Зрада

Поряд  люди, а на серці мряка.

Вони сміються, я у відповідь.

І за це йому велика дяка,

Звучать мої слова, як сповідь,

Та все ж таки я розповім.

Зламав мене, душу мою.

Знайшов розраду у лиці чужім.

А я одна серед людей стою.

І вже не боляче, здається,

Спогад не тягне вже на дно,

Тільки колить трішки рана серця,

А світ лиш чорно-білеє кіно