Фанфіки українською мовою

    У Магічній Британії вже кілька років поспіль точилася кровопролитна війна. Якийсь темний чарівник з усіх сил намагається винищити магглонароджених і недостойних, на його думку, чарівників. Цей темний маг настільки сильно вселяв жах, що його ім’я тепер почути можна вкрай рідко, всі його звали як Відомо-Хто. Але правлінню кожного тирана рано чи пізно приходить кінець, адже у всіх є своя «ахіллесова п’ята».

        Небо ставало все темнішим і темнішим, навколо мигтіла величезна кількість людей. Наближається той вирішальний момент, який вирішить долю магічного світу. Попри те, що все було вже готове до бою, багато хто все ще мав надію, що це всього лиш сон. Смертижери були вже близько, а їхня кількість наводила паніку, навіть всупереч тому, що наша підготовка не відставала. Серед безлічі облич Адель весь час намагалася знайти хоч одне знайоме. Хвилювання за друзів все ніяк не залишало її серце. У момент коли серед усіх, дівчина, нарешті, побачила жмуток яскраво-рудого волосся, радості не було межі, а вже як вона була рада бачити свою подругу в безпеці, хоча б на цю мить.
    -Меррі, де всі інші?
    -Лін, не знаю, я бачила тільки Ремуса та Джеймса. Вони допомагали Макгонагалл встановлювати захисний купол, щоб решта встигла зорієнтуватися і зібратися з силами,- вираз обличчя Уайт був вкрай зосередженим і стривоженим, всупереч всім спробам зберегти оптимізм.
    -Чудово, треба поспішати, часу залишилося не так вже й багато,- Блек, вона ж Нельсон, спробувала надати своєму обличчю більше наснаги та ледве посміхаючись куточком губ, промовила.
    – Уайт, пообіцяй мені, що ми всі залишимося в живих!
    -Обіцяю, Блек. Ми виберемося з цього.
        Ґрифіндорка сумно посміхнулася і поспішила на свою позицію. Залишалися лічені хвилини до початку страшної бійні за весь час війни. Виживуть чи ні, але вони мають зробити все, щоб перемогти. За будь-яку ціну, заради тих, хто вже поліг у цій безжальній війні.
         «А ми навіть не повинні бути тут,- подумала Адель,- але в нас немає вибору, це вже й наш час».
         Дві армії одночасно кинулися в атаку, смертижери кидалися забороненими заклинаннями у всі сторони, але й Орден не відставав. Блек намагалася відбиватися від усіх заклинань, що летіли в неї, і водночас поглядом шукала рідні обличчя, одна тільки думка, що та зустріч могла бути останньою — не давала дівчині спокою. Вона мала попросити вибачення перед ними, але чи має вона на це ще час… Одне заклинання Ада все ж таки не змогла відбити, воно потрапило слизеринці в груди, відкинувши на пару метрів назад. Сильно вдарившись головою об стіну, дівчина повільно занурювалась у темряву, все ще намагаючись розглянути знайомі обличчя серед безлічі незнайомих.
      «Ми повинні перемогти, ми не можемо ось так от померти.»

     

    2 Коментаря

    1. Nov 10, '22 at 07:42

      Привіт! Початок мені сподобався: мова досить проста, що є добре; помилок я майже не знайшла (
      оча я не дуже уважна, тому могла пропустити), одна з ти
      , що я знайшла — у вас написано «Гріфіндорка», але в українському перекладі будинок називається «Ґрифіндор», тому «ґрифіндорка»; також лише
      отіла порадити, як читач! робити абзаци, бо через ї
      відсутність читати тро
      и напряжно. Не
      отіла душнити, але це справді ріже очі. Удачі.

       
      1. @пухнастий котикNov 11, '22 at 08:31

        Привіт! Дякую за відгук. Візьму до уваги зауваження, дякую)