(Аркейн. Вай/Кейтлін) – 10

– Ні, серйозно, тільки цього нам і бракувало, – випалила Вай, опустившись в крісло навпроти робочого місця Кейтлін в її кабінеті.

– Так, не дуже втішна звістка, – видихнула шерифка Пілтовера, спершись ліктями на стіл та зчепивши пальці в замок.

Після того, як вона прочитала листа, переданого капітанкою Фортуною, настрій в неї помітно зіпсувався.

І от сьогодні стало точно відомо те, чого обидві, певно, боялися, але не наважувалися озвучити своїх здогадок: прибувши до Зауна, Гангпланк уклав угоду з Джінкс, і тепер допомагав їй в боротьбі проти Севіки за спорожніле крісло Сілко. Натомість божевільна винахідниця пообіцяла йому розробити для нього його власну гекстек-зброю.

– Принаймні, поки що в неї лише один камінець. Той самий, який вона тоді забрала, і з допомоги якого шмальнула зі своєї гармати-акули по залі засідань Ради, – пробурчала Вай, відкинувши голову. – І можна навіть не сумніватись, що вона йому його не віддасть.

– Але це означає для нас ще одну проблему, – нагадала Кейтлін, напружено вдихаючи повітря. – Джінкс спробує дістати ще. Обов’язково заявиться до Пілтовера та атакуватиме, аби дістатися Джейсової розробки. А ти пам’ятаєш, чого нам коштував минулий раунд. Скількох вона вбила, ганяючись за кристалом та намагаючись повернути його.

– Тому нам треба бути напоготові.

– Саме так. Я сьогодні ж поговорю з Джейсом, аби він зробив все, щоб убезпечити кристали від Джінкс та її посіпак.

– Гадаю, коли ти просто скажеш йому її ім’я, він точно працюватиме з посиленим ентузіазмом. Той парубок моторний однозначно захоче поквитатися з моєю сестрою, – задумалася Вай. – Тоді ж, під час її пострілу в залу засідань… наче як загинув його близький друг?

– Тіла так і не знайшли, але навряд Джейс вірить у диво, – похитала головою Кейт. – Йому важко, Віктор був йому наче брат. Ще й радниця Медарда, до якої він не байдужий, сильно постраждала, і лише нещодавно отямилася. Хоча вона й була тією людиною в залі засідань, яку він найбільше прагнув захистити.

– Так, уявляю, як йому паршиво, – зітхнула енфорсерка. – То… коли плануєш потеревенити зі своїм старим друзякою?

– Сьогодні ж, – повідомила Кейт. – Якщо ти не забула, в нас попереду ще одна важлива робота.

– Ти про… той приїзд делегації з Іонії? – пригадуючи, перепитала Вай.

– Саме так. Це дуже важлива в наші неспокійні часи дипломатична місія. Тож я, як шерифка Пілтовера…

– Маєш бути серед тих, хто урочисто зустрічатиме їх, махаючи ручкою з дурнуватою посмішкою, аби вельмишановні пані та панове ані на мить не засумнівалися в своїй важливості, – закінчила енфорсерка з глузливим виразом.

– Загалом так, – знизала плечима Кейт. – Після церемонії зустрічі відбудеться бенкет, де я і планую поговорити з Джейсом. І куди ти, кажу одразу, підеш разом зі мною.

– Гей, стривай, серйозно, пундику?! – аж вдавилася Вай, і підскочивши, закашлялась. – Та що мені робити на тому збіговиську пафосних багатіїв?

– Охороняти те збіговисько пафосних багатіїв, – повідомила шерифка. – Вай, ти – одна з моїх кращих людей. Коли справа доходить до бою, тобі немає рівних. Саме тому я взяла тебе на цю роботу, ходжу особисто з тобою на небезпечні місії та в рейди, і навіть закриваю очі на те, що тебе зазвичай не змусиш носити однострій.

– Ти диви, а я думала, що головна причина в тому, що ти на мене запала, – реготнула дівчина.

– Як би я не була від тебе без тями, це б не вплинуло на моє ставлення до твоєї роботи, – повідомила Кейтлін, відкинувшись на спинку крісла. – Ти зараз на цій посаді, і тобі спускається все, що спускається, лише тому, що ти справді дуже цінний кадр.

– Тю, кінець моїм фантазіям про те, що отримала круту роботу через ліжко, – розсміялася Вай.

– Що це за амнезія? Ти опинилась в моєму ліжку вже сильно після того, як я тебе найняла.

– Чисто технічно тоді це було іще моє ліжко, ти до нього вже потім підселилась на постійній основі, – гмикнула енфорсерка. – І я досі волію фантазувати, що то був аванс, і весь час доти ти просто не сумнівалася, що я буду неймовірною.

– Гаразд, фантазуй про що хочеш, – тяжко зітхнула Кейт. – Головне на сьогоднішні заходи, все ж, вдягнися відповідно. Одяг я вже тобі підібрала, він чекає на тебе в твоїй шафці у роздягальні, – додала вона, випереджаючи запитання: «Та де ж я візьму відповідні лахи?», яке вже, судячи з обличчя Вай, от-от мало зірватися з її язика.

– Все в тебе схоплено, пундику, – гмикнула вона.

– А хіба ти в мені сумнівалася? – усміхнулася дівчина.

– Гаразд, якщо такий наказ Шерифки Пундика, вдягнуся сьогодні наче культурна людина. Але май на увазі… – заявила Вай, підійшовши до Кейтлін. І спершись долонями на робочий стіл, схилилась та прошепотіла їй в самісінькі губи: – …що вночі тобі доведеться гарненько за це неподобство розплатитися.

– Чекатиму на здійснення твоїх погроз, – хитро усміхнулась вона, здригнувшись від хвилі солодких мурашок, які пробігли по всьому її тілу.