Наслідки

Тома дуже працьовитий. Працюючи в клані Камісато у нього є багато справ: прибирати у домі, готувати їсти, прати, доглядати за пані та паном Камісато і ще багато-багато всього. І юнак завжди давав раду з усіма порученнями. Щож, він справлявся і з ними, але чи встигав він не забувати і за себе?

Камісато Аято дуже любить Тому. Він такий сонячний, добрий, дружній, надійний, відповідальний і працьовитий. Даючи юнаку якесь доручення він завжди знав, що воно буде виконане в найкращому вигляді. Чому ж Аято помітив, що Тома не приділяє достатньо часу собі?

Аято давно став бачити, що юнак ставить роботу вище за свої потреби. Тоді пан Камісато виділив йому пару днів вихідних, мов відпочинь, наберись сил, але наступного ж ранку слуга встав о п’ятій і почав працювати. Завершив він вже аж пізньою ніччю. І наступні дні своїх вакацій Тома також працював.

Важко було не помітити, наскільки худішим став хлопак. Ні, не струнікшим, а саме худішим. Впалі щоки, кістки, які було видно навіть за покривами одягу, синяки під очима… Також він бачив, як Тома займався справами у маєтку до самої ночі, а потім вирішував, що до підйому все рівно ще трохи, тому хорошою ідеєю буде продовжити роботу, тим самим пропускаючи години цінного для здоров’я сну. Але цього вечора Камісато вирішив остаточно зайнятись цією великою проблемою.

— Пане Аято, чи можна зайти? – почувся слабий голос юнака. Насправді він дійсно почувався не дуже добре, але постійно старанно заглушував пориви відпочити.

*Робота, робота, ще купа незробленої  роботи…*

— Так, заходь, Томо.

Шьоджі від’їхали в сторону і перед Камісато повстав слуга з тацею, на якій знаходилася вечеря.

Піднявши погляд на блідого, стомленого хлопця Аято сказав:

— Сонце, постав тацю і підійди до мене.

Тома зробив так, як йому і наказали. Підійшов до Аято, що вже підійнявся зі свого робочого місця і зустрів слугу в теплих обіймах.

У цих двох були взаємні теплі почуття один до одного. Вони знаходяться у статусі пари вже давно, тому обійми, милі прізвиська і поцілунки для них — це звична і мила справа.

— Сонце, я наче обіймаю скелета. Ти так схуднув… зізнайся чесно, коли ти останній раз їв?

Очі рудого хлопця звузилися.

*Ні, ні, ні… тільки не це питання! Я не хочу, щоб він турбувався за такі дрібниці.*

— Аято, зі мною все дійсно добре. Я певно вже піду, робота чека…-

— Томо, не відходь від питання – перебив строгим голосом його Аято.

— Питаюсь ще раз. Коли ти останній раз їв?

У відповідь прозвучала тиша.

— Томо… – Аято підняв його майку і отримавши німу згоду на подальші дії від слуги, занурив руки під одежу.

— Твої ребра так сильно випирають… ти ж знаєш, що не можна так сильно запускати своє здоров’я, чи не так…? – після цього пан відпустив Тому.

Погляд юнака потупився вниз. В очах темно, у вухах шумить,  відчувається слабість, усі органи в тілі наче спорожнилися, а в шлунку вирує вітер, голова крутиться.

Пан Камісато почав гукати юнака, але падаючи від непритомності, слуга вже не чув його. Єдине, що він відчуває — це те, як Аято хапає його, застерігаючи від падіння. Він чує, як Камісато щось кричить.

— Хутко кличте лікаря!!

Обривки фраз доносяться до голови. Потім весь його світ наповнюється темрявою. Тіло наче лялькою без кісток повисло у міцній хапці Камісато…