Розділ 13: Міркування Курото

Три тижні пролетіли, як три хвилини.

І він помилився, коли сказав, що село відправить загін на допомогу через те, що на заставі тепер лишилося дуже мало людей.

Курото було цікаво, чому Село не відправляло нікого на допомогу, і ні він ні Анко не посилалися на так зване “особливе завдання”.

Це не в’яжеться ні з його очікуваннями, ні із загальнолюдською логікою.

Було б зрозуміліше, якби була якась перерва, але цілих три тижні? Як таке можливо? Не можна залишати заставу неукомплектованої шинобі!

Це все веде тільки до одного сценарію, чи одного відомого Курото сценарію.

“Чи могло щось статися на селі?”

Курото копався у своїх спогадах, намагаючись згадати про щось більш менш значуще, що сталося в цей момент часу. Але марно. Нічого не спадало на думку.

Як раптом. Картина спливла перед його очима. Його кинуло в холодний піт. Тепер він знав відповідь, яка пошепки зірвалася з його губ: “Дев’яти… Дев’ятихвостий хаос!?”

Він точно не пам’ятав дату, коли відбулося повстання Дев’ятихвостого. Але воно було з народженням Наруто.

Мати Наруто, Узумакі Кушина, Джинчурики Дев’ятихвостого ретельно приховувала ці відомості. А Курото з його майже нікчемним впливом на селі не дадуть дізнатися про її становище.

Але зачекайте. Якщо Хіната була того ж віку, що й Наруто, а він уже чув, що дружина патріарха чекає на дитину просто перед виходом з села. Припустимо, що Наруто на пару місяців старший за Хінату, відповідно, він ось-ось міг народитися.

“Чому я забув про це?”

Курото в душі проклинав себе.

Насправді ж це було неминуче. Зрештою, він був у світі шинобі вже понад десяток років. Пам’ять його часом підводила. До того ж, йому було не до цього. Він постійно біг подалі від смерті, будучи слабким. Донедавна в нього зовсім не виникало бажання втручатися у щось серйозне чи важливе у світі Шинобі. Доки він може триматися від них подалі, він краще подбає про власну силу.

Тепер все по-іншому. З пробудженим Тенсейганом у нього є сила змінювати цей світ, тому потрібно тримати руку на пульсі щодо кожної значущої події у світі шинобі. Це буде величезною перевагою для нього, яка переродилася в іншому світі людини.

Тепер настав час повернутися до ситуації в селі.

Якщо Дев’ятихвостий повстав, це змістить центр сили у селі.

Йондайме Хокаге-сама, все ще не на піку сили, загине разом зі своєю дружиною Узумакі Кушиною, яка була Джинчуріки Дев’ятихвостого. Село втратить двох шинобі рівня Каге. Це підірве військову міць Конохи.

За останні десять років Коноха втратила так багато хороших шинобі, Хатаке Сакумо вчинив суїцид, Сенджу Тсунаде покинула село через психологічні травму після смерті брата Сенджу Навакі і коханого Дана Като, тепер Орочімару оголосив себе відступником, після чого за ним кинувся Джірай. Усі сили села були або вбиті або поза її межами.

Зараз у Коноху, серед двох поколінь, молодих та середнього віку, окрім Джірайї немає жодного шинобі рівня Каге.

Сандайме Хокаге та Шимура Данзо єдині найсильніші шинобі села.

За часів повстання Кьюбі, той був схильний до дії Шарингана, через що клан Учиха звинувачували в його нападі. Сильний клан села під постійним тиском та недовірою з боку села поступово відсторонився від нього.

За всіма сильними членами клану Учиха постійно велося стеження. У його пам’яті був момент, що передбачає неминучість зіткнення клану з селом.

Це зміщення центру сили у селі навело його на думку про власну вигоду після повстання Кьюбі.

Немає сумніву, що залишені підлеглі Орочімару більше не є загрозою селу в порівнянні з кланом Учиха, звинувачених у звільненні Кьюбі.

Скоро від рук Кьюбі загине величезна кількість шинобі, Коноха втратить людей, їм потрібно буде відбудовувати знищену частину села, відправити людей на стеження за Учихами. Та навіть якщо і Коноха, найсильніше село з п’яти у світі шинобі, їй не вистачатиме людських ресурсів для всього, тому цілком очікувано, що прикордонна застава не привертатиме їхньої уваги.

………………………….

Курото незабаром переконався у правоті своїх аргументів.

Село відправило коротке повідомлення: “Кинути заставу”. Всім було наказано негайно повернутися до села.

Злегка прибравшись, четверо вирушили назад до села. Курото по дорозі тільки й тішився своїм щастям, що Сасорі все ще не вдалося знайти його.

Курото багато про нього думав.

Пригода, в якій йому вдалося вижити та захопити ляльку Сандайме Казекаге, навіть якщо й не спеціально. Він і не міг подумати, що йому вдасться таке.

Це було для Курото. Але чи зрозуміло для Сасорі.

В очах Сасорі Небесне Притягання та техніка керування маріонеткою без ниток Чакри або складання ручних печаток здавалися дивними та незрозумілими. Через це він раптом злякався Курото, взявши його за одного з п’яти елітних джонінів села. Тому, опинившись біля застави і не виявивши на ній жодного рівного за силою джоніну, він пішов.

Він не повірив у те, що такі застави охороняються джонінами. Завдання цих шинобі попередити про небезпеку, а для цих цілей джоніни не потрібні.

Внаслідок цього застава, на якій ховався Курото, стала для нього надійним укриттям. Ось чому Сасорі ще його не знайшов.

Поспішаючи щосили четверо через тиждень вже були в селі.

Зараз воно нагадувала більше величезне будівництво, скрізь були працівники з інструментами, транспорт їздив безладно туди-сюди.

Анко запитала Курото, з подивом вказуючи у бік постраждалого села: “Що з селом?”

Вони вважали, що двоє шинобі з Кореня в курсі того, що сталося, але вони, здавалося, були здивовані не менше за них.

Очевидно, Село постраждала більше, ніж було описано.

Курото стояв приголомшений.

Йому було відомо, що Дев’ятихвостий ледь не стер Коноху з світу шинобі, але він відмовлявся вірити, що це напівзруйноване село перед його очима було Конохою.

Хай буде вам відомо, що за всі три Війни шинобі жодного разу Коноха не перебувала в такому стані.

Прибувши до центру завдань, чотирьох розформували.

Курото, який нарешті отримав свободу вперше за кілька місяців, хотів насамперед дізнатися про всі зміни.

Він дізнався багато чого.

По-перше, точний час повстання Кьюбі відбулося приблизно місяць тому. Якщо ви заплуталися в часі, це сталося на другий або третій день після зустрічі Курото і Сасорі.

По-друге, у сум’ятті однієї ночі село позбулося 20 елітних джонінів та сотні чунінів та генінів. Усі люди на селі зазнали втрати. Похорони загиблих тривало цілий тиждень.

Зрештою, кілька брил гір, піднятих на поверхню Кьюбі, повернули назад у землю. Втрати цивільного населення важко було порахувати. Навіть зараз тіла багатьох цивільних не знайшли.

Дізнавшись багато, Курото повернувся додому, його голова була сповнена думок.

Обіто вже не незнайомець для Курото, бо серед його однокласників було мало тих, кого він не міг перемогти. Одним із них був Обіто.

А тепер цей юнак став настільки сильним, що воював з Йондайме Хокаге-сама, підкоривши собі Кьюбі. Він тримав у руках долі людей світу шинобі з одним лише Мангек’є Шарінганом.

Якщо бути чесним, Курото був засмучений, розчарований, навіть якщо Обіто і контролювався Учихою Мадарою та Зецу, який допомагав тому до певного часу.

Однак, на жаль Курото, Обіто володів тепер не тільки Мангек’є Шарінганом та клітинами Хаширами. Він тепер більше не тягар академії, а справжнісінький ворог.

Курото мав свої амбіції.

І якщо Обіто здатний зі своїм Мангек’є змінити долю світу, то чому він зі своїм Тенсейганом не може постати перед ним, захопивши над ним контроль?

Дозволити речам йти своєю чергою?

Або

Просто змінити цей світ за своїм образом та подобою?