Прибуття

– Це була не дуже тиха ніч. Після патрулювання Місячний Лицар повертався на своєму літаку до маєтку Ґранта. В той же час грабіжники увірвалися в ювелірний магазин, який був не далеко, Марк зрозумів що помитися не вдасться. Приземлившись він почав спостерігати

–  Ого… бачу вони гарно підготувались. –  У грабіжників були автомати та міцна броня, а машина була в них наче інкасаторська.

Марк розумів що в таких справах він не дуже, тому віддав контроль Місячному лицарю. Лицар був безпощадний, тільки спустившись з укриття він кинув три міні-гранати.

– Що це?! – Крикнув один з них, вказуючи на дах одного з будинків і почав стріляти. Кулі відскакували від того місця в яке він стріляв. Лицар одразу у відповідь запустив бумеранг, який порізав стріляючому горло.

Стрілець що побачив Лицаря, впав стікаючи кров’ю.

– Чорт! Брате! – Один з грабіжників відкинув зброю і кинувся до брата що ледве дихав. – Я помщуся за тебе… Помщуся! – Взявши кулемет у руки “брат” почав стріляти все що бачив і не бачив, але не довго. Поки це відбувалося лицар його обеззброїв і кинув до інших.

– В рукопашному бою ви не дуже,  дякуючи Стівену Ґранту я маю цей магнітний пристрій який забрав у вас зброю. –

– Грабіжники не притомні, один мертвий… ага… так… ім’я? Джейк Локлі… так я той таксист… ні, ні, я б не зміг… якийсь “Місячний лицар” якось так… так… до побачення. – Після розмови з офіцером, Джейк вирішив заїхати в кафе, на сніданок. І хто б міг подумати що в цей самий час на його таксі приземлиться Халк. – Що це таке…!

–  Звук вибуху пролунав на всю вулицю, всі увімкнули світло щоб побачити посеред дороги яму. Яму глубиною 5 метрів в якій лежать шість трупів і розтрощена машина, а на це все дивилося зелене здоровило. Це був жах. Як би не сила Хонсу, то Джейк би загинув зовні він був у порядку але всередині в нього не все гаразд.

На щастя за Халком летів Людина-павук, який побачив це. – Халк! Що ти накоїв!? – Сердито запитав павук. – Я чув сирену… і хотів допомогти… – Зелений громило справді не хотів такого безладу, по ньому це було видно. – Добре… давай просто відвеземо їх до лікарні…чи до моргу. – Після слів Павука Халк почав збирати тіла допоки стінолаз його не зупинив. – Гей, гей секундочку це що Джейк? Джейк Локлі!? Він же Місячний лицар! Певно він прийшов раніше, гей, Халк! Тут мій друг треба скоріше в лікарню. – Грр…так. Ходімо… – Зібравши всі тіла, Халк з Павуком поспішили до найближчої лікарні. Але коли вони все ж дійшли їх зупинили…

– Ми не можемо його прийняти. – Лікар був проти перебування Джейка в лікарні, та Павук наполягав… – Лікарю, цю людину придавило машиною і він не притомний, ви повинні його врятувати! – Ні! Це небезпечний злочинець Марк Спектор. Ви знаєте що він скоїв у Єгипті?! – Це не Марк Спектор, це Стівен Ґрант – мільярдер і плейбой. – Медсестра була абсолютно іншої думки про не притомного.

_ _ _

– Давно в моїй голові не було так тихо, ні Джейка, ні Стівена, ні Хонсу… Нарешті я вільний… Але де це я? Навколо лише темрява. – Після цих слів перед Марком з’явився не великий промінь світла, і чим ближче він до нього летів тим більшим він ставав допоки голос в голові Марка не прошепотів йому…

– Ба Сінг Се…- Марк пропустивши ці слова почав потихеньку падати.

(Бух). Впав зі стільця.

– Що за… Де це я… – Вставши з підлоги Марк оглянув місце. – Стіни льодяні… ніби крижана печера, але у вигляді купола і мені не  холодно,на вигляд ніби офіс якийсь… Секундочку!

А що в мене з одягом! – Марк був одягнутий в синє пальто з трьома кишенями, одне зверху інші знизу. Під пальто була сорочка і не зграбно зав’язана краватка. Штани теж були синіми, а черевики чорними та теплими.

– Ну і ну, ніби в якийсь п’яниця. Це що пляшка на столі? І справді п’яниця. Добре… схоже що я десь не дома і навіть не в Америці, чи на Землі… здається, це двері! – Але так і не торкнувшись ручки двері самі відкрились…

На порозі стояла висока жіночка в одязі схожому на Марків, але більш жіночному.

-Добрий день, -мовила вона – як вам на новому місці?

-Не нагадаєте, якому саме місці? – Промовив Марк, а жіночка посупилась.

– О духи… ви наш новий поліцейський, але ви просили називати вас “детективом”- Марк вирішив підіграти, хоч і не до кінця розумів хто він.

– Добре, і хто ви? – запитав “детектив”.

– Я ваша куратор, мене звуть Анна.

-Добре, Анно, що у вас сталося? – Промовив Марк, але замість відповіді вона вручила якийсь папірець.

– Що це? -Не розумів Марк.

– Це лист з погрозою, хтось хоче вбити мого чоловіка. – На листі було сказано що чоловік Анни наркоторговець, і його хочуть вбити за не якісний “товар”, але Марк не знав тутешньої мови.

– Що ж… все цілком ясно, а що на це каже ваш чоловік?

– Жінка понурилась… він про це не знає… я спочатку не розуміла як він почав заробляти такі гроші, але вирішила не питати. Гроші йшли стабільно, але ці відрядження мене доконали, і я вирішила сама його спитати чим він займається. У відповідь я нічого не почула нічого, крім тупих відмазок, потипу: “Їздив до мами” чи “Пішов на полювання.”

– А чому ви вважаєте що він наркоторговець? – Анна здивувалась.

– Ви ж детектив! невже ви самі цього не зрозуміл…- Поки Анна щось говорила, у Марка почало темніти в очах, допоки не настала суцільна темрява в ній йому знову сказали:

-Ба-сінг-се… –  Аж раптом…

– ААА! Все годі, годі! Я залишу його в спокої!! Будь-ласка припиніть!! – Навколо  Марка була купа трупів, а той хто кричав схоже був головним.

– Де це я… Хто ти!? – Розгублений і замучений маг землі не припиняв благати відпустити.

– А точно рука… – Марк відпустив бідолагу.

– Тебе арештовано. – Після слів Марка, чоловік більше нічого не сказав, і теж відключився.

– Так… і знову я в куполі… здається вихід. – Сказав Марк і попрямував до дверей. – Секундочку що це таке?!

– Поряд з дверима висіло дзеркало, а у відображенні Марк побачив маску, у себе на обличчі.

– Дивно… – Знявши білу маску, з швом на пів-обличчя і напів-місяцем на лобі, попрямував назад до офісу, дорогу він вже чогось знав…