Разом і Назавжди

Після двадцяти чотирьох проведених у фантомній зоні років її капсула вибралася і тримала курс на Землю, куди дівчина і хотіла потрапити, щоб захистити свого молодшого брата, який вже перебував на планеті. Капсула Кари приземлилася на галявині одного з будинків Нешнл-Сіті, що супроводжується поштовхами, які пробудили її від міцного сну. Розплющивши очі, вона побачила дівчинку її віку, яка грала в ляльки.

Кара покинула рятувальну капсулу і босими ногами стояла на зеленій траві.

– Мама буде зла, коли дізнається, що хтось ходив її газоном, – промовила дівчинка, яка підібралася ближче.

Кара мовчки підійшла до незнайомки. Її босі п’яти завмерли за кілька секунд, але вона не видавала, що їй холодно, хоч вітерець теж грав з її волоссям. Олена хоч і була восьмирічною дитиною, але знала, як треба приймати гостей, нехай вони навіть з другої планети.

– Пішли в будинок, – запропонувала Олена дивлячись на дівчину яка тремтіла від ранкової роси на пальцях ніг. Її маленька долоня торкнулася холодних пальців білявої дівчинки. Шкіра криптонки вкрилася мурашками, коли вона крокувала тротуарною плиткою.

Мама була на роботі, а в будинку залишалася тільки прислуга. Дівчата пробралися в дім, а потім піднялися на другий поверх. Кілька секунд, і вони перебували в кімнаті Олени.

– Сідай на моє ліжко, – запропонувала майбутня господиня цього великого будинку. Обернувшись біля дверей, вона знову почала говорити.

– Будь ласка не виходь з кімнати, я зараз повернуся, – сказала темноволоса дівчинка і, зачинивши двері, вислизнула на кухню. Вона рухалася повільно і озираючись на всі боки. Удача виявилася на її боці, коли її маленькі рученята відчинили дверцята холодильника. Зараз вона була немов злодюжка, який зібрався пограбувати їхній холодильник. Узяв апельсиновий сік і улюблені тістечка, дівчина грюкнувши дверцятами холодильника, повернулися до своєї кімнати.

Кара кілька разів обійшла кімнату Олени і зупинилася біля книги, що лежала біля ліжка. Вона відсунула олівці, які лежали на книзі, і її очі дісталися книги швидше за руки. Вона прочитала назву «Мама», і по її щоками покотилися сльози. Через сонце, що прокралося у вікно, сльози на щоках блищали.

Вона хотіла витерти їх, але раптом хтось схопив її за плече, питаючи:

– Що трапилося? – Олена стояла за спиною дівчинки.

– Я втратила маму та всю сім’ю, – відповіла Кара і продовжувала плакати. Маленька брюнетка підійшла до Кари і, витягнувши хустку з кишені, віддала її дівчинці, яка не могла зупинити струмок сліз.

– Ти дуже добра, – відповіла Кара, витираючи сльози хусткою. – Як тебе звати?

Я Олена. Олена Лютор. Мій батько теж загинув, коли мені було 5 років, і я сумую за ним щодня.

– Мене звуть Кара Зор-Ел. Коли планета гинула, батьки відправили мене з братом на Землю, але я дісталася лише зараз.

– Вау! – вимовила радісна дитина. – У мене сестра з іншої планети. Я впевнена, що ти сподобаєшся моїй мамі.

– Разом і назавжди, – сказала Олена і міцно обійняла дівчину.

– Разом і назавжди, – відповіла Кара і ніжно тримала майбутню сестру за талію.

Через п’ятнадцять років

Трансільванія

 Схід сонця був не за горами, в лісі стояв густий туман. Олена злізла з мотоцикла і, пробігши пару метрів, приземлилася на стос листя біля колоди. Листя було мокре, а з дерева капали холодні краплі дощу. Вона поклала гвинтівку на колоду і зняла її із запобіжника, посилаючи патрон у патронник. Мета була виявлена за лічені секунди, адже її зволікання могли коштувати життя її напарниці Кайлі, яка була принадою і бігла лісом, переслідувана перевертнем.

– Олено, стріляй, – сказала дівчина, що тікає від монстра, який міг розірвати її тіло за лічені секунди. Олена вже мала вистрілити, але огляд їй перекривали дерева і густий туман. Зловивши слушний момент, Олена натиснула на спусковий механізм, і гвинтівка вистрілила, відкинувши гільзу до її ніг.

– Так! Ми вклали цю нечисть! – зраділа Олена, побачивши монстра, що валявся на землі. Вона підібрала гвинтівку і, провернувши ключ запалення, помчала до Кайлі, яка була за кілька кілометрів від урвища.

Кайлі намагалася піднятися з мокрої землі, але це було трохи проблематично – туша перевертня прибила її до землі, і дихати, було все тяжче. Її напарниця була на місці вже за декілька секунд. Олена заглушила мотоцикл і, оглянувшись, не могла побачити Кайлі. Все, що вона чула, – це мукання з-під тіла перевертня.

– Кайлі! – Вигукнула вона, побачивши руку своєї напарниці під тілом убитого перевертня. Вона кинула транспортний засіб на землю і всім тілом уперлася в тушу перевертня. Дихання її напарниці важчало з кожною секундою, адже він важив у кілька разів більше за неї, але через кілька хвилин Оленці все-таки вдалося скинути тіло перевертня. Брюнетка перевернула напарницю на спину і побачила, що та спливає кров’ю.

– Олено, пробач мені, я підвела тебе, – промовляла дівчина, захлинаючись власною кров’ю. Дівчина потягла напарницю до найближчого дерева і притулила її тіло до мокрої кори. Вона розстебнула бронежилет і, відкинувши його убік, підняла форму Кайлі. Її грудна клітка була пробита, і надія на порятунок випаровувалась на очах.

– Олено! Обіцяй, мені подбати про мою дочку.

– – Обіцяю! – Відповіла Олена вже мертвій напарниці і заплющила її очі.

Не встигла Олена прийняти смерть напарниці, як почула гарчання перевертня, що знаходився біля сусіднього дерева. Піднявшись із колін вона дістала пістолет і підійшла ближче. Вона хотіла зробити ще один вистріл, але лапа перевертня схопила її за ногу і повалила тендітне тіло на мокре осіннє листя. Пістолет зі срібними кулями відлетів убік. Він схопив дівчину за плече, з його пащі стирчали ікла, а слина капала на її обличчя. Його міцні пазурі розірвали форму Олени і вп’ялися в її оксамитову шкіру, залишаючи сліди крові на руках. Дівчина, що кричала від болю, не розгубилася і, схопивши ніж, який знаходився на попереку, всадила той у плече перевертня. Його краплі крові почали падати на обличчя Олени, змішуючись із слиною, яка капала з його пащі. Піднявшись із землі вона побігла до урвища, який знаходився в парі метрів.

– Ну, чого ти чекаєш, суко? Я тут! – прокричала Олена у бік істоти і закинула карабін за камінь біля урвища. Олена дивилася на шалене гарчання звіра, який почав бігти до неї. Але, коли він мало не схопив дівчину, вона відштовхнулася від урвища, і перевертень впав у нього. Тіло Олени вдарилося спиною об каміння, а тіло монстра полетіло вниз, зникаючи в її погляді.