Зимовий день

Зима за вікном. Проте твоя студія вся покрита теплими кольорами, особливо жовтогарячим. Я тихенько стукаю в твої двері. 

– Так-так?, – ти обертаєшся до мене, тримаючи в, замазаних фарбою, руках пензель і палітру. 

– Сонечко, ти ще не стомилась?, – я заглядаю до тебе, усміхаючись, – ходи до мене, – простягаю руки. 

Ти кладеш все і трошки навіть біжучи падаєш в мої обійми. Твоя голова у мене на плечі, а руки міцно обіймають грудну клітину. 

– Хіба вже обід?, – ти ласкаво мені кажеш на вушко. 

– Так, кицю, пішли, – я ніжно відповідаю цілуючи твою шию, яка теж спромоглась отримати фарбу. 

Я беру тебе за руку, переплітаючи наші пальці, і веду до столу крізь простору вітальню. Там на нас вже чекають запечена картопля з курячими битками. Також стоїть маленький самовар, біля якого розмістились чашки зі смаколиками. Я відставляю твій стілець, щоб ти сіла, а вже потім сідаю сама.  

– Як продвигається твоя робота, кицю?, – питаєш ти мене, накладаючи їжу в свою тарілку. 

– Поки ніяк, на жаль, – видихаючи, відповідаю та продовжую, теж наповнюючи свою тарілку, – не можу почати писати, думки чогось не лізуть. 

– Впевнена, в тебе все вийде, сонечко. Тільки не заставляй себе. 

– Не буду, кицю. Ти краще скажи, як твоя праця?, – з легкою усмішкою питаю. 

– Мм.. Непогано. Мені подобається те, що я роблю, – ти теж усміхаєшся. 

– Я дуже рада цьому, мила. 

Так і пройшла наша трапеза, вся у розмовах та ніжних усмішках. Після цього я прибираю посуд, і коли починаю його мити, ти підходиш ззаду і я відчуваю твої гарячі руки у себе на талії і твоє тихе дихання біля шиї. 

– Сонечко, хіба тобі не треба повертатись до роботи? Я сама впораюсь, – не повертаючи голови, я лагідно кажу, усміхаючись. 

– Не хочу.., – ти обіймаєш мене міцніше і говориш мені тихенько в шию. Твоє волосся лоскоче її та вухо і я тихо сміюсь. 

– Хехе, лоскотно, кицю~, – ти починаєш покривати мою шию, вухо і навіть щоки ніжними маленькими поцілуночками. 

– Хехехе~ Давай я тобі допоможу, – твої руки тягнуться до помитого посуду, – а то ще не дістанеш до верхньої полиці~, – слова сказані прямо на вушко. 

– Нууу.. Я ж не така низька.., – з награною образою, я повертаюсь до тебе і притуляюсь до твого плеча. 

– Хехе, вибач~  

Я підіймаю голову і показую тобі язик. 

– Ось таак значить?, – ти підіймаєш брову, – ану давай, іди сюди, – рукою ніжно береш моє обличчя за щоки і цілуєш. А потім показуєш язик. Я трошки червонію і відвертаю обличчя, обіймаючи тебе ще сильніше, поки ти тихо смієшся і погладжуєш по голівці. 

Через деякий час посуд все ж таки був помитий.  

– Давай потанцюємо, – я тягну тебе на середину вітальні, паралельно включаючи вінілову пластинку з джазом на вітнажному маленькому грамофоні. Кладу свої руки тобі на талію, обіймаючи тебе, а ти свої мені на плечі. Ми повільно танцюємо, кружляємось, як ті сніжинки за вікном, цілуємось, і ніби нічого не існує окрім нас. Ми насолоджуємось цим чарівним моментом. Потанцювавши, не важливо скільки, ми повертаємось до роботи. Так пройшов вечір, ми поїли і сіли дивитись фільм. Я лежала на тобі, обіймаючи, моя голова була на твоїх грудях, ти мене теж обіймала і перебирала моє волосся. Проте фільм був настільки нудний, що ми заснули, не додивившись його. 

Раптом я відчуваю якесь шурхання. Тобі знову погано спиться. Воно і не дивно, за вікном почався снігопад, ще й чутно грім. 

– Кицюю.. Ти спиш..?, – ти мене доволі тихо питаєш, в твоєму голосі я чую знервованість. 

– Вже ні, сонечко, – я підводжусь і продовжую сонним голосом, – хочеш, ми посидимо на підвіконні, м? 

У відповідь я отримую кивок, ти все ще міцно обіймаєш мене, притискаючись. 

– Мила, я скоро повернусь, – я ніжно цілую твою голівку, погладжуючи тебе по спині, – а ти поки приготуйся. 

– Добре.., – ледве чутно ти промовляєш і відпускаєш мене. 

Береш пару ковдр і подушок та розставляєш їх на нашому підвіконні, яке спеціально було зроблено таким, щоб на ньому можна було сидіти і навіть лежати. Я тим часом роблю на кухні два гарячих шоколади із зефірками і повертаюсь до тебе. Я ставлю чашки на підставку, сідаю, розводячи руки, і запрошую тебе в свої обійми. Ти сідаєш між моїх ніг, я обіймаю тебе ззаду, ніжно цілую твою шию і укриваю нас теплими милими ковдрами. Ми п’ємо шоколад у нашому імпровізованому форті і слухаємо буревій за вікном, проте ти все ще сильно притуляєшся до мене, коли чуєш грім. 

– Сонечко, тобі нема чого боятись, я ж поруч, а це просто грім, – якомога ніжніше і спокійніше я говорю тобі на вушко, тримаючи за руку. 

– Знаю, кицю, мені треба трошки часу, – ти відповідаєш не менш тихо. 

– Нам немає куди поспішати, мила. Весь час лише наш, – я ніжно цілую тебе у вушко, потім залишаю легенькі поцілунки на твоєму милому личку. 

– Я тебе люблю, кицю, дуже-дуже люблю, – ти спираєшся на моє плече. Я чую спокій в твоєму тоні, значить ти розслабилась. 

– І я тебе дуже люблю, рибко. Ти моє найцінніше золотце, – я беру тебе за щоку, повертаю до себе і ніжно цілую твої солодкі вуста, які стали ще солодшими від шоколаду. 

Так ми сидимо у тиші і насолоджуємось сумісним теплом в обіймах одна одної. Однак я порушую приємну тишу. 

– За вікном іде сніг, 

Міцний буревій. 

Ти схилилась до мене, 

Сидиш в обіймах моїх. 

Не відчувай ти страху, кицю, 

Це всього лиш грім. 

Він не дістане нас, 

Мені ти повір. 

– Вау.. Прекрасний віршик, сонечко, – ти цілуєш мене ніжно, лагідно усміхаючись. 

– Хехе, дякую, кицю, – я теж починаю усміхатись, – тобі вже краще? 

– Звісно, краще, – ти знову лягаєш мені на плече, обіймаючи мене за грудну клітину, – з тобою мені завжди добре, мила. 

– Я рада це чути, люба, – я легенько цілую твою голівку і погладжую по спині, – я завжди поруч і завжди буду захищати тебе, не тільки від грому, сонечко. 

– Знаю.., – я чую сонливість в твоєму голоску. 

– Хочеш спатки?, – я лагідно говорю. 

– Мгм.., – ти ледве відмовляєш, – солодких снів, кицю. 

– І тобі солоденьких снів, моє любе сонечко, – я дуже тихо говорю, щоб не порушити сон своєї вже сплячої дівчинки, – я люблю тебе, крихітко. 

Хоч ти і не відповідаєш, я повністю відчуваю твою любов в твоїх обіймах, в твоєму тихому і спокійному диханні. Я завжди знатиму, що ти мене кохаєш, мені не потрібні для цього слова, я все відчуваю. Проте і я тебе безмежно кохаю, ніяких слів не вистачить, однак, думаю, вони тут і не потрібні, сонечко. 

Кінець <3