Вода та олія – 12 (Аркейн. Вай/Кейтлін)

– Гей, Кейт, ти… – затинаючись, пробурмотіла Вай, коли вони опинилися наодинці.

– Пробач, я гадки не мала, що моя мати влаштує подібне, – прошепотіла дівчина, прикладаючи руку до голови, яка тепер, коли все було позаду, немов скажена, йшла обертом від хвилювання. І чим більше Кейтлін усвідомлювала все, що відбулося, і якими наслідками світила ця сцена, тим сильніше в неї підкошувало коліна. – Подумати тільки… організувала мені нишком політичний шлюб, про який дала дізнатись, лише оголосивши про нього отак, на весь вищій світ міста! Ну так, звісно, вона вважала, що за таких-то обставин мені точно забракне духу відмовитись, а далі я вже нічого не зможу зробити. Прокляття… як вона могла? Навіть… після тієї нашої сварки… Я не очікувала, що мати здатна на таке! Просто заради того, щоб…

– Щоб витягнути тебе з ліжка якоїсь волоцюжки, яка припхалась з нижнього міста та «задурила голову» її єдиній донечці, – гірко зітхнула Вай…

А наступної миті затремтіла, коли Кейтлін, немов порив вітру, подалася вперед та міцно обійняла її.

– Цього не буде. Ніколи, – прошепотіла дівчина їй на вухо. – І саме тому я сьогодні чітко, ясно та голосно сказала всьому вищому світу своє слово. Хай ідуть до біса. Я хочу бути лише з тобою.

– Пундику, скажи… невже ти думаєш, що я… справді того варта?

– Так, – кивнула та, торкнувшись її щоки. – Найпрекрасніше, що було зі мною, варте чого завгодно, Вай.

Вона не могла нічого відповісти. Просто клубок застряг у горлі. Єдине, на що спромоглася – це накрити долонею руку, що пестила її щоку, і заплющивши очі, притиснутись до неї губами.

– Дякую, Кейт, – шепнула Вай. А потім, усміхнувшись, додала: – В такому разі не переймайся за тих бевзів. Ти в мене міцний пундик, удвох якось розберемось.

Аж тут обоє одночасно насторожилися та обернулись, почувши кроки, що наближалися. Вай саме встигла випустити її руку, коли перед очима показався…

Той Індор Варсерос, власною персоною!

Те, що цей тип підійшов саме до того балкону, куди вони вийшли після інциденту в банкетній залі, Вай особливо не сподобалось.

– Вітаю тепер особисто, пане Варсерос, – напружено видихнула Кейтлін, максимально швидко намагаючись опанувати себе. – Ще раз перепрошую за це прикре непорозуміння.

– Дуже шкода, що так сталося, – зітхнув чоловік з очевидно награною тяжкістю. – Я, знаєте, вже встиг зрадіти такій чарівній нареченій, – повільно проказав він, і Кейтлін навіть не треба було цієї миті дивитися на Вай, аби відчути, як та напружилась та спрямувала на посла Іонії гострий, наче лезо, погляд. – Але я й справді був певен, що ваша мати принаймні повідомила вам про домовлені заручини заздалегідь.

– Шкода, що вона не вважала це за потрібне. Тоді б всі ми уникнули неприємної ситуації, – чемно, але доволі прохолодно проказала Кейтлін. – Та я певна, що для вас швидко знайдуть іншу наречену, яка буде щиро рада шлюбу з вами.

– І все ж, чому ви такі категоричні і не згодні навіть подумати? Адже цей союз справді був би дуже вдалим для вас.

– Тому що я – шерифка Пілтовера і заміжня за своєю роботою.

– Справді? – хитро примружився Індор. – А я чув, що люди балакають, ніби вас просто в принципі не цікавлять чоловіки, – проговорив він, і його очі хитро блиснули.

– І це також, – спокійно відказала Кейтлін, не змигнувши оком.

– Що ж, зрозуміло, – похмуро кинув він, пихато зиркнувши на Вай. – На все добре, і нехай ваша… робота справді вартуватиме усього, від чого ви заради неї відмовляєтесь.

Він пішов. І Вай, майже одразу відчувши, як Кейт знову захиталася, підставила їй плече. Спершись на нього, дівчина важко дихала, намагаючись максимально очистити голову…

– Кейтлін, нам треба поговорити, – зненацька пролунав голос пані Кірамман, яка заїхала до балкону на своєму візку. – Наодинці, будь ласка.