Маніпулятор, якого не може забути одна дівчина

Він був дивакуватим ретроградом. У його окулярах була постійно відкрита клавіатура, на якій він очима набирав текст і зберігав у платному застосунку. Сам він казав, ніби знає, за що платить. Звісно, погляд його виглядав шалено у порівнянні з іншими людьми.

Ніхто не розумів, чому він любить гратися у ту клавіатуру. За спиною говорили, що це психічний розлад. Одного разу, розмова зайшла трохи далі:

— Ну і як той розлад називається? — запитала дівчина з повною чашкою пінаколади.
— Розсіяна увага, звісно ж, — відповів нетверезий співрозмовник.
— А я думаю, він так дівчат клеїть. Я йому щось-така розповідала, а він попросив зупинитись, — хильнула з чашки. — Сказав, що записує мій жарт-ага, а потім попросив продовжити. Маніпулятор-блін!

Навряд він був таким. Дехто вважав його романтиком, оце правда. І як ви могли здогадатися, він писав книгу. Один екземплярчик роздрукував для себе наприкінці життя, тобто наступного дня.

Хто зна, навіщо він потягнув книгу з собою у гори. Може, вона і стала баластом, через який він застряг. Дрони з дешевою прошивкою знайшли його у заметі доволі швидко, навіть зафіксували пульс. Проте невідомий предмет просканувати не змогли, тож довго чекали піротехбота. Занадто довго.

Наступного дня знайомі питали у Гугла, що таке «Книга».

❄️📖🔍