Текстури

Оздоблені золотом плечі так схожі на ті, що й раніше. Але помітніше підіймаються від дихання, що не потрібно, ледве завмирають від доторку, що не обов’язковий. Проводиш долонею по вороту, що ховає шию- метал. Лімбо поверта голову, супроводжує поглядом- текстура деформується, гнеться, наче шкіра.
Сидиш на його колінах, тільки тепер можеш дивитися на нього зверху вниз, змушуючи підійняти обличчя, так, що тінь капелюху не затьмарює вбудованого замість очей золота. Підносить руки до талії, та ще не торкається, завмирає. Рідкісні рухи, що він собі дозволяє. Зброя, але така зачаровуюча. Накриваєш своїми долонями, даєш відчути м’яку, тонку людську шкіру. Завжди розмірене дихання, що в битві, що тепер- не збивається.
Роздивляєшся, блискуча енергія переливається в ліктях, плечах, спині, невикористана. Мандрівник підіймає долоні до грудей, тоді за спину, геть трохи надавлює кінчиками пальців, запрошує- погоджуєшся, нахиляєшся ближче. Золото на поясі і зап’ястях спершу обпікає холодом. Чіпаєш текстуру фраку, рельєфні деталі переймають тепло тіла.
Заводиш руки за його спину, вздовж хребта, блискучого гладкого оздоблення. Лімбо розправляє плечі, трохи піддається назустріч: відчуваєш шви і стики органічних лат. В свою чергу той переносить одну з долонь на грудну клітину, проводить вниз, наче перераховуючи крихкі, в порівнянні з його, виступи ребер, ще нижче, нижче. Дозволяєш.
Позолочені кісточки пальців мерехтять. Метал теплішає. Блакитні відблиски розходяться по тілу. Тепер і його дихання часте, нечутне, але бачиш зміни руху корпусу. Чи це не від дихання?
Немов золото плавиться. Лімбо опускає голову на плече. Контури губляться, бачиш блиск, бачиш матові поверхні. Відчуваєш як пульсує енергія на потилиці фрейма, яскравіше. Відчуваєш його рухи, акуратні, обережніші, незрівнянні з руйнуванням кісток ворогів. Відчуваєш текстури, металу, тканини, зміненої, геть не схожої, шкіри.
Відчуваєш грім, блискавки Вольта, але не зовні, всередині тіла, розгалужуються, голосно дихаєш. Помічаєш, бронею Лімбо розходяться сині ореоли, він збільшує площу контакту, обіймаючи. І тепер завмирає.

Після цього керувати ним наступної місії буде.. дещо незвично.

Повертаєтеся до Орбітру, чути знайомий шум, голос:
“Операторе, навіщо Ви вимикали зв’язок?”