Старі та свіжі шрами

Решту ночі Герміона не спала. Вона вмостилася на іншому краю ліжка від пропалин, щоб не будити домовиків для зміни постелі. Ох, що на неї найшло? Вона ще не готова. Але коли буде готова, то може бути пізно, бо Лорд вирішить її прибити. А Реґулус що думатиме? Раптом він вирішить, що вона готова, а вона не готова… Коли в неї вже голова розпухла від безкінечних «готова не готова», Герміона сходила до бібліотеки (Керроу здриснули із замку, і вона почувалася доволі вільно у Принц-менорі). Вона знайшла брошурку з описом протизаплідного зілля. Це було доступне по інгредієнтах, однак дещо заморочливе у приготуванні вариво. Не кожну людину таке надихне. Випивали його двоє, бо воно ще й захищало від хвороб. Як зручно. Герміона згадала своє розчарування, коли дізналася, що безліч цих неймовірних зцілювальних зіль діють виключно на чаклунів та інших магічних істот, а для маґлів — просто неприємні на смак трав’яні відвари.

Герміона ще трохи погортала брошуру — це був зразок нещадної секспросвіти через страх, де сувора чарівниця, схожа на молодшу версію Макґонеґелл, питала «А ТИ ГОТОВА СТАТИ МАТІР’Ю?» Ну і звісно, питання, чи готовий другий учасник процесу стати батьком, не було. Тут Герміону накрило новою хвилею сорому, що з них двох тільки Реґулус подумав про захист. Така легковажність навіть не в її дусі, вона сама на себе не схожа!

Заснула вона вже під ранок, дійшовши очевидного (але в перспективі дуже лякаючого її) висновку, що доведеться озвучити словами через рот свою неготовність до сексу. Подальші гризоти з приводу, чи точно вона не готова, вирішено було відкласти на потім.

Уже майже доходила перша, коли Герміона нарешті вибралася поснідати. Приготування до балу майже завершилися і в замку видався тихий день без чужинців. Після сніданку Герміона побродила безлюдними коридорами, вивчаючи помпезні картини різних століть на стінах, усі ці коштовні вазонки, меблі з вишуканим різьбленням, кімнати, в яких усе було підібрано в тон. Вона почувалася тут так, наче гостює у багатих родичів. У принципі, правильне відчуття.

Зрештою, валандаючись отак Принц-менором, Герміона наштовхнулася на Ґіневру. Та сиділа у практично порожній залі, призначення якої Герміоні було не дуже зрозуміле. Окрім роялю там було хіба кілька старовинних стільців і погрудь якихось видатних чаклунів. Ціла зала просто щоб грати на роялі? Певно, тут десь є й басейн з галеонами, куди Северус пірнає як Скрудж Макдак.

Ґіневра сиділа за інструментом, однак замість нот на пюпітрі ледве трималася пухка книжка.

Відбувся момент максимальної бентеги. Ґіневра дивилася на неї, тримаючи в роті недогризений ніготь (вона гризе нігті?!), Герміона витріщалася, вчепившись у клямку дверей.

— Кгм, — прочистила горло Герміона і відлуння прокотилося залою. — Не знаєте, де Северус?

Ґіневра відліпилася від свого нігтя.

— У своєму кабінеті.

Герміону знову трохи здивувало, який низький та звучний голос ховається у тілі цієї крихітної жінки.

Гаразд, Северус у кабінеті. Тепер можна легко відступити. Герміона ще міцніше стиснула клямку дверей. Всередині здійнявся вихор емоцій. З одного боку, думка, що вона її мати, викликала у Герміони глухий протест — адже в неї вже була мама, яку вона дуже любила. З іншого боку, її тягнуло дізнатися про цю жінку більше — тепер було відомо, що та покинула її не з власної волі і якби обставини склалися трохи по-іншому, саме вона виховала б її.

— Як ваші справи? — від дверей Герміона вирішила не відходити.

Ґіневра загадково помовчала. Вона загалом здавалася дуже загадковою. Як і її колишня подруга Талія Стівенсон. Цікаво, це вони і по Гоґвортсу колись такими ходили? Дуже таємничі мовчазні дівчата. Герміона спробувала уявити це з точки зору сімнадцятирічного хлопця. Певно, це дуже привабливо. Або ж дивнувато, якщо згадати Луну.

— Осмислюю нові відомості, — Ґіневра на мить відвела очі кудись убік.

— Файно, — невлад бовкнула Герміона.

— Можна й так сказати, — саркастично відгукнулася Ґіневра.

«От тепер пора втікати», — постановила собі Герміона. І лишилася стояти.

— Схоже, ви не дуже горіли бажанням лишатися серед Смертежерів.

«Чому всі мої фрази звучать так дивно?» — подумки розізлилася на себе Герміона.

Ґіневра смикнула плечем. Можливо, вона не загадкова, а просто не хоче спілкуватися з Герміоною? Але її сьогодні було просто не спинити:

— Напевно, так не відразу було? Ейлін якось обмовилася, що ви лишили шрам… — брови Ґіневри підскочили вгору, і вона пошкодувала про свій довгий язик, — … давній подрузі, — ледь чутно закінчила Герміона.

Пауза була чавунно важкою. От тепер точно треба втекти.

— Я… — почала Герміона.

Ґіневра зітхнула, переплела разом пальці рук і уткнулася в них підборіддям.

— Була велика сутичка, перша, в якій я брала безпосередню участь, — тихо сказала вона. — Ми відступали, а дорогою нам трапилася Талія. Зі мною були Лестранжі. Я запанікувала. Ну, і застосувала закляття, яке винайшов Северус. Я вдала, ніби наступила на поділ балахона і майже промахнулася. Я знала, що за кілька хвилин надійдуть Блек із Люпином. Часу затримуватись у нас, на щастя, не було. Не уявляю, що сталося б у протилежному разі.

Герміона розгублено кивнула. Ґіневра нервовим жестом перегорнула сторінку книги.

— Це була моя точка зворотного відліку, — додала вона. — Я ніколи не хотіла образити Талі.

Герміона пошкрябала клямку дверей.

— Вона знає про це?

Ґіневра коротко засміялася своїм низьким сміхом.

— Ні. Звідки? — вона заправила посивіле пасмо за вухо. — Не ображайся, але мені треба трохи побути на самоті.

— Звісно! — спохопилася Герміона, намагаючись приховати полегшення, і притьмом вискочила з зали.

Вона ще трохи покрутилася по кімнатах другого поверху і завітала до кабінету Северуса. Він сидів за столом, підперши підборіддя рукою, і водив чарівною паличкою по ритуалу Мітки. Різні секції кола прокручувалися під дією магії, наче це були не написи, а якийсь складний замок. Руни займали все нові й нові положення, клацали і на мить блимали. Герміона відчула присутність Темної магії. По кутках кімнати залягли темніші тіні, повітря поважчало, а спиною раз по раз пробігався холодок.

Після чергового блимання рун Северус тяжко зітхнув.

— Не виходить? — спитала Герміона на автоматі, хоча бачила, що ні.

Снейп відклав чарівну паличку. Він здався їй сумним. Герміона опустилася в крісло навпроти стола і поглянула на ритуал. Було нестерпно усвідомлювати, що вона нічим не зарадить, бо не тільки не дуже хотіла вивчати Темну магію, але й не мала такої змоги за роки у Гоґвортсі, бо нічия чистокровська бібліотека не була в її розпорядженні.

— Як справи? Ти помирився з Ейлін? — спитала Герміона.

Северус закотив очі.

— Побіситься і заспокоїться, — пробуркотів він.

Герміона стримала посмішку. Северус знову змусив секції кола крутитися.

— А чому ти не сказав мені, що в нас тут є анімаг від Ордену? — вирішила таки розкрити карти вона.

Снейп трохи здивувався, це було видно.

— Ти не зраджуєш своєму званню найкращої учениці Гоґвортсу, — розщедрився він на комплімент.

Герміона посміхнулася.

— Як здогадалася?

— Бо йому було потрібне запрошення, щоб увійти.

Северус похитав головою, наче її кмітливість була за межею можливого.

— Знаєш, хто це саме? — якимось незрозумілим тоном поцікавився Снейп.

— Так.

— Гм, — скривився Северус.

— То чому ти мені не сказав?

Снейп постукав пальцями по столу.

— Це ж Блек, — сказав він так, наче це все пояснювало.

Герміона насупилася, намагаючись зрозуміти, до чого це.

— Це через ваше з Сіріусом шкільне ворогування? — припустила вона.

— Ні, це загалом… — здається, Снейп не знав, як підібрати слова. — Це дивно. Він наче привид. Хлопчисько з минулого, з моєї молодості. І водночас він малий… І наче твій хлопець, а ти моя дочка.

— З чого ти взяв?! — майже заволала Герміона.

У Северуса був дуже скептичний вираз обличчя.

— Ой, я тебе прошу, — в’їдливо процідив він. — Коли стався напад на Гоґсмід, я дізнався про нього останньої миті і хотів забрати тебе звідти.

— І що? — знизала плечима Герміона, воліючи провалитися крізь землю.

— Треба було бачити це обличчя, коли по тебе прийшов Блек, — Северус дуже комічно зобразив вираз дурнуватого щастя.

— Ні, це неправда! — обурилася Герміона до глибини душі. — Я не так виглядала!

— Але загальна картина правильна, еге ж? — абсолютно спокійно поцікавився Снейп.

Найкращий захист — це напад.

— То ти типу вирішив не пускати кота в мою кімнату, щоб не дай Боже не лишати мене наодинці з моїм хлопцем? — саркастично спитала Герміона.

А він її хлопець? Вона сама не знала відповіді на це питання. Але й остання фраза здалася їй зайвою.

— Між іншим, я б не була така впевнена, що це анімаг, якби ви з Ейлін не метушилися в паніці щоразу, як я хотіла забрати кота до себе! — швидко додала вона, щоб якось з’їхати в бік від теми.

Северус якийсь час сидів з кам’яним обличчям.

— Так, це було по-дурному, — нарешті заявив він, від чого в Герміони мало не стався серцевий напад.

Може, вона не прокинулася і це сон такий, де Снейп визнає свої помилки?

— Але він не мій хлопець, — для чогось брякнула вона. Цікаво вона поводиться «не зі своїм хлопцем», добре, що більше нема уроків блокології, де вчорашня ніч могла б спливти на поверхню. І чому вона каже, що він не її хлопець, хоча хотілося б, щоб був, і вони поводяться радше як парочка?

— Гм, — Северус недовірливо звузив очі.

Герміона знала, що червона як рак і це її видає.

— У певному сенсі шкода, він принаймні слизеринець, — виніс вердикт Северус.

Герміона засміялася.

— А ще чистокровець з того самого правильного списку найдавніших сімей, — докинула вона.

— О, ти диви, як майстерно ти змушуєш мене шкодувати, що він не твій хлопець, — зіронізував Снейп. — Буквально починаю гризти лікті.

Герміона знову засміялася і він, о диво, коротко всміхнувся.

— Маю ще посидіти над цією формулою, — нагадав Северус і знову змусив руни крутитися. — Маю жалюгідну надію, що розгадка десь поряд. От буквально якби в Лорда були кревні родичі, я б уже мав готову відповідь.

— Оу! — серце Герміони підстрибнуло.

***

Цього разу кота з нетерпінням чекало все сімейство, окрім Ґіневри. Ейлін з Северусом усе ще намагалися покращити схему ритуалу і вперто ганяли руни секціями кола.

— Здається, ти витиснув з цього ритуалу все, що можна, — зітхнула пані Снейп.

Цього разу вона тримала цигарку в зубах.

— Якби ти не прописала формулу отут, я б взагалі нічого не придумав, — сказав Северус стриманим тоном, але щоб Ейлін не дуже раділа компліменту, додав: — І годі на мене димити, я зараз задихнуся.

Ейлін трагічно зітхнула і відправила сигарету в камін чарівною паличкою. Двері прочинилися і до вітальні прослизнув кіт. Герміона помахала йому рукою.

— Перетворюйтеся, пане Блек, вона здогадалася про анімага, — сказала Ейлін, яку в тонкощі невизначених стосунків Герміони з Реґулусом ніхто не посвятив.

— Привіт і добрий день, — він склав руки в замок за спиною.

— Ви з Герміоною знайомі? — здивувалася Ейлін.

Северус з неймовірно єхидною усмішкою повернувся до Герміони.

— Та-ак, — Реґулус поглянув на неї дещо розгублено.

Вона не знала, як поводитися і що казати. Просто мовчала, заціпенівши на дивані.

— Маю новини, — оговтався Блек і перейшов на діловий тон. — Андромеда трохи посунулася у зворотній формулі ритуалу…

— О, ми теж, — з фальшивою скромністю повідомив Снейп і посунув свої записи ближче до Блека.

Реґулус заглибився у ритуал і здивовано здійняв брови.

— Ми зробили тільки цей шматочок, стривай, — він сперся ліктями на стіл і, вочевидь, не міг повірити, що закляття готове. — Воно закінчене?

— Ні, — фиркнув Северус. — У нас нема родича Лорда.

Це була головна інтрига для Герміони — чи виявилася правдивою гіпотеза Реґулуса щодо Гаррі. Блек присвиснув і повернувся до неї з переможним виглядом.

— То ти таки мав рацію, — зрозуміла вона.

— А ти не вірила, — самовдоволено зазначив злопам’ятний Реґулус.

Ейлін слухала їх з певною підозрою, а Северус вмить захарився. Він роздратовано зітхнув з такою гучністю, наче був актором на театральній сцені.

— В Ордену є родич Лорда, — пояснив Реґулус.

— Мені треба покурити! — Ейлін прудко метнулася на терасу.

Герміона мовчала, побоюючись поставити таке важливе уточнювальне питання — тобто вони таки зможуть знімати Мітки?

— Отже, нам слід на комусь спробувати дію ритуалу, — сказав Реґулус.

Северус поглянув на Герміону.

— Ем, — завагалася вона. — Тобто ми зараз знімемо Мітки нам усім і будемо вільні?

Але це було б занадто прекрасно — Северус, судячи з вигляду, нікуди не поспішав.

— У тебе інші плани? — припустила вона.

— Через три дні той дурнуватий бал, — сказав він. — Зручна нагода перемовитися з деякими людьми, які б теж хотіли позбутися Міток. Чим менше у Лорда послідовників, особливо з Міткою, тим краще. Не знаю, чи ти в курсі, що Мітка бере трохи твоєї сили для нього.

— Але якщо мене не буде на балу, Лорд зрозуміє, що щось не так, — зауважила очевидне Герміона.

— Ти там будеш, просто без Мітки, — змахнув рукою Северус. — Вдягнеш довгі рукавички, а після балу будеш абсолютно вільна.

— Якщо вона зникне, ти вже не зможеш нормально бути шпигуном, — нагадав Реґулус.

— Почекайте, до балу ще три дні, якщо за ці дні Лорд викличе мене, а я не прийду на поклик, то він усе зрозуміє й припреться на бал, щоб нас усіх просто вбити! — сказала Герміона.

Реґулус зітхнув.

— Слушно. Але нам треба перевірити на комусь, чи ця штука взагалі спрацює.

— Мені не подобається думка, що моя дочка буде піддослідним кроликом, — заявив Северус.

Цієї миті Ейлін повернулася до вітальні.

— Ніяких піддослідних кроликів зі спадкоємиць! — одразу погодилася вона.

Реґулус знизав плечима.

— То може, просто плювати на цей ваш бал? Позбавимо Міток вас усіх зараз? Кого ще ти плануєш звільнити від Мітки? — спитав він Снейпа.

— Ґіневру з Макнейром, звісно.

Герміона докинула від себе:

— Напевно, Блейза з Паркінсон теж непогано було б.

— Тебе Темний Лорд підмінив, чи що? — Северус спробував приховати здивування за насмішкою.

Герміона пропустила це повз вуха. Вона ще сама повністю не усвідомила сказане.

— Може, знімете Мітки прямо на балу? Якщо раптом вийде, просто підемо танцювати далі та й по всьому, — запропонувала Ейлін.

— Взяти сюди єдину людину, яка здатна на це, якраз у той вечір, коли тут буде Темний Лорд? Я так не думаю, — скривився Реґулус.

— Заберемося звідси, — знизала плечима Ейлін як ні в чому не бувало. — Облаштуємо якусь коспіраційну місцинку і зустрінемося там на Самайн.

Чистокровці часто називали Гелловін тим старим слівцем.

У Северуса очі полізли на лоба.

— Ми лишимо Принц-менор? — ледве видушив він з себе.

Реґулус опустив очі.

— Твої колеги поламали щити Гоґвортсу, — нагадала Ейлін з тим самим спокоєм, якщо не сказати байдужістю. — Дістати нас з Принц-менору вони тим паче зможуть. Темний Лорд візьметься за це особисто, коли ми зрадимо йому відкрито.

Герміоні стало шкода Снейпа. Він закляк у кріслі, намагаючись змиритися з цією думкою.

— Це у Блеків є приховані маєтки, яким вони століттями згодовують якісь авторські чари невидимості, — продовжила Ейлін. — А всім, хто хоче втекти з-під носа в Лорда, доведеться переховуватися деінде.

— Ви можете лишатися у нас, Блеків, — запропонував Реґулус. — Принаймні в мене, — виправився він і глянув на Герміону.

Вона відчула, що посмішка безконтрольно розквітає на обличчі. Раптом дещо спало їй на думку:

— А Темний Лорд гіпотетично може відчути, що з когось зняли Мітку?

Всі розгублено помовчали, тоді Реґулус з прикрістю вимовив:

— Ненавиджу це казати, але доведеться ризикнути.

— Северусе, може, почнімо з тебе? — запропонувала Ейлін.

— Ага, експерименти над спадкоємицею неприпустимі, а на власного сина тобі плювати? — обурився він.

Реґулус сховав посмішку в кулак.

— Темний Лорд давно не викликав тебе, ментальний щит (про всяк випадок) у тебе міцніший, ніж у Ґіневри, до того ж як джентльмен ти маєш піти на цей ризик замість жіноцтва, — защебетала пані Снейп.

Він гмикнув, виражаючи так всю глибину зачеплених почуттів.

— Якщо все вийде як слід, — провадила далі Ейлін як ні в чому не бувало, — з рештою кандидатів на звільнення ми обговоримо ситуацію на балу, призначимо їм час, коли вони мають з’явитися в умовлене місце, і познімаємо Мітки.

— А я знаю, яке місце може стати умовним! — Герміона якраз згадала про будинок тих своїх батьків, котрі Ґрейнджери. Ключі, звісно, втрачені разом з вежею Ґрифіндора, але коли відсутність ключів зупиняла чарівників.

— Ти завжди маєш ідеї, — м’якеньким тоном сказав Реґулус.

— Виходить непогана командна робота, — відповіла Герміона. З Гаррі і Роном зазвичай було важче, бо вона почувалася так, наче не може по-справжньому делегувати жоден обов’язок і бути впевненою, що все пройде, як слід.

Северус практично позеленів від їхнього чарівного спілкування.

— Що ж, план непоганий, наскільки це можливо, — Реґулус зробив копію записів Северуса. — Давай мені одноразовий лети-ключ до твого маєтку, Снейпе, я приведу нашу секретну зброю і спробуємо зняти Мітку. О, і не ображайся, але попрошу Незламну обітницю, що ти не завдаси шкоди Гаррі Поттеру.

— А він тут як… — Северус змовк, певно, сам собі відповів подумки. — Он воно що.

Герміона ледве не скочила з місця від думки, що от-от побачить Гаррі.

Втім, через лети-ключ припхався цілий натовп. Герміона зробила було крок до Гаррі, але Стелла стрибнула між ними, розцілувала її в обидві щоки, а тоді ще уважно подивилася на неї, стиснувши лице Герміони в долонях так, що вона, певно, стала схожою на бурундука, бо Гаррі з Реґулусом ледве стримали сміх. Герміона миттю забрала руки Блек від себе.

— Я так скучила й хвилювалася! — повідомила Стелла, все ще не даючи Гаррі змоги обійняти Герміону.

— Давай швидко, Поттере! — скомандував аврор Аластор Муді, а тоді вказав паличкою на Северуса. — Але май на увазі, Снейпе, що після війни ми все одно тебе засудимо.

Герміону його заява приголомшила. Вона згадала попередження Реґулуса щодо Муді.

— Попереднього разу не засудили, чого зараз будете? — озвався сам Реґулус.

— І тебе засудимо, Смертежере, не сумнівайся! — не розгубився Муді.

Герміона підняла брови.

— Якщо спіймаєш, — презирливо скривився Реґулус. Було помітно, що його аж верне від товариства старого аврора.

— Годі повторювати одне й те саме! — роздратовано огризнулася до Муді Стелла.

Тонкс стояла ні в сих ні в тих — здається, її напружувала поведінка її наставника, але було якось незручно йому суперечити.

— До справи? — гучно сказав Гаррі, поки Муді не напустився ще й на молодшу Блек.

Вони з Северусом похмуро поглянули один на одного, а тоді Гаррі почав чарувати під керівництвом Ейлін і самого Снейпа. Стелла всілася поряд з Герміоною і не випускала її долоню зі своїх. Двійко аврорів уважно оглянули вітальню і завмерли насторожі біля вікон і дверей.

— Як ти тут? — турботливо спитала Стелла.

— Більш-менш тримаюся, — посміхнулася Герміона, вже уявляючи, як вони прощатимуться за якихось півгодини.

Гаррі впорався значно швидше. Всього хвилини три, під час яких на його лобі виступив піт від напруженого чарування. Спалахнуло біле світло — коротко й сліпуче. І от Мітка щезла. На руці лишилися білі шрами.

Ейлін захоплено поплескала в долоні.

— Просто магія, пане Поттер.

Тонкс намагалася закрити роззявленого рота і в неї не вийшло з першого разу, тож вона була схожа на рибу, яку викинуло на берег.

— Все, валимо! — скомандував Муді.

Северус нічого не сказав. Поки Герміона прощалася з друзями, намагаючись стримати сльози, він усе ще витріщався на свою ліву руку, ніби та належала комусь іншому і зовсім випадково виявилася частиною його тіла.

Всі зібралися навколо Блеків. Реґулус витягнув ланцюжка з-під сорочки — тут у Герміони спалахнули щоки, — і якимось чином відчепив перстень, не знімаючи ланцюжка. Вони з Герміоною подивилися одне на одного. Між ними стояли буквально всі присутні в кімнаті, тож вони тільки дивилися й дивилися, а потім Герміона дурнувато помахала рукою на прощання. Реґулус підтиснув губи — здається, незадоволено.

— Отже, вдалої агітації вам на балу, Снейпи, — і він крутнув перстень на пальці.

А в Гелловінську ніч Темний Лорд вніс власні корективи у їхній план.