Знахідка в лісі

Локі йшов лісом, йдучи все далі і далі вглиб хащі. Інґвар докладно розповідав своєму юному учневі про те, як шукати ті чи інші рослини та приділяв кожному з них особливу увагу. А хлопчик завжди уважно слухав та усе запам’ятовував.

Ось, наприклад, місячні лілії, за якими зараз і прямував Локі, росли біля водоймища, але розпускалися тільки при місячному сяйві. Звідти й пішла назва. Знайти їх не було важко, тим більше, що їхні пелюстки буквально світилися, наситившись променями двох місяців Асґарда.

Зараз якраз стемніло, а небесні світила вже сяяли, охоче даруючи світло в непроглядній темряві.

Раптом Локі почув квакання жаб та шум води. Він зрадів! Ось воно, те саме місце куди й прямував юнак.

Озеро було не великим, але квіти, що світилися, росли буквально всюди оточуючи все водоймище. Локі відразу кинувся збирати лілії. І ось коли він нарешті зібрав перший мішечок, раптом почув підозрілий шерех і звук кроків, що наближаються.

Хлопчик обернувся і насторожився. Він озирнувся на всі боки, але так нікого й не побачив. А звук продовжився.

І не встиг Локі перевести дух, коли шум почав стихати, як пролунало по окрузі громоподібне іржання. Але й винуватець теж з’явився, граційно виходячи з кущів. Це виявився буланий жеребець.

– Ух-ти, а ти тут звідки? – здивувався юнак, уважно розглядаючи тварину.

Кінь був досить високий і м’язистий, але найголовніше, що на ньому була блискуча золота вуздечка і сідло… Без вершника.

Хлопчик підійшов до тварини і простяг руку до неї. Той очікувано дозволив торкнутися себе.

– У тебе мабуть багатий господар… – задумливо промовив Локі, оглядаючи збрую. Одна тільки вуздечка коштувала, напевно, більше ніж маленький будиночок, в якому юнак і старий Інґвар нудьгують. – Цікаво, де ти скинув свого вершника?

Про себе запитав хлопчик, але кінь раптом пирхнув, а Локі злякавшись що той збирається втекти схопив поводи. Але склалося враження, ніби саме цього кінь і чекав. Він наполегливо потяг Локі в невідомому напрямку, а хлопчику нічого не залишалося як слідувати за твариною.

Але раптом буланий прискорив крок і сильно вдарив копитом землю. Локі не відразу усвідомив, що це означає і навіщо кінь привів його на галявину де росли дуже високі зарості. Жеребець опустив голову в траву і пирхнув. Хлопчик сів навпочіпки і крізь зарості роздивився чиєсь тіло. Тоді юнак все зрозумів.

Він не зволікав, коли переконався, що “труп” ще дихає і потяг його з чагарників. Місцевість була болотиста, а тому краще вибиратися звідси якнайшвидше.

– Прокинься… – Локі поплескав “труп” по щоках, але ніякої реакції не відбулося. І єдине, що він про себе зазначив, так це те, що цей юнак не набагато старший за нього самого.

Локі не міг зрозуміти, що з ним не так, доки не перевернув на спину. Звідти стирчала стріла, все було в крові та бруді. Хлопець засумнівався, що зараз він зможе хоч чимось допомогти. Пораненого якнайшвидше треба вести до Інґвара і вже там рятувати.

Локі спробував хоч трохи підняти потерпілого, але він виявився надто важким. І тут поряд пролунало іржання. Буланий кінь стояв поруч і спостерігав за тим, що робить Локі з неймовірною цікавістю.

Але юнак усміхнувся і знову погладив жеребця, а потім аби як посадив на нього пораненого і заліз сам. Тварина не зробила жодних спроб скинути вершників, а Локі вдарив коня по боках і погнав швидким галопом прямо до свого будинку.

Потрібно було поспішати, адже постраждалому з кожною миттю ставало дедалі гірше.