Вода та олія – 14 (Аркейн. Вай/Кейтлін)

– Я прикрию, – повідомила Кейтлін, блискавично дістаючи з-за спини розкладну рушницю.

Кивнувши, Вай пробіглася поглядом, плануючи маршрут до сховку з «Атласами», і за лічені секунди, в кілька стрибків, опинилася там. Ще мить – і відкинувши панель від порожнистої стіни, вона вставила руки в дві величезні сталеві рукавиці на гекстекових кристалах.

– Ну що, мої любі, потеревенимо? – гмикнула вона, розминаючи плечі… Та пішла в атаку!

Один за одним, вона наносила удари по головорізам, які, судячи з їхнього виду та підсилених фізичних можливостей, добряче хильнули «Сяйва».

Тим часом решта енфорсерів також не ловили ґав, і разом зі своєю шерифкою приєдналися до бою. Так само, як і Джейс Таліс, що швидко дістав зі сховку свій гекстековий молот, яким водночас робив постріли згустками енергії та наносив удари в ближньому бою тим, кому вдавалося до нього прорватися.

– Е-ні, не в мою зміну! – пирхнула Вай, одним ударом вибиваючи з рук Джінкс кулемет, черга пострілів якого мало не долетіла до молодої жінки в пом’ятій, забрудненій чим тільки можна дорогій сукні, яка перелякано сиділа на підлозі.

– Ох, Вай, невже ти справді вдариш мене? – блазнюючи, проказала дівчина, спритно відскакуючи вбік. – Свою маленьку сестричку?

– Ще й як! – рявкнула енфорсерка, спритно йдучи в атаку, та випускаючи з «Атласів» спрямовану енергетичну хвилю, яка відкинула вбік та вирубила кількох нападників, що було помчали на неї.

– Яка ти жорстока, – пирхнула Джінкс, закотивши очі, та ухиляючись від чергового удару «Атласів». – Спочатку проміняла МЕНЕ на те пихате дівчисько, потім сама доєдналася до енфорсерів… А тепер ось це? Невже ти зовсім не втомлюєшся розбивати мені серце? – рявкнула вона, кидаючи у Вай бомбу, від якої тій заледве вдалося ухилитися та відстрибнути від вибуху вбік, виставляючи енергетичний щит!

– Стули пельку, Павдер! – загорлала вона, знову йдучи в атаку…

На що Джінкс, дзвінко розреготавшись, відстрибнула, пробіглася залою та вискочила у вікно! А слідом за нею – решта головорізів, які досі були живі та не скручені по рукам і ногам.

– Вай, ти зі мною за ними! Третій загін, ви з нами. Джейсе, ти з рештою енфорсерів охороняй гостей, можливо, вони ще повернуться, – скомандувала Кейтлін.

Щоправда, ледве опинившись на вулицях, шерифка Пілтовера заскреготала зубами: дивовижним чином Джінкс, з рештою її людей, вдалося розчинитися, ніби їх тут ніколи і не було. Тож витративши більше години на безрезультатні пошуки слідів утікачів, група переслідувачів з порожніми руками повернулася до розтрощеної бенкетної зали.

– Гей! – гукнула Вай, підійшовши до Джейса. – Ті кристали, з якими ти сьогодні планував проводити своє маленьке шоу для послів…

– Вони на місці, – заспокоїв винахідник. – Під час нальоту людям Джінкс не вдалося до них дістатися. Схоже, цього разу ми зруйнували їхні плани.

– Тут щось нечисто, – задумалася Кейтлін.

– Тобто? – Джейс насупив брови.

– Цей напад… – протягнула шерифка. – Тобі не здається, що все було… занадто просто?

– Занадто просто? Кейт, ти про що? Джінкс тут все розтрощила…

– Але врешті дуже швидко пішла з порожніми руками, – вона підвищила голос. – Навіть зі своєї гекстекової гармати-акули не вистрілила! А ти ж чудово пам’ятаєш, на що здатна ця божевільна генійка. Якби метою сьогоднішнього нападу справді було заволодіти кристалом, ми б не відбулися так просто. Натомість…

– Гадаєш, це все було якимось хитрим ходом, аби відволікти нашу увагу? – Джейс вдумливо схрестив руки на грудях.

– Схоже на те. І нам точно не варто розслаблятися, думаючи, що невразливі, раз зуміли зараз так просто її прогнати.

– Я тебе зрозумів. Негайно посилю охорону лабораторій. А також… зроблю ще дещо, – кивнув чоловік. І нічого більше не говорячи, пішов геть.

– Що ж, пундику, схоже, сьогодні тобі доведеться заповнювати чимало папірців, – констатувала Вай, оглядаючи те, що залишилося від розкішної банкетної зали.