Розділ 1

Холодний вечір, близько 8. Температура за вікном далеко нижче нуля. Вікна запотіли, вимкнули світло. Федір вже по звичці спокійно пристав, щоб дотягнутися до сирників. Він хутко запалив свічку та поставив її посеред стола, всідаючись на невеличкий кухонний диван та витираючи с пальців залишки воску. На плитці вже  починала кипіла вода. На кухню поспішаючи залетіла фігура людини, білосніжне волосся спадало на його плечі а очі бігаючи по кімнаті когось шукали. Досить стривожений тілько но хлопець, за усміхався та обійняв Федіра за шию, обвиваючи худу шию та залишаючи на ній декілька швидких поцілунків, ледве доторкаючись  до ніжної плоті.

-Не лякай так.

Федір зімкнув руки в замок, не відкриваючись від миколиних очей

-Я хіба лякаю, серденько?-

Микола невдоволено глянув на хлопця, хутко поцілувавши того в лоба. Він же лише прикрив очі, на осліп підвівши руку та погладивши по його щоці. Він завжди казав, що так баче Гоголя краще. Що юнак не зовсім розумів, але відчуття його тендітних рук на своїй плоті відчувалися глибше ніж він міг уявити. Федір залишивши короткий поцілунок на його щоці хутко направився до плити, зняв чайник та почав заварювати чай. Микола все так же сидів на дивані, спостерігав за хлопцем та тихо наспівував якусь мелодію.