Не брехала
від Рогачевська Лесяніколи не брехала і не буду
та повірять в це наразі тільки небеса
за спиною казала «не люблю я»
в результаті ти пішла від мене сльозами блища
ти мій світанок
ти моя прекрасніша зоря
ніколи в очах не потухала
та не повіриш більше в це
скільки б я віршів не написала
закриваючи мене в стінах, не бачу більше ні світанку, ні зорі
більше не погляну в зелені очі твої
для тебе хоч ромашок нарву, хоч весь світ пішки перетну
не повіриш як сильно тебе люблю
не повіриш..
зате віриш що брехала я тобі так нагло і безпардонно
хіба можна брехать про таке?
після всього що робила дивлячись прямо в очі
хіба можна повірити так тупо, що була я фальшивкою з дня до ночі?
і навіть що би хто не говорив
як би не кричали всі мої знайомі
«озирнись! ти їй ніхто! просто живи далі і змирись!»
уже рік як люблю тебе, і ніяку не іншу
тепер не сумніваюсь в цьому ні на хвилину.
не могла не зробити це
не могла тут просто промовчать
через чотири сука місяці, знов доводится в пустоту кричать.
як кричала тоді, як кричу і наразі
та слова викрикнуті мною, ніколи не мінялись
кричала «я люблю її! ніколи не покину! буду тільки зі своєю коханою!»
зриваюсь тільки по причині
і на цей раз
причина за сусідньою партою
0 Коментарів