Перші іскорки почуттів

Урок фортепіно минув, діти почали збиратися додому, а Зоя Пилипівна пішла по своїх справах. Софія не впустила моменту призити Стефані і тут:

– Запізнюєшся як завжди, ти що куриш, чи в якійсь банді, що вічно чось робиш потайки від усіх, і друзів нема. Дивна ти якась Стефанія Вільна – і справді у Стефанії було прізвище Вільна!

Як же гарно охарактеризовують прізвища, людей!

Стефані стало образливо і вона відповіла:

– Ти що глуха? Назар же сказав, що ми на репитиції були!

– А ти що, балакати не вмієш, що за тебе якісь хлопці балакають?

– Не твоя справа!

– Ех, Назарчику – звернулася Софія до хлопця – Скажи, тобі що, потрібно підвищити оцінки, що ти з нею водишся? Ходімо разом, потоваришуємо – протягнула руку Софія Назарові.

Той, взяв скрипку Стеф, по очах якої текли сльози зібрав свої ноти і висказав:

– Дякую, але я не збираюся водитися із Бабою Ягою – Назар придумав кличку для Софії, обізвавши її Ягою, через свою мерзотність.

Взявши за руку Стеф, він розвернувся і сказав :

– А на рахунок друзів ти помилилась – розвернувся та потягнув Стеф до виходу, яка не розуміла, що сталося.

Після того, як Назар та Стефані зникли за дверима Софія стояла червона від злості.

– Баба Яга, хахаха – сказав один хлопець позаду неї.

– Замовкни! Біс Проклятий!

Хлопець покрутив біля виска і пішов гетью

– Вони пара? – запитала Софія в дівчини поруч.

– Та начебто ні, Назар Степовий в цій групі вперше. – відповіла їй Ліза Соколова, дівчина, яку запитала Софія.

– Тобто? Я не розуміюсь на цій фігні, поясни!

– Ну є різні групи, які займаються в різний час, ось була група А, а Назар був помойму в групі С, мабуть мати перевела.

– Ясно, а звісдки ти знаєш його маму?

– Та вона ж тут викладає уроки скрипки. Ця, як її… Марія Петрівна Степова.

– Марія Петрівна кажеш – Софія задумалась і видала: – Вона в нас ще уроки музики веде, якщо все підставити, то ця замухрижка і Назар можуть бути разом, напевно познайомились через мамку, або через той бісів оркестр.

– Мабуть – відповіла їй Ліза. – До речі, ти знала, що у кожного є прізвисько у школі? Ти як новенька, тоя тобі все розкажу, хочеш?

Софія коливалася, але потім згадавши, що її подруга Аня непутяща зрівняно з Лізою, швидко погодилась.

– Окей, пішли разом додому, по дорозі все розповіси.

– Ага – очі Лізи загорілися радістю – обговорювати людей, це її найулюбленіше діло, а так як у неї нема подруг, їй не було кому розповідати, а тут таке!

За дверима очі Стефані ще більше наповнились слізьми.

– Хей, глянь на мене, не варто через цю ідіотку плакати – сказав Назар відхиляючи волосся від обличчя Стеф.

Стефані поглянула на нього мокрими очима. Пару хвилин вони стояли не зворушно, але потім Стефані на емоціях обійняла нового друга, коли тобі погано обійми завжди допомагають. Хлопець спочатку зніяковів, але потім обійняв її своїми довгими руками теж.

Вони стояли так хвилин 10, вчителі і діти, які проходили поміж них, робили очі по 5 копійок і проходили далі.

Коли Стефані зрозуміла, що зробила різко відсахнулася від хлопця і сказала:

– Ойя пробач, я той…я не хотіла…пробач – вона знову почервоніла

– Нічого, не потрібно приховувати свої емоції.

– То ти не злишся?

– Ні звісно, а ти більше не йди під вплив цієї Яги!

Стефані усміхнулась.

– Ось бачиш! Яка ти красива коли усміхаєшся, будь такою завжди!