Нові знайомства

– Добрий вечір, – мовила дівчина.

– Добрий.

В барі збиралося все більше людей. Біля барних стійок гомоніли люди, а бармени майстерно розливали коктейлі.

– Я Касандра Бейкер, а ви, міс? – сказала вона.

– Я Меліса Райт, приємно познайомитись.

Після цих слів Меліса та Касандра потиснули руки. Замовивши коктейль, вони відійшли подалі від людей.

– Меліса, пам’ятаєш, я казала, що можу допомогти тобі з пошуком роботи? – прокричала подруга. Музика з бару додавала трохи незручностей.

– Звичайно, не мучай, кажи вже! – нетерпляче промовила дівчина.

– Так от… – почала Касандра. – Я можу допомогти вам, Мелісо, з роботою, а тепер по порядку: я директор магазину. Також я маю свій ЛГБТ-клуб, який досить популярний. Не так давно у мене звільнився бармен, і я досить давно шукаю спеціаліста, та не можу знайти. Чи маєте Ви досвід у ції сфері? – вона трохи відпила коктейлю.

– Яка ж вона серйозна та образована… – подумала Меліса, але сказала вголос: – Якось раз я працювала в одному барі деякий час. Тому досвід невеликий є.

– Це добре. Можливо, Вам потрібен час на роздуми. Він у вас є. Завтра скажіть рішення.

Через деякий час Лана відійшла, залишивши дівчину наодинці з Касандрою.

– Касандра, ми могли б перейти на ти?

-Так, звичайно, а ким ти працювала до цього? – запитала вона, дивлячись у вікно.

– Я працювала перекладачкою, але мені довелося звільнитися. На те були причини, – сказала Меліса, спостерігаючи за нею. – Касандра, розкажи щось про себе, будь ласка.

– Навіть не знаю… – замовкла вона, роздумуючи.

– Ідея зробити ЛГБТ-клуб з’явилася преший раз, коли мені було 18 років. На той момент я ще навчалася. Роздумуючи про майбутнє, вирішила, що зроблю цей клуб, чого б це мені не коштувало. Хотілося, щоб люди з різними орієнтаціями знайомилася, почували себе комфортно, веселилися та відпочивали.

Ось така от історія. Ну, а далі я довчилася і почала будувати кар’єру, потім здійснила мрію. До речі, клубу скоро 5 років. Не жалкую, що прийняла таке рішення.

– Чудова історія про досягнення цілей, – мовила Меліса.

– Так, а от куди ділася Лана — я не зрозуміла…

– Хороше запитання.

Розмова йшла непогано. Касандра хоч і була серйозною, та в діалозі вона стала милою вже через деякий час.

– Меліса красива, та й розум є. Про що я взагалі думаю, якщо вона може стати моєю підопічною. Ох… – ця думка крутилася весь час у голові власниці клубу, але так і не проговорилася вголос.

Меліса вирішила набрати Лану, після того, як вони потеревенили з Бейкер. Подруга вона не відповідала. Вже була північ, тому Райт викликала таксі.

– Вона не маленька, але чому не бере слухавку. Бісить, – злісно думала Меліса, хоча сильно хвилювалася.

Вранці Райт побачила Лану, цілу і неушкоджену.

– Доброго ранку, де ти була!? – схрестивши руки на грудях, сказала Меліса. Наче коли батьки запитують у своїх дітей, де вони були всю ніч.

– Доброго, в мене були справи… Пробач, що кинула тебе разом з Касандрою, це була нагальна справа, але часу на пояснення не було, – прошепотіла вона, дивлячись в очі подруги. В голосі відчувалася прикрість.

– Поясни?

– Мій брат проживає в Нью-Йорку. Він хворіє. Вчора вночі йому стало гірше. Тому я поїхала в лікарню, аби купити ліки, які були важливі для одужання брата. Через це й затрималася. Пробач.

– Брат? Який жах, – співчувала Райт подумки. Вголос знову сказала інше: – Оу, мені шкода… Я не злюся на тебе, Лана.

Все одно ми добре провели бесіду з Бейкер, вона цікава особистість.

На годиннику пробила 10 ранку, як не дивно, але був невеликий дощ вночі.

– Касандара справді цікава, а особливо її життя, – мовила Лана.

– На що ти натякаєш?..

– Особисте життя в неї незвичайне. Розказати? – сказала вона, лукаво посміхаючись.

– Ні, не хочу знати.

– Добре.

– Як твій брат зараз? – сказала Меліса, переводячи тему розмови.

– Все добре, дякую!

Після сніданку Меліса вирішила подзвонити Касандрі. Вона набрала номер, думаючи, як почати розмову.

– Добрий день, я Меліса Райт…

– Так, я пам’ятаю. Ти вирішила?

– Так, я згодна працювати.

Для Касандри це було неочікувано, тепер ця дівчина — її підлегла.

– Мелісо, приїдь о дев’ятій вечора в клуб. Там тебе зустріне Кейсі, яка все розповість. Вона тебе знає і підійде, тому не переймайся, – її впевнений голос змусив дівчину повірити.

– Добре. Дякую, бувай.

– До зустрічі, Мелісо!

Поклавши слухавку, Райт задумалася про роботу в клубі. Вона давно не працювала, але чому б не спробувати знову?.

Час минув швидко. Меліса і Лана разом прогулялися та випили каву. Нарешті зібравшись, Лана побажала удачі своїй подрузі.

*Через деякий час в клубі*

Місце, куди приїхала дівчина, було закритим клубом. На вході стояла охорона, яка не пропускала без запрошення, але їй пощастило: Меліса пройшла швидко — декілька годин тому Касандра надіслала персональне запрошення.

Приміщення клубу виглядало досить-таки звичайно, як для Ньй-Йорських будівель, та увійшовши, дівчина побачила широку барну стійку, велику кількість різних напоїв, освітлення в фіолетових тонах та місце для танців, доволі велике і просторе. Ще рано, тому людей мало…

Пройшовши далі, вона побачила Віп-зону, в якій зазвичай збираються заможні люди. Це було зрозуміло тим, що спеціальна частина клубу знаходилася далі, ніж інші, виділяючись самотністю. Музика тільки починала грати, але поки не гучно.

До Меліси підійшла дівчина. Від неї тхнуло цигарками, світле волосся було заплетене в хвіст. Зелені очі схожі на кошачі, а на губі невеликий шрам.

– Меліса, правильно?

– Так, це я. А Ви Кейсі?

-Ага. Рада знайомству, Мелісо! Думаю тобі сподобається тут працювати, а поки я розкажу про твою роботу та обов’язки. Ходімо, – вона махнула рукою, показуючи в сторону.