Сонце для двоїх

-Привіт,не підскажеш як дойти до зупинки?

 

-Привіт,дивись йдеш прямо,а потім звертаєш в право.

-Дякую,доречі ви дуже красиві)

-Йой,дякуюю,ти також

-Ахах,ладно,я вже піду,а то запізнюсь в школу.

‐Зачекай,можливо давай познайомись?

-Звісно,я тобі дам свій номер телефону,напишу як буду вільна)

-Чекатиму,гарного тобі дня.

 

 

Ввечері коли дівчина прийшла зі школи.Вона згадала що повинна написати їй.

Вона написала їй,і з нетерпінням чекала відповіді

Через 5 хвилин,вона почула звук повідомлення.Подивилась в телефон,і побачила повідомлення від неї.

-Привііт!!Пам’ятаєш мене?

-Привіт,так,звісно.Так що давай знайомитись?

-Так починаємо,ахахах.ну що я можу сказати я Аня,мені  17,я ще навчаюсь у школі,ахах,але вже в 11 класі,тому вже можна сказати закінчую її.Люблю читати,обожнюю дощ,ліс,і дуже сильно люблю атмосферу поїздів і колій.А ти?

 

-Я Вероніка,можно просто Ніка(краще Ніка).Мені також 17,зараз навчаюсь у медичному  коледжі.Також люблю ліс і дощ,а ще люблю гори,часто в них буваю)

-О,це чудово.Приємно познайомитись!

-Приємно

 

Дівчата не переписувались десь годину,але Ніці,захотілось погуляти з Анею,і познайомитись по більше.

-Слухай,завтра ж починаються зимові канікули в школах?

Через 15 хвилин,Аня відповіла:

-Так,нарештііі

-Давай тоді завтра погуляєм?Якщо ти завтра вільна)

-Ооо,тататататаа,давайй,я не проти

-Тоді ще завтра спишемся.Добраніч!

-Надобраніч

 

 

На наступний день,Ніка прокинулась,заварила чай,і зробила собі їсти,почала дивитись фільм,і тут їй прийшло повідомлення від неї.

 

-Привітик!Що робиш?Як ти?

-Привіт,у мене все добре,сиджу їм.А ти як?Що робиш?

-Я лежу в ліжку і дивлюсь тік ток.Ще хотіла запитати,коли і де ми сьогодні зустрічаємось?

-Давай 12:00 біля зупинки

-Ахахах,біля тої яку я в тебе дорогу питала?

-Тааак

-Без проблем.

 

На годиннику було 11:45.Ніка вже була готова,і чекала доки їй напише Аня.А Аня ще сиділа і думала що їй надіти,і нарешті знайшла.

 

-Все виходим.–Написала Аня.

-Добре.

 

Близько 12 години дівчата вже були на місці.Аня була вдіта в чорний гольф,чорні брюки,і сорочку,ну а зверху була куртка.Ніка була вдіта в світло зелені джинси,зіп кофту,і пальто.

 

-О привіт!–Сказала Аня

-Привіт.Куди підем?)

-А ти куди хочеш?

-Незнаю мені всеодно

-Чуєєш,я памя’таю ти розповідала,що любиш атмосферу колій і потягів.Тоід можем піти погуляти по коліям,на поїзди подивитись.Тільки обрежно!!

-Так,давай!–Відповіла Аня.

 

Дівчата шукали робочі колії.Знайшли,але не могли знайти через що на них спуститись.В них був один вихід(ну вхід,ахах).Йти через ліс.

 

-Ніка,ми можем піти через ліс.

-Нууу,давай заодно прогуляємось,ще цілий день впереді.–Відповіла Ніка.

 

Вони пішли в ліс,і почали спукатись на колії.

Пройшло хвидин 5,і дівчата спустились на колії.

-Ваувау,круто.–Сказала Ніка.

-ахах,ну так.–Відповіла Аня.

-Давай пройдем вперед по коліям трошки,щоб бути подалі від дороги?

-Так,давай.

-Блін,тут так гарно,атмосферно.Доречі ти дуже красива,і з тобою круто спілкуватись.Видно що ти комунікабельна)Я рада що ми познайомились.–Сказала Ніка.

-Йойойой,дякую,мені дуже приємно.Ти також дуже красива,і з тобою також круто спілкуватись.І я також рада що ми познайомились,ахаххах.Ти тактильна?Можна тебе обійняти?

-Так,я тактильна)

Дівчата обійнялись,вони двоє думали що вони обіймуться і все.Вони побачили вдалині грузовий потяг.Він був настільки довги що від проїжав зі шаленою швидкістью,але всеодно їхав десять хвилин.Поки він їхав,дівчата стояли,і обіймалися.Вітер роздував їхнє волосся.Звуки потяга,придавали особливу атмосферу.Але в одночас їм було моторошно,тому що було заголосно,і вони не чули один одного.Через 10 хвилин поїзд проїхав.

-З тобою круто обійматись)–Сказала Аня.

-Дякую,Аня,з тобою також.

Ніка дістала навушники,і дала один з них Ані.

-М,будем разом музику слухати?

-Так!–Відповіла Аня.

 

Ніка дала Ані навушник.І включила одну з її пісень.

-це моя улюблена пісня)–Сказала Аня.

-Я також її люблю.

 

Ніка включила пісню на весь звук.Дівчата взялись за руки,і побігли,вперед по коліям.

Бігли вони так хвилин 20.Доки не побачили на горизонті потяг.

-НІКА ВБІК!!–Крикунула Аня.І потянула за собою Ніку вбік.Поїзд проїджає повз них.

-Аххахах,круто)

-Було круто коли ми бігли,але коли я побачила потяг,я злякалась так що це капець.Сказала Аня.

-Аххахахахах,ну нічого.

-Ха-ха-ха

Дівчата гуляли,і навіть не помітили як почало темніти.

-Ой,Ань,чуєш,вже починає темніти,можливо вже будем повертатись?

-Я вже тут гуляла,я знаю де ми.Якщо ми будем зараз повертатись тою дорогою якою ми йшли сюди,це буде набагато довше.Ми вже скоро до йдем до села,в якому буде станція,і до ідеї там повинен бути зв’язок,я подивлюсь які поїзди будуть їхати зараз до станції яку ми проходили тільки тоді коли ии йшли сюди.Ми купим білети і поїдем додому)–Відповіла Аня.

-Ну давай.–Сказала Ніка.

Дівчата дізнались що їхній потяг буде,через 30 хвилин,вони купили білети сіли на лавку і чекали.

На станції майже не було людей,тому що пізно.

-Ніка дістала сигарету,і запропонувала її Ані.

-Будеш?

-Давай.–Відповіла Аня.

-Ти взагалі куриш,чи це ти так,просто для виду її взяла?–Запитала Ніка.

-Курю.–Відповіла Аня.

В навушниках заграла музика.Дівчата закурили.

-Сфоткаємся?)–Запитала Аня.

-Добре.

Дівчата поробили фото на пам’ять.

Ніка поклала свою голову на плече Ніки.Коли вони докурили вони обійнялись.

 

(Я незнаю чи хтось взагалі це буде читати,але якщо так,то.Куріння вбиває!!!.Це все тільки для історіїї.Тому не куріть!).

 

-Бляха,де він?–Запитала Ніка.

-Я зараз запитаю в тої жінки,яка нам білети продавала,можливо вона знає.–Відповіла Аня.

-Йди.

Аня підійшла до каси,і запитала:

-Добрий вечір,я перепрошую,ви незнаєте коли буде поїзд?

-Добрий вечір,вже скоро повинен бути,хвилин п’ять.–Відповіла жінка.

-Добре,дякую.–Сказала Аня.

Аня підійшла до Ніки,сіла біля неї і сказала:

-Вже скоро повинен бут…Хах,а ось і він,чуєш?

-Нарештіі,хахах

Дівчата зайшли в потяг,сіли на свої місця,і поїхали додому.

Коли вони приїхали вони попрощались і розійшлись:

-Ось ми і приїхали.–Сказала Аня.

-Бачу)–Відповіла Ніка.

-Все тоді давай,папа,дуже круто погуляли,я рада що ми познайомились!!.–Сказала Ніка.

-Так давай,папа.Я також дуже рада,і дуже задоволена як ми погуляли.

Дівчата попрощались і обійнялись.Ніка прийшла додому,і відчула не звичне для неї відчуття.В Ані було так само.

На наступний день дівчата знову пішли гуляти,в цей раз вони просто гуляли по місту.Вони дружили ще довго.І ось настав день коли від іхнього знайомства пройшов рік.

КІНЕЦЬ ПЕРШОГО РОЗДІЛУ.

 

ПОЧАТОК 2 РОЗДІЛУ.

Останній поїзд.

 

-Привіт,як ти?–Запитала Аня.

-Привітик,все добре,а ти?

-Та також.–Відповіла Аня.

-Ти не забула який сьогодні день?–Запитала Аня.

-Звісно ні,сьогодні вже як рік ми спілкуємось).–Сказала Ніка.

-Зможеш піти сьогодні погуляти?Тільки потрібно вирішити як ми будем святкувати.–Запитала Аня.

-Зможу.Мм,я знаю як можна це відсвяткувати.–Відповіла Ніка.

-І як??–Запитала Аня.

-Ми можем піти гуляти,по тим самим коліям,як тоді,рік назад.–Запропонувала Ніка.

-ТАК!!ЦЕ ДУЖЕ ЧУДОВА ІДЕЯ!!!–Відповіла Аня.

-Ахахах,тоді в 12:00,на тій самій зупинці).–Промовила Ніка.

Близько 12 години,дівчата вже зустрілись,і пішли на ті самі колії.Включили музику,взялись за руку,і почали розмовляти.З звичайною розмови,їхня розмова перетворилась на “Розмови по душам”

-Я дуже рада що ми познайомились.–Сказала Аня.

-Я також,час дуже швидко летить.Я пам’ятаю той день коли ми познайомились,від початку до кінця.–Відповіла Ніка.

-Я тобі це ніколи не говорила,але я люблю тебе.–Сказала Ніка.

-Ахах,я тебе також).–Відповіла Аня.

Дівчата йшли біля колій,погода була пасмурна,було холодно:

-Йо,чого так холодно?–Роздратованим голосом сказала Ніка.

-Можливо тому що зима?Січень на вулиці)–З усмішкою на лиці,відповіла Аня.

 

Рівно рік назад,тобто в січні 2020 року дівчата тут гуляли,це була їхня перша прогулянка разом.Зараз січень 2021,дівчата вирішили погуляти так само як рік назад.

-Тут так гарно,як рік назад,таке відчуття що ми повернулись,у минуле.–Сказала Аня.

-Так,я згідна,в мене також теке відчуття.Але хіба це не добре?–Відповіла і запитала Ніка.

-Добре,добре)–Сказала Аня.

-Чого музика не грає??–Запитала Аня.

-Зараз включу.–Відповіла Ніка.

В навушника заграла пісня “Божевілля двох-Mistmorn.”Дівчата сіли на землю,і сиділи там довго,дивились на потяги,курили(Куріння вбиває!!!)

-Я б хотіла поїхати з тобою,кудись на потязі)–Запропонувала Ніка.

-Я також,можем дойти до станції,і поїхати в іншу сторону,не на нашу станцію.–Відповіла Аня.

-Так,давай!Але давай спочатку виберем куди поїдем?–Запитала Ніка.

-Пішли)–Відповіла Аня.

Вони взялись за руки,йшли вперед по коліям,їм потрібно було йти приблизно пів години,можливо трошки більше.На вулиці вже почало темніти:

-Темновато.–Промовила Аня.

-Ага,нам ще довго йти?!–Запитала Ніка.

-Майже дойшли.–Відповіла Аня.

Дівчата дойшли до станції,і вирішили що вони поїдуть в гори,купили білети,і сіли на ту саму лавку,чекати потяг.Він мав бути через 25 хвилин.

Аня,дуже хотіла признатись Ніці,але ні як не могла.Але вона зрозуміла що іменно цей момент підходить для цього.Тому вирішила:

-Нік,я хотіла тобі сказати….

-Що??-Запитала Ніка.

-Я тебе люблю,давай зустрічатись?Я тебе полюбила ще після першого разу коли ми гуляли тут.Я повернулась додому,в мене було не звичне для мене відчуття,і я зрозуміла що люблю тебе.–Сказала Аня.

-Ань.Я тебе також люблю,ти не повіриш,але в мене також було незвичне відчуття тоді,і я також любила тебе весь цей час.–Відповіла Ніка.

-Давай зустрічатись?–Запропонувала Аня.

-Звісно)–З посмішкою на лиці відповіла Ніка.

Вони поцілувались.Через 5 хвилин приїхав потяг.Вони взялись за руки,і зайшли в нього,сіли на свої місця.

-З вікна вид ще красивіший)–Промовила Ніка.

-Також так думаю.–Відповіла Аня.

Дівчатам принесли чай,з печенням.Вони пили його,розмовляли,сміялись.

-Я вже хочу пошвидше приїхати в гори,погуляти там.–Сказала Ніка.

-Я також,але ми будем їхати ще цілу ніч,тому можеш лягти поспати,якщо ти хочеш)–Відповіла Аня.

-А ти нехочеш?–Запитала Ніка.

-Ні,я нехочу.

-Точно?–Перепитала Ніка.

-Та точно.–Відповіла Аня.

Ніка заснула,вона проспала дві години.Тому що потім її розбудила Аня з криками:

-НІКА ВСТАВАЙ,ВСТАВАЙ!-Закричала Аня.

-Що,що таке??–Сонним голосом запитала Ніка.

-Тільки не переживай…–Тихо сказала Аня.

-ТА ГОВОРИ ВЖЕ!–Роздратованим голосом промовила Ніка.

-Поїзд зійшов з колії,вагони падають один за одним,перед нами ще 3 вагони,всі інші впали.Скоро впаде наш…–Відповіла Аня.

-ЯК?!–Закричала Ніка.

-Нік,ми нічого вже не зробим.–Сумним голосом відповіла Аня.

Перед їхнім вагон впав ще один,наступний буде їхній.Вони поцілувались,і їхній вагон почав падати.

Їхній вагон нажаль впав.

Жертв було багато,і одна з них була Аня.Ніка вижила.

Пройшла неділя після цієї ситуації.Ніка незнала,що її дівчина не вижила.Тому що їй сказали що вона в лікарні.Але в один день їй розказали,що Аня не вижила,і померла ще тоді в потязі.

Ніка була дуже подавлена.Її батьки розповіли їй це,перед Аніними похоронами.

Ніка прийшла на похорони,вона не плакала там.Її батьки сказали їй що на наступний день поведуть її до психолога.

Одразу після похоронів,Ніка пішла на ті самі колії,і трошки далі від станції,на якій вони сидали в той день,кинулась під потяг.Водій потяга,побачив її ще з далека,але не встиг загальмувати.

 

Їхня дружба була дуже міцна,вони і справді можна сказати прожили цей рік разом.Тепер їх двоїх немає,на цій землі.

КІНЕЦЬ.