1. Несподівана зустріч

Гаррі не зрозумів, що трапилося. Коли дядько вкотре замахнувся, хлопчик відчайдушно захотів опинитися де завгодно, але тільки не тут. І ось, рвано дихаючи і плачучи, він розпластався на чиїйсь галявині біля ганку. Кілька секунд знадобилося, щоб зрозуміти, що він лежить на мокрій холодній землі, а дощ нещадно змиває сльози з його обличчя. Злякавшись, дитина скочила на ноги, розвернулася, намагаючись зрозуміти, де вона знаходиться. Але похмурий район був зовсім незнайомим: брудні галявини, маленькі сірі будинки здавалися Гаррі моторошними. Намагаючись знайти хоч якесь укриття, хлопчик повернув до будинку, сів під невеличким козирком і втупився носом у коліна. Йому було страшно. Він навіть не знав, чого боїться більше: того, що він й гадки не має, де опинився, чи того, що зробить із ним розлючений дядько за те, що з Гаррі знову сталося щось магічне.

Северус Снейп поморщився: черговий невдалий день. Мало того, що дощ зірвав усі плани піти по пошуки потрібних інгредієнтів, так ще й Северусу вдалося зіпсувати зілля, на приготування якого він витратив цілий тиждень. А тепер, здається, хтось мав нахабство без жодного запрошення з’явитися на його територію.

Відчувши вторгнення непрошеного гостя, чоловік миттєво напружився. Швидко схопивши паличку, він тихими кроками піднявся на верх. Його магічне поле пустило сторонню людину і Северус був збентежений. Але жодної атаки на його будинок чи нього не відбувалося. Тоді чоловік обережно зазирнув у вікно. Яким же був його подив, коли на порозі свого будинку він побачив маленького хлопчика, скрученого в клубочок. Чи могло це виявитися приманкою? Цілком можливо. Адже не міг звичайний хлопчисько пройти через магічний бар’єр. Тоді можливо це чарівник, але що може робити магічна дитина в цьому районі?

У будь-якому разі це розлютило Северуса, і він не мав наміру залишити це просто так. Кинувшись до дверей, він рішуче смикнув за ручку. Хлопчисько, злякавшись, різко відповз назад. На його обличчі відображалася суміш емоцій: жаху, недовіри і розгубленості.

—  Що ти тут робиш?! — примружився чоловік, ховаючи чарівну паличку за спиною.

— В-вибачте, сер. Я… я справді не с-спеціально, я не знаю, як так вийшло, — тараторила дитина. А Северус усе ніяк не міг зрозуміти, чому під ложечкою болісно засмоктало. Він уважно вдивлявся в риси хлопчика, намагаючись зрозуміти, чому вони здаються такими болісно знайомими. Але ось, хлопчик ще раз підняв на нього свої заплакані зелені очі, і чоловік стримав стогін, що ледь зірвався з його уст. “О ні, ні, не може бути.”

Намагаючись спростувати очевидні факти, Северус, схопившись за одвірок, запитав:

— Як тебе звати?

Але хлопчик лише з недовірою втупився в Северуса. Він усе ще пам’ятав, що дорослим не можна довіряти. А цей чоловік був зовсім незнайомим, а тому ще більш небезпечним.

— А яке Ваше ім’я, сер?

— Северус Снейп, — скривившись, чоловік буквально виплюнув ці слова.

Холодна відповідь зовсім не сприяла, але Гаррі розумів, як легко вивести з себе дорослих, тому, намагаючись не нариватися, він відповів:

— А я Гаррі. Гаррі Поттер.

Здається, всередині Северуса хтось підірвав петарду. Живіт боляче стягнуло, а мітка на руці чомусь почала гидко свербіти. На секунду він подумав, чому ж доля так сміється над ним, підкинувши йому під двері сина Лілі. Але швидко цю думку змінила інша, про те, що доля жорстока не тільки до нього: як було б дізнатися Джеймсу Поттеру, що його маленька дитина буде налякано сидіти під проливним дощем біля ганку Снейпа.

Поки Северус намагався зібрати всі думки до купи, Гаррі тихо роздивлявся чоловіка з-під лоба, намагаючись оцінити, наскільки можна довіряти незнайомцю. Він мав похмурий і страхітливий вигляд. Чомусь після того, як Гаррі сказав йому своє ім’я, той, наче засмутився, обличчя його перекосилося, а плечі опустилися.

— Так… Гаррі, — Северус ледве вичавив із себе це ім’я, — я абсолютно не зрозумів із твоєї розповіді, як ти опинився тут. Але щось мені підказує, що ти й сам зараз у замішанні. Тут сильний дощ, тобі краще перечекати його в будинку.

Чоловік говорив тоном, що не підлягає запереченням. Але хлопчик лише мовчки втупився на нього.

— Вирішуй швидше, я не звик повторювати двічі.

— Вибачте. Якщо ви справді не проти, було б непогано перечекати всередині, — зібравши всі залишки своєї хоробрості, відповів Гаррі. Втрачати йому було нічого, такою погодою він навряд чи б сам знайшов будинок Дурслів, а поки він перечікує, може дядько трохи заспокоїться.

Коли хлопчик підвівся і, пройшовши до будинку, став незграбно стягувати свої брудні черевики, Северус здивувався вдруге за цей вечір. Він знав, що Гаррі мало б бути приблизно сім років, але надто худий хлопчина ледве скидався на п’ятирічну дитину. Він виглядає зовсім маленьким, а одяг, що був чомусь на кілька розмірів більшим, тільки погіршував картину. Можливо, це б не здавалося таким дивним, якби Гаррі не був настільки схожим на свого батька, риси обличчя хлопчика були його точною копією. Але Джеймс ніколи не був худорлявим і маленьким хлопчиком. Та що вже там казати, Лілі теж була здоровою дівчинкою і не виділялася хворобливістю серед однолітків. Це спантеличило майстра зілля.

— Я дам тобі інший одяг, твій весь промок. Сядь поки он там, — Снейп вказав на табурет у кутку.

Гаррі слухняно видерся на стілець і почав роздивлятися кімнату. Це була невелика вітальня, стіни якої до стелі були заставлені стелажами з книжками. Посередині стояв старий диван, столик, завалений якимись паперами, і потерте крісло. Складалося враження, що будинок давно занедбаний. Тільки вогонь у каміні вказував на те, що тут все-таки живуть. З кімнати Гаррі було погано видно кухню, і все, що він встиг розгледіти, це частина старої фурнітури. Його спостереження перервав звук швидких кроків. Господар будинку повернувся і всучив хлопчикові стопку речей, гидливо поморщившись.

— Можеш переодягнутися у ванній. Вона за сходами в коридорі.

— Дякую, сер, — ніяково подякував Гаррі.

Поки хлопчик був зайнятий, Северус намагався якось логічно пояснити ситуацію і зрозуміти, що ж йому робити з дитиною-рятівником усієї магічної Англії, який буквально звалився йому на голову. Чи знає хлопчик про своє “геройство”? Ці придурки-магли, напевно, все вже розповіли і возвеличували його. Але факт того, що, найімовірніше, він опинився тут від викиду неконтрольованого спалаху магії, наштовхував на думку про те, що він, можливо, й не знає про свої здібності.

У чистому охайному одязі Гаррі мав значно кращий вигляд, але коли дитина вийшла нарешті на світло і Северус зміг повністю розгледіти його, то жахнувся. На блідому, худорлявому обличчі на всю вилицю красувався величезний синець.

Чоловік запнувся на півслові. Його переповнювали різні емоції, але перекривав усе гнів, він навіть не знав, на кого злиться зараз більше, на нікчемного маґла, що підняв руку на дитину, на Даболдора, що навіть не спромігся дізнатися, в яких умовах живе його дорогоцінний Гаррі Поттер, чи на себе, за те, що дозволив синові Лілі терпіти це.

Вочевидь все це відбилося на його обличчі, і хлопчик злякано відступив на крок, стиснувши свої ручки в кулаки.

— Вибачте, я… дякую за одяг.

Усвідомивши, що він лякає дитину, Северус постарався взяти себе в руки.

— Ти голодний? Я саме збирався вечеряти.

Гаррі спробував згадати, коли їв востаннє. Здається, це було два дні тому, а потім тітка розлютилася за погано виконану роботу по дому. І він залишився без їжі. Гаррі вже звик до тривалих голодувань, але зараз при згадці  про вечерю, живіт зрадницьки забурчав. Хлопчик зніяковів і сором’язливо опустив голову.

— Ходімо, — суворо пробурчав Снейп.

Гаррі посадили за старий величезний стіл. За кілька хвилин перед ним поставили тарілку з бульйоном.

Снейп з огидою спостерігав за дитиною. Той спочатку недовірливо втупився в тарілку, обережно й повільно відшкрябав кілька ложок, а потім надто швидко почав їсти, незграбно розбризкуючи вміст тарілки.

— Я не збираюся забирати їжу, тож будь акуратнішим.

— Вибачте, — щоки Гаррі залились рум’янцем.

— І припини вибачатися за все підряд.

— Вибачте…, ой, звісно, сер.

Вони продовжили вечеряти в повній тиші. Коли з трапезою було покінчено, і хлопчик почав нервово соватися на стільці, Северус запитав:

— Гаррі, чому в тебе синяк на обличчі?

Таке пряме запитання було вочевидь помилкою. Гаррі зсутулився і нервово опустив очі.

— Ми побилися, — потім, трохи подумавши, він додав, – із хлопчаками в школі.

Снейп зітхнув. З чого б це дитина відверто говорила з незнайомим дорослим? Значить він спробує іншу тактику.

— Знаєш, у мене є чудова мазь, яка допоможе вилікувати його. Ти не проти?

Гаррі лише легенько кивнув, спостерігаючи за чоловіком з-під свого довгого чубчика. Він зовсім не розумів, чому ця дивна людина так дбала про нього.

Снейп вийшов кудись і за хвилину повернувся з баночкою в руці. Він присунув стілець ближче до Гаррі. Набравши на пальці трохи мазі, Снейп підніс руку до дитини, але той різко відсахнувся. В очах хлопчика читалася паніка. Чоловік невдоволено стиснув губи.

— Усе нормально, я просто нанесу це тобі на обличчя, — він намагався додати якомога більше спокою до свого голосу.

Вдруге Гаррі вже не ухилявся, лише здригнувся при дотику.

Від цих ліків був дуже дивний ефект. Раніше Гаррі теж доводилося лікувати свої забої, але вони зазвичай гоїлися дуже довго. Але щойно цей чоловік наніс прохолодну мазь на його шкіру, синець одразу перестав саднити.

— Краще?

— Набагато, сер, – полегшено відповіла дитина. – А ви аптекар?

Він розумів, що краще не дошкуляти дорослих дурними запитаннями, але слова самі зірвались з губ.

Северус хмикнув. Уважно оглянувши Гаррі, переконуючись, що більше ушкоджень немає, він відповів:

— В якісь мірі так. Я створюю ліки і працюю в школі, — і різко запнувся, не розуміючи, навіщо розповідає все це.

На вулиці пролунав гуркіт грому. Гаррі одразу насупився і опустив плечі.

— Дякую Вам за все, але мені, здається, пора.

Снейпу, на думку Гаррі, зовсім не сподобались ці слова.

— Ти нікуди не підеш у таку погоду, і це не обговорюється. Тим паче вже вечір. Ти переночуєш тут, а вранці ми разом вирішимо, як тобі потрапити додому.

— Але сер, мої дядько й тітка хвилюватимуться, якщо я не повернуся додому сьогодні. Я не хочу їх злити, — в очах Гаррі виднілася відверта паніка.

Чоловік невдоволено зсунув брови.

— Не турбуйся, завтра ми вирушимо разом, і я поясню їм, що це було моєю ідеєю.

Дитина хотіла щось заперечити, але Снейп суворо перебив:

— Я не потерплю жодних заперечень.

Хлопчик сумнівався, що для дядька Вернона має якесь значення, чия це була ідея. Винуватим все одно виявиться Гаррі. Але цей незнайомець подбав сьогодні про нього. Ніхто ще не дбав так про Гаррі, а тепер він казав, що йому потрібно залишитися, і хлопчик не міг сперечатися.