Якось у барі

Була звичайна п’ятниця. У Кабанячій голові сьогодні було доволі чимало відвідувачів. Атмосфера закладу говорила лише про одне — нарешті, заслужений відпочинок після тривалого робочого тижню. Була велика купа людей, серед яких були й постійні клієнти. Проте серед всіх найдивнішою була саме ця парочка. Для Северуса Снейпа та Німфадори Тонкс спільне відвідування бару щоп’ятниці стало своєрідною маленькою традицією. Перші декілька разів всі з острахом чи деякою тривожністю відносилися до цього. Не завжди можна побачити як професор зіллєваріння з кимось ходить. Та згодом це стало настільки звичною картиною, що всім байдуже. Дивлячись на розлючену, засмучену та п’яну Німфадору, яка трималася з усіх сил, щоб не почати кричати, який Люпин тугодум, що навіть, не розуміє прямих натяків про стосунки. Снейп, випиваючи свою порцію рому зі смородини, потихеньку згадував як вони опинилися тут вперше.

POV Снейп

Це трапилося на перед новим навчальним роком. Я давно спостерігав за цією парочкою. Дора, так інколи в Ордені ми її називали, завжди мені симпатизувала. Ні, не в романтичному плані. На відміну від інших студентів з нею було мінімум проблем. Попри свою незграбність, що є її стилем життя, мою спеціальність вона здала на найвищій бал. Тому, я дозволив собі “взяти її під опіку”. Я добре пам’ятаю, що у нас була спільна місія. Під час якої, Тонкс випустила свій Патронус. І це не був заєць. Це був чи то вовк, чи то перевертень. Мої підозри підтвердилися звичайним заклинанням, бо і сам знав цю властивість.

– Як давно?

– Що?

– Як давно твій Патронус змінився?

Вона точно збагнула, що саме я намагаюся вивідати. Чудово знає, що майстерно володію виманологією, а її блокологія в не найкращому стані. І чудово знала, що я знав її досить добре, щоб і без чар розпізнати брехню.

– Я не розумію про що ви?

“Серйозно, ви тут будете ламати мені комедію. Акторський склад зараз не повний, один актор тут, а інший — на місії”

– Міс Тонкс, ви одна з найкращих учениць у Грюма, а зараз цього не спостерігається. Якщо ви не знали, то я вам скажу, що Патронус може змінювати свою подобу від сильних емоцій чи почуттів. Наприклад, у вашому випадку кохання. І не на просту подобу, а саме на Патронус тієї людини, до якої маєш почуття.

– Цікава лекція, професоре, але це вже точно мої проблеми, які я вирішу сама.

Різко розвернувшись вона пішла далі. Я вирішив хоч їй вправити мозок доки є можливість.

– Знаєш, я завжди думав, що з усіх Мародерів Люпин розумніший. Виявилось, що він такий же тупий, як і його друзі. Шкода.

Вона зупинилася та повільно повернулася. Все ж таки моя провокація спрацювала на мою користь.

– Невже, це настільки помітно?

– Ні, це зрозуміють лише ті, хто трохи поспостерігає за вами. Мені вистачило кількох днів.

– Чому ви питаєте мене про мої почуття? Ніколи не подумала що ви фанат амурних історій?

– Можливо, з часом я повідаю вам цю історію. А зараз вам потрібно заспокоїтися.

– Ми ж зараз у Хогсміді, чи не так? Це прозвучить дивно, але вершкове пиво це саме те, що нам треба.

Так ми й опинилися тут вперше. І закінчилася наша мінівечірка далеко не дитячим вершковим пивом.

Кінець POV

Тонкс закінчивши свою гнівну тираду, здала те, що не давало їй спокою тривалий час.

– Северусе, а пам’ятаєш, ти обіцяв розповісти про свій Патронус? – Дора могла називати Снейпа його ім’ям, бо отримала його довіру через досить тривалий час.

– Не пам’ятаю, щоб ви були фанаткою амурних історій? – відповів їй Снейп її ж давньою фразою.

– То ще не прийшов час?

– Ні, просто я не готовий.

– Можливо, це саме те, що тобі потрібно виговоритися. Скільки разів ти слухав мене, але жодного разу, я нічого не чула від тебе.

– Бо ця історія має велике значення для мене. Вона і є причиною чому я в Ордені Фенікса та чому я оберігаю Поттера. Та це максимум, що я здатний взагалі сказати.

Тонкс зніяковіла. “Невже тут причетна Лілі Поттер. І через це він не хоче говорити. Я не раз чула від Грюма, що Снейп був зі Смертежерів. Це багато, що пояснює”. Обміркувавши, вона вирішила не колупатися в душі свого напарника.

Різко двері пабу відчинилися та у проході хтось з’явився.

“Ну нарешті, зараз почнеться комедія” – подумав Снейп.

POV Снейп

За декілька днів до чергування з Тонкс, я зустрівся з Люпіном.

– Доброго вечора, Северусе. Приніс зілля?

– Так, чесно кажучи очікував побачити твою внутрішню подобу.

– Невже, мій вовк тобі сподобався ще у шкільні часи? – посміхнувся Ремус.

– Ні. Я тут по справі. У п’ятницю ввечері ти маєш підійти до бару Кабаняча голова. Там буде надана дуже цінна інформація, яка, на мою думку, має тебе зацікавити. І ще, добре обміркуй, що будеш говорити. Не нароби помилок, за які будеш розраховуватися все життя.

З цими словами я залишив спантеличеного Ремуса.

НАШ ЧАС

Зараз мене він шукає, думаючи, що я маю інформацію про перевертнів. А я не вірю, що це робитиму. Я намагатимуся їх звезти. Може, після війни, відкрити клуб знайомств. Та ні, я допоможу лише їм, через те, що більше не можу бути жилеткою для сліз Тонкс. І будуть у радості, у горі до поки смерть не розлучить нас всіх.¹

Кінець POV

Зараз Ремус нічого не розумів. Він дійсно очікував побачити лише Снейпа, а не Тонкс. Від роздумів його відірвав монолог Северуса.

– Так, всі у зборі. Знаєте причину по якій я тут вас всіх зібрав? Це ви обоє. Ви не хочете помічати очевидного. Ви знаєте, що нас очікує в майбутньому, не факт, що ми будемо живі. Але через тупість одного з Мародерів, так Люпін це ти, ви втрачаєте свій шанс бути щасливими. Я все сказав. Тонкс, до п’ятниці.

Попрощавшись з Німфадорою, Снейп пішов з бару. Тонкс та Люпін зі здивованим поглядом переглянулися. Можливо, вже час розібратися у стосунках, які вони мають.

Що там трапилося у барі Снейп не знав. Але по здібностях які повернулися у Тонкс назад та тому, що її було вже неможливо змусити замовкнути. Його план таки вдався.

1. Авторка має чорний гумор, а ще вони дійсно померли (всі троє) в один день 2 травня 1998 рік.

Кінець

• Дякую за прочитання!