(Аркейн. Вай/Кейтлін) – 8

– Не чекала побачити тебе сьогодні саму, – з насмішкою пролунав мелодійний звабливий голос. – Я чула, ти зазвичай виходиш на завдання зі своєю суворою шерифкою.

– В неї сьогодні справи, – грубо кинула Вай, обернувшись до вродливої незнайомки, яка вийшла  їй назустріч з нічних тіней. Висока, струнка, з довгим криваво-рудим волоссям та ефектним чорним трикутним капелюхом на голові. – Це ти – той інформатор, з яким я мала зустрітися?

– Міз Сара Фортуна, капітанка «Сирени», рада знайомству, – усміхнулась жінка та рушила до неї, бряцаючи двома пістолетами, що звисали з пояса.

– І чому ж інформація, яку ти можеш розказати, має бути для нас корисною? – поцікавилась Вай, насторожено суплячи брови.

– Бо я вже давно мала справу з тим, хто може створити проблем вашому милому містечку, – підморгнула вона, спершись на стіну найближчого будинку. – Його звати Гангпланк. В минулому – король розбійників Білджвотера. Король, якого свого часу скинула з трону саме я. На жаль він з того штибу субстанції, яка так просто не тоне, тож своїх надій повернути колишню велич однозначно не облишив. І зараз, коли весь світ тільки й точить ляси що про зброю на основі технології «гекстек», яку розробили в Пілтовері… Здогадася, куди він чкурнув, прагнучі здобути цю зброю, аби поквитатись зі мною та знову захопити владу в Білджвотері.

– Тож ти вирішила пожалітись нам на нього, аби ми допомогли тобі добити старого приятеля? – кинула Вай, схрестивши руки на грудях.

– Погодься, це може бути вигідно всім нам, – знизала плечима Фортуна, грайливо блиснувши очима. – Адже ви ж теж не хочете на своїх вулицях ще одного небезпечного головоріза. Здається, вам тут і без нього своїх вистачає.

– Що правда то правда, – погодилась енфорсерка, не зводячи зі співрозмовниці пильного погляду.

– В такому разі я та мої люди хотіли б розраховувати на співпрацю… чи щоб ви, принаймні, не заважали. З нашого ж боку буде найщиріша взаємна допомога та підтримка, – підморгнула жінка, простягаючи Вай листа, скріпленого восковою печаткою. – Передай це своїй суворій шерифці. Побачимось!

Ледве дівчина сховала листа до внутрішньої кишені куртки, співрозмовниця чкурнула за ріг та зникла – ніби вода, яка швидко протекла повз, не лишивши по собі навіть русла.

Їй все це не подобалось. Дуже сильно не подобалось, чорт забирай. Мало було Пілтоверу однієї Джінкс, яка наразі починала в Зауні активні підпільні війни з Севікою… А тепер ще й головорізи з Білджвотера вирішили заявитись сюди, приманені розробками Джейса Таліса?

Скрегочучи зубами, Вай швидко йшла нічними вулицями. Доки залишилися далеко позаду, і чим далі, тим вишуканішими, помпезнішими ставали будинки навколо. Дивно, вона вже жила тут стільки часу, але досі не могла звикнути до них. До цього красивого, охайного світу, який навіть в неспокійні темні часи, що здавались місцевим жителям чистим непевним хаосом… неможливо було порівняти з тим світом, в якому їй доводилося зростати з дитинства. Те, що вона тепер справді мешкає в Пілтовері, здавалося чи то жартом, чи то помилкою. Як і те, з ким вона зараз живе у тій невеличкій квартирці в швацькому кварталі.

Квартирці, яка для самої неї – ніби якийсь елітний маєток, в той час як Кейтлін вона, певно, здається мало не собачою будкою…

Зціпивши зуби, Вай стиснула руку в кулак і ледве стрималася, аби вдарити найближчу стіну.

«Цікаво, скільки вона витримає, перш ніж їй це набридне, і вона захоче повернутись назад, у те життя, до якого звикла?», – подумки просичала енфорсерка, намагаючись дихати глибше.

Їй справді хотілося б вірити, що ніколи.

Але цей бісів страх знову, раз по раз, повертався до неї. Надто коли вона лишалася на самоті.

Відділок. Треба скоріше повернутися туди, зустрітися з Кейтлін, яка б уже мала бути там, та передати їй листа від дивної інформаторки. А далі – вирішувати, як діяти.

Пообіцявши собі, що відкладе власні тривоги хоч на деякий час, Вай підвела погляд, роблячи швидкий крок уперед…

Та одразу ж завмерла, побачивши перед собою пані Кірамман, яка сиділа в своєму механічному візку в супроводі двох міцних чоловіків.

– Маємо поговорити, – суворо повідомила вона, пильно дивлячись на збентежену дівчину.