Початок подій

Вулицями Львову висять на стовпах поодиноко оголошення, іноді в них були запрошення до якогось клубу, і серед них висіло запрошення до відбору в “Клуб звичайних людей”. Приймали туди абсолютно всіх, принаймні на кастинг. Багато люду вибирали, але ще більше повибувало на тому кастингу. Всіх 50 людей із 1000, які пройшли відбір, запросили на зібрання клубу. Воно відбувалось в покинутому домі, тим паче ввечері, багатьох це спантеличило, але більшість все таки ризикнули й пішли всередину. Не зайшли в будівлю лише вісім людей. Не зважаючи на вигляд будівлі зовні, квартира, де от-от має початись зібрання виглядала напрочуд гарно, ба більше, вишукано. Народ потроху збирався, але перше засідання клубу не почалось поки не прийшов голова клубу. Він підключив ноутбук до проектору, і готувався до свого виступу. Всі впізнали його, бо саме цей молодик відбирав їх на кастингу. Парубок був вбраний в червону водолазку і чорні джинси, які йому ну дуже пасували, до того ж він мав приємну зовнішність, тому легко зачарував половину дівчат клубу. Але перед виступом признаватись в коханні, пішов саме хлопець, і голова йому чемно відмовив вказавши на те, що він асексуал.

–Що ж, перед вами лежать папки, в них контракт, будь ласка прочитайте дуже уважно. Щоб прочитати вам дається півгодини або ж тридцять хвилин, це якщо чесно одне й те саме – заговорив спокійним тоном голосу до публіки пан голова.

Декілька одразу ж підписали контракт не читаючи, до одного з них підійшов голова клубу, і спитав причину такого поспіху, а той відповів:

-Я не думаю, що чоловік з таким почуттям стилю, з такою приємною зовнішністю і голосом, може підсунути щось жахливе на підпис

-Я так розумію при створення враження про ту чи іншу людину, ви орієнтуєтесь, лише на зовнішні якості люди?

-Так, а що в цьому поганого?

-Та нічого, просто люди мають властивість помилятися щодо характеру інших – сказав голова, відходячи від юнака в синьому светрі з традиційною новорічною вишивкою.

Декілька дівчата і хлопців не захотіли підписувати, прочитавши всі умови і дрібний шрифт контракту, попросили вийти, і їх з радістю відпустили. Час спливав і дедалі більше підписувало не прочитавши. Коли зіставалося хвилин зо дві до закінчення часу відведеного на прочитання контракту, голова промовив:

-Всі хто хотів вийти вже вийшов, а якщо ні можете виходити, – ніхто не ворушився з свого місця, – Надіюсь всі ви уважно читали контракт, бо якщо ні, то для вас гірше.
Закінчивши свої слова він закрив двері на замок…