клавіши моєї душі

Ванду не можна залишати одну. Її магія іноді виходить за межі розумного і бере гору над волею господарки, змушуючи дівчину творити хаос. Месники з’ясували, що Віжна шатенка вважає забавною іграшкою, з якою можна впоратися за раз два і він побоїться завдати шкоди Максимової, проте Наташа не побоїться і зважить усі «за» та «проти», перш ніж облити Ванду холодною водою, що дуже допомогло прийти в розум, хоч її це й не дуже тішило.

Старк відправив дівчат у тихий будинок у лісі, куди сам уже майже забув дорогу, і сказав стежити за Вандою, доки вона не навчиться контролювати себе. Романова кивнула, опустивши погляд, і усвідомивши, яку роботу їй доведеться зробити над Відьмою і над собою теж. Навчиться стежити за кимось і контролювати без застосування сили, наче ця ізоляція була якимось шоу.

Будиночок був не дуже великий, але дуже затишний, не було зайвих меблів або якихось наворочених приладів, що досить несподівано для Старка. У самому центрі будинку стояв чорний рояль, який Тоні купив, як виявилося, чисто для декору, біля великого вікна розташовувався стіл, під яким рівними чарками лежали вінілові пластинки в пошарпаних упаковках, мабуть, Тоні їх колекціонував, а на столику красувався вінтажний програвач. Ванда одразу оцінила вініл і пішла за вказаним Наташею напрямом на другий поверх, розділений на дві кімнати, де й проведуть якийсь час Месниці.

Романова подумала, що Ванді буде спокійно у такому затишному місці, і вона швидко навчиться тримати магію під контролем. Але в першу ж ніч шпигунка переконалася у зворотному, коли почула гуркіт у кімнаті Відьми та дивний брязкіт. Руда швидко накидає халат і поспішає до Ванди.

У кімнаті все парило над підлогою, включаючи і Максимову, загорнуту в червоний кокон, деренчали кілька флакончиків з духами і лосьйоном, і прозора склянка з водою мало не тріщала під червоними стрічками, що стискали його. Наташа, недовго думаючи, вистачає цю ж склянку і виплескує воду в обличчя Відьми, вважаючи, що це найдієвіший спосіб привести до тями. Шатенка розплющила очі і червона завіса повільно розсіюється, кидаючи на підлогу меблі, що ледве утрималися на ніжках, і Ванда падає за цими ж меблями, приземляючись на підлогу прямо перед Наташею.

– Дякую, – тихо відповідає шатенка, боячись підняти на Нат погляд і витираючи з обличчя воду рушником, поміченим на тумбочці, поряд з якою стояла Ванда.

— Не думай про погане, люба, — ніжно вимовляє шпигунка, поклавши руку на тремтяче плече дівчини. — Згадуй щось хороше.

— Але…але я…не можу згадати нічого світлого, — бурмотить Ванда, смикаючи краєчок футболки.

Наталя посміхається, ніжно цілує відьмочку в щічку і вимовляє:

– Тепер є.

Ванда ніяково червоніє, лагідно посміхається і бажає гарного сну Романов, що йде з кімнати. Засинаючи, Ванда посміхається, прикладаючи пальчики до щоки і відчуваючи м’які губи на ній.

Вдень Наташа пропонує Ванді медитацію на свіжому повітрі та розмову до душі, яка пішла на користь обом. Прогулянка лісом привела їх на милу сонячну галявину, на якій цвіли маленькі квіточки. Дівчата сиділи на пледі, вплітали одна одній у волосся квіти, обговорюючи милі теми, щоби Максимова розслабилася і відчула себе спокійно під крилом рудої наставниці.

Повернувшись у будиночок, Ванда вибрала платівку серед великої їхньої кількості і Наташа не на секунду не сумнівалася, що шатенка вибере АББу, про яку говорила під час посиденьок. Романова приступила до приготування обіду-вечері і Ванда швидко підключилася до дій шпигунки, підспівуючи улюблені пісні та стежачи за легкими рухами Наташі. Її спритності можна позаздрити. Ванда дивилася за кожним рухом, як руда вправно мало не жонглювала тарілками, кожна її дія мала сексуальну плавність і легкість. Вона відчиняла шафки, спритно закривала їх ліктем, висувні ящики закочувалися назад за допомогою її легкого руху стегнами. За час сервірування столу Нат не промовила жодного слова, Відьма теж мовчала, заворожено стежачи за пересуванням шпигунки. За хвилин десять усе було готове. Жінка безшумно сіла на стілець, навпроти шатенки і посміхнулася до її обличчя.

– Ти заснула? — Нат жартома клацнула пальцями перед обличчям Ванди, якій було доручено нарізати салат.

– Ні, я просто задумалася, – схаменулась шатенка, опустивши погляд і продовживши стругати овочі.

– Ти така кумедна, – видихнула руда, не стримуючи теплої посмішки. Відьмочка зніяковіла, але намагалася не подавати виду і, дорізавши перець, висипала овочеві кубики в салатницю і відклала дошку з ножем у раковину.

Під час їжі дівчата продовжили обговорювати музичні уподобання, а потім перейшли до обговорення будинку, про який обидві судили, як склад для колекцій Тоні, посміюючись над своїми припущеннями. Наталка згадала, що колись давно вивчила симфонію, написану її майже хлопцем, і цілком змогла б її зіграти на роялі, якщо він не засмучений. Максимова знала кілька простих мелодій, які запам’яталися їй ще під час навчання в початкових класах, але вона не була впевнена, що може відновити їх у своїй пам’яті. І тут у Романової народилася геніальна ідея: сісти грати на роялі та відновлювати спогади Ванди, ось тільки навіщо Нат ще не придумала.

Посуд був завантажений у посудомийку, Ванда зручно влаштувалася на роялі, хоч Наташа намагалася змусити злізти непокірну відьму, вона відмовилася це робити, сказавши, що давно хотіла так сісти, а згодом і лягти.

Романов грає піаніста, награно присідаючись і задираючи ніс, розсмішивши цією пихатістю Ванду, що лежить на роялі зі скляною пляшкою коли. Наталка повільно сідає на досить широку лаву, обтягнуту світлою замшею, немов піаністка відкидаючи назад пів халата, що служив сьогодні парадним фраком, щоб не пом’яти його, акуратно піднімає кришку і, глянувши на заінтриговану Ванду, усміхнувшись. Легким рухом руки руда пробігається пальцями по кожній ноті, а потім починає прокручувати в голові вивчені ноти та відстукує їх по білих та чорних клавішах. Інструмент був в ідеальному стані, напевно, на ньому точно не грали чи грали лише раз. З-під спритних пальців шпигунки вилітала досить цікава і, певною мірою, джазова мелодія, про походження якої Наташа розповідати не хотіла, пояснюючи це тим, що композиція є дуже особистою, Максимова зрозуміла жінку і не лізла в її думки.

Ванда починає розпитувати Нат про якісь домашні речі і за допомогою якихось хитрих комбінацій питань підійшла до відвертості рудої про те, що вона любить, коли її обіймають. Романова збилася з гри, свердливши усміхнену Максимову якимось злим поглядом.

– Ти спеціально з мене це витягла, так? — спитала шпигунка, повернувшись до гри. — Все-таки треба навчитися контролювати свою магію, люба.

— Я це зробила спеціально, — знизала плечима шатенка, злазячи з рояля і залишаючи на кришці порожню пляшечку.

Вона обходить лаву і сідає за рудою спиною, притискаючись до неї всім тілом, обіймаючи за талію. Наташа шумно видихає і намагається напоумити відьмочку, але та тихо шепоче, обпалюючи гарячим диханням вухо рудої, щоб Нат продовжувала грати. Романова зрозуміла, що ця гра повернула Ванду не зовсім туди, куди хотілося б, і шатенка згадала, як маніпулювати людьми за допомогою своєї магії та жіночої чарівності, зводити з розуму навіть таких, як Наташа Романова. Відьма проводить долонями по руках піаністки від плечей майже до кистей, відчуваючи напруження м’язів і здригання шкіри, відчуває відчуття жінки, як нагрівається її тіло, червоніють щоки і розширюються зіниці, майже повністю опановуючи зелену райдужку, як пульсує кров у венах і у венах дзвоном у вухах. Ванда торкається губами гарячої шиї шпигунки, від чого Наташа починає втрачати всяке самовладання і її руки завмирають над клавішами, злегка тремтячи від несподіваних дотиків Максимової. Відьма відчуває лавандовий присмак розпаленої шкіри рудої, здається, навіть чує биття серця в тиші, яка з’явилася від відсутності гри на роялі. Руки шатенки повільно опускаються до стегон Романов, прораховуючи пальчиками ребра і ще більше зводячи з розуму Наташу, що плутано дихає, її губи розімкнуті і мало не німіють від гарячого дихання. Руда млосно прикриває очі, віддаючись відчуттям, які доставляють чуттєва Відьма. Доріжка гарячих поцілунків слідує до самих губ шпигунки, зупиняючись на них і граючи, залишаючи секундні поцілунки, дражнячи і розпалюючи в Наташі туге бажання в нижній частині живота. Долоні Ванди зупиняються на внутрішній стороні стегон, злегка розводячи їх у сторони, губи повністю накривають м’які губи Нат і залучають до м’якого поцілунку, що плавно переходить у більш наполегливий. Романова вже встигла пошкодувати про те рішення роздерти Ванду грою на роялі, а потім просто відключилася, випала з реальності, і не могла впоратися з собою, провалюючись у тихий, принадний і такий бажаний вир пристрасті, що не вистачало сил навіть прибрати руки з клавіш. Зараз немає часу, бажання і сил чинити опір цим надто неправильним поцілункам, дотикам і стогонам, просто так правильно в ці секунди. У цьому будиночку про те, що відбувається, не дізнається ніхто, спогади залишаться яскравими стікерами в пам’яті і ніколи не здаватимуться зайвим в інтер’єрі, а стануть окрасою сірих буднів. Почуття, що випробовуються, такі приємні і ласкаві, що в Нат у думках проскочила, що жоден чоловік не зможе довести до божевілля і білої гарячки одними поцілунками, навіть не в губи.Долоні Романової падають на білі клавіші, витягуючи довільний звук, а долоні Ванди продовжують грати на клавішах душі Нат. І ця спочатку нехитра гра рудої на роялі перетворилася на гру в чотири руки на всіх клавішах душ дівчат, що зливається у в’язку симфонію