Італія

Анжелін Хосіно ненавиділа сімейні свята, Італію, своїх батьків, багато правил і ще багато речей. Простіше було б сказати, що вона не ненавиділа. Саме сьогодні зібралась ціла купа ненависних предметів для дівчини.

Сім‘я Ґато була італійською, тому частину свят клан Хосіно мусив проводити на їх рідній землі, зі знайомими італійцями.

Чому ж Анж не подобалась Італія? Все просто. Чоловіки були тут занадто грубі, домінантні, вони не вважали потрібним поважати жінок і рахуватись з ними. А те що спадкоємицею клану Хосіно була саме жінка взагалі викликало багато насмішок. Та дівчина не могла з цим нічого зробити. Вона хотіла себе зарекомендувати та змінити думку про жінок.

Її терпіння вийшло, коли Ейден відійшов від Анж на декілька хвилин, а батько вже почав качати права і принижувати доньку. Він нелесно відзивався про дівчину, та називав м‘ясом серед знайомих чоловіків.

Зрештою, коли один з пихатих і товстих чоловіків почав нахабно обіймати і відкрито лапати дівчину, вона не витримала і сказала декілька не дуже приємних фразочок. Чоловік розсердився, наговорив батьку що той не має авторитету і батько вдарив її.

Зараз Анжелін самотньо стоїть в ванній кімнаті великого гостьового будинку. Вона прикладає до щоки холодне лезо свого кинджала і закурює. Зараз їй абсолютно начхати, що про неї подумають.

–Щоб ви всі здохли.

Дівчина тихо бурчить прокльони собі під ніс, та розглядає себе в дзеркалі. Чорні класичні штани, червона атласна сорочка, яку Анж вже встигла розстібнути на половину. Її піджак валяється на тумбі біля раковини, а туфлі просто під ногами.

Ейден Міллер любив Анжелін, і ненавидів все те що їй не подобалось. Цього достатньо, щоб охаректиризувати ставлення Міллера до Анж.

Та коли його відволікла суча сестра Хілла і почала розказувати якусь маячню він навіть подумати не міг, що може статись за декілька хвилин. Коли він побачив весь цей балаган, то пішов слідом за Хосіно.

Там же, під дверима в кімнату була Шина, якої Анжелін вирішила не впускати.

Ейден обережно підійшов до неї і поклав руку на плече.

–Я поговорю з нею, вертайся на свято.

–Якщо ти його не вб‘єш, то це зроблю я.

Ейден роздратовано закочує очі. Іноді ці всі Хосіно виводили його з себе.

–Йди, давай.

Шина повторює його рух, але мовчки й слухняно йде. Шина любила Анж, і вони однозначно буди важливі та дорогі одна одній. В них буди ідеальні сестринські відносини.

Ейден, не довго думаючи хапає за ручку дверей, але та не піддається. Декілька разів стукає.

–Туго доходить чи що? Сказала ж не пущу.

Чується з іншого боку дверей незадоволений голос дівчини. Міллер зітхає.

–Анж, це я.

Довге і багатозначне мовчання. За яким слідують кроки і двері все-таки відчиняються.

Відчинивши кляті двері дівчина повертається до свого заняття. Не хотілось, щоб у неї були синяки на лиці, то ж треба прикласти щось холодне.

Ейден заходить слідом і зачиняє двері на замок за собою. Щоб тепер їм точно ніхто не завадив. Стає позаду дівчини, склавши руки на грудях.

–Розказуй.

Хосіно дивиться на нього у дзеркалі і глузливо вигибає брову, роблячи затяжку.

–За світським фліртом з Ліззі не побачив, що сталось?

Ейден зітхає. Він любив Анж, але ця її безпідставна ревність дратувала. Ще виводило, те що вона так курить, коли мала кинути. Не довго думаючи, Міллер забирає у неї з рук цигарку і гасить об край раковини, а потім кидає в унітаз.

–Самій не бридко порівнювати себе з нею?

Ейден підійшов ближче і відібравши в дівчини кинджал, взяв за підборіддя, крутячи його в різні сторони та оцінюючи травму.

–Очевидно, що якщо вона тобі цікава, то ні.

Анжелін намагається вирватись і відійти, але це їй не вдається. В результаті вона піджимає губи і відводить свій погляд від його блакитних очей.

–Сильно болить?

Брюнетка закочує очі. Вона не слабка дівчинка, щоб чути такі питання у свою адресу. І здається Міллер розуміє її без слів.

–Хочеш вб‘ю його?

–Хочу.

Губи Хосіно повільно розпливаються в усмішці і вона от-от почне реготати, та дивлячись на серйозне лице Ейдена, Анж розуміє, що це зовсім не жарт.

–Серйозно?

–Так.

Анжелін підходить ближче до хлопця, притискає його до раковини і дивиться прямо в очі. А він здається, готовий заблукати чи втопитись в її яскравих, червоних очах.

–Готовий піти на війну з італійцями заради мене?

Ейден усміхається.

–Принцесо, я готовий воювати зі всім світом, якщо ти будеш зі мною.

–А маленька Хілл?

Ейден гладить по щоці Анж і дивиться на неї, мов на дитину.

–З Хілл мене нічого не пов‘язує. І ти це знаєш.

–Доведи.

–Хочеш, щоб я і її вбив?

Він дивиться серйозно. І це лякає. Лякало б кожного. Та Анжелін це зовсім не бентежить. Вона піддається вперед і залишає поцілунок на лобі.

–Достатньо буде, щоб ти вбив того козла.

Хосіно відсторонюється, накидає на плечі піджак і спостерігає за подальшими діями. Ейден виймає телефон з кишені чорних штанів, які підходять до його чорної облягаючої водолазки. Анжелін пробігається поглядом по хлопцю, закусує губу, бо ця водолазка, яка підкреслює його підтягнуте тіло, якеналежитьтількиїй, та м‘язи дуже пасує йому.

Міллер робить дзвінок.

–Вбий його. Придумай щось. Мені начхати. Підійдеш потім. Ага…

Дзвінок швидкий, короткий.

–Не думала, що зараз проблеми вирішуються так швидко.

Ейден різким рухом підхоплює дівчину за стегна і садить її на тумбу біля раковини. Ставить свої руки по обидва боки від неї і ніжно цілує в ніс.

–Поки я вб‘ю тільки того чоловіка, бо він чіпав тебе, але якщо Веліат ще раз доторкнеться до тебе, то буде наступним. І мені начхати на те що він твій батько.

Десь чується постріл. За ним одразу шум і балаган. Крики. Люди розбігаються, топчуться. Але Міллеру і Хосіно все одно. Вони занадто зосереджені один на одному.

Анжелін припадає до губ хлопця. Вона не жаліє своєї червоної помади, яка так сильно розмазується, його ніжної шкіри, нахабно кусає його губи. Вони настільки захоплені цим заняттям, що навіть не вистачає подиху. В кінці кінців дівчина відривається першою. Важко дихає, намагається зібратись з думками.

–Це замість дякую?

Ейден нахабно усміхається і заправляє неслухняне волосся Анжелін за вухо.

–Це замість «я пробачила тобі за розмову з Хілл». А «дякую» буде пізніше.

Анж зіскакує з тумби, легенько плескає Міллера по плечу і виходить з кімнати. Ейден слідує за нею і на виході їх зустрічає Масаши.

–Ну прекрасно, поки я роблю всю брудну роботу ви тут обжимаєтесь.

Ейден закочує очі.

–Я тобі гроші за це плачу. Відведи її до машини, мені ще треба провести ділову бесіду.

Міллер киває на дівчину і протягує Масаши туфлі брюнетки, які він щойно підібрав. Масаши слухняно бере туфлі і протягує дівчині руку.

–Сіньйорина?

–Грацьє, сіньйор.

Ейден спостерігає, як Югай веде його дівчину, коли вони зникають з його поля зору він розвертається і прямує у зовсім інший бік.

Ейден знову знаходиться у великій залі. Всі гості розійшлись, залишились тільки «свої». Він відчуває на собі недобрі погляди Стоунів, Ґато, та й самих Хосіно. Всім відомо хто вбив того чоловіка, але Міллер прекрасно розуміє, що йому нічого не скажуть, бо бояться його.

Всі. Та не Енджел. Шатенка підходить до нього, стає прямо навпроти та перекриває дорогу.

–Якого чорта? Не обов‘язково проявляти свою любов вбивствами!

Міллер дивиться на неї. Пронизливо і зверхньо, знає що у дівчини мурашки від цього погляду, але вона занадто добра.

–Відійди з дороги, Енджел.

Дівчина шокована таким нахабством, в неї буквально немає слів, що дає Міллеру підійти до Веліата і Софії Хосіно. Батьків Анж.

Він хижо наближається до Веліата, заставляючи того задкувати, поки його не зупинить стіл з великою горою бокалів.

–Надіюсь, ви розумієте наслідки свого вчинку, тату.

Міллер говорить тихо, впевнено. Хосіно ковтає слину, але намагається триматись під поглядом хлопця.

–Такий сопляк, як ти не буде керувати мною. Я мав показати їй, що добре, а що погано. І тобі рекомендую це зробити, бо ця дівка вилізе тобі на голову і звісить ноги. Як можна бути таким дурним?!

Ейден посміхається злісно, а в погляді його ярість, здається, очі його уже горять.

–Ще раз ви її зачепите і…

–І що ти мені зробиш? Ти ж хочеш з нею одружитись! А без мого дозволу ніяк! Я батько!

Хосіно старший зривається на крик, та Ейдену байдуже, він підходить ближче і ближче.

–Немає батька – немає проблем. Чи не так, тату?

Ніхто в приміщені йому не заперечує і навіть слова не вставляє. Міллер вже давно показав, що він тут лідер.

–Так от, це передостаннє попередження. Тому, що останнє буде уже смертельним. Гарного вечора, тату.

Міллер протягує руку, тому кого насмішкувато називає «тату» і він робить це у відповідь. Ейден посміхається і наступним рухом штовхає Веліата назад, на стіл з бокалами. Стіл ламається, чоловік падає, бокали прямо на нього.

–Пані Софіє, гарного вечора.

Міллер цілує руку матері, киває іншим гостям.

–Енджел, допоможи татові, здається він щойно зламав собі спину.

Енджел стискає зуби, тому що боїться сказати щось йому у відповідь, а Ейден покидає залу.