Початок кінця

Гірше вічно неспокійних, переповнених гормонами, незрілих та відверто ще тупих підлітків, можуть бути тільки п’янющі підлітки з якоюсь любовною трагедією. Вони є найстрашнішими. Саме такими і були наші герої, коли вперше зустрілись.
Купа п’яних дівчат п’ють щось міцне в сухій ванній. На холодному кахлі сидить навколішки молодий хлопець з блакитними загубленими очима.
— Макс, ти як чоловік поясни, чому він так вчиняє, навіщо він переписується зі мною, приїжджає до мене, а потім розказує, як йому подобається наша одногрупниця?
— Даша, вибачай, я зараз не в стані згенерувати щось путнє, може поговоримо, коли я протверезію?
— Ніякого толку від тебе, іди звідси…— її подруга фиркнула в сторону хлопця. — Він просто мудак, Даш, ти заслуговуєш кращого, подивись на себе і на цього несуразного дрища.
— Я не розумію, що почуваю до нього, чому я так швидко прив‘язуюсь до людей?
Дискусія про хлопців в самому розпалі, от тільки вона уявлення не має про що говорить Даша, лише дивиться на Макса, на його пропорційну фігуру, довгі гарні пальці, високі вилиці, щелепи. Ще пів години тому він здавався їй більше схожим на жабу, але зараз був таким привабливим. «Пора припиняти пити», — подумала дівчина, але ця ідеальна постать таки закарбувалася в пам’яті. Роздуми швидко відлетіли геть, в планах все ще був його друг: веселий, душа компанії, розумний, талановитий (і цілковитий придурок), а ще, як на зло, з дівчиною. Власне вся ця епопея морального падіння Марфи і була створена заради Ігора —двометрового двійника Колєньки Лукашенка.
Що конкретно її приваблювало в ньому — неясно, скоріш за все просто харизма та хибні уявлення про людину, та вона була в захваті.
Уже ближче до ранку, коли більшість розійшлись, а Даша з Настею ділили туалет, хазяйка квартири залишилась з хлопцями наодинці.
— Будь ласка, побудьте зі мною до ранку, я боюсь сидіти сама з двома напів мертвими тушами. — Марфа насправді нічого не боялась, просто хотіла довше побути з Ігорем.
— Я піду десь о п’ятій, але з тобою залишиться Макс, підлогу помиє. — на цих словах копії Лукашенка серце дівчини обірвалось. Не подумайте нічого лихого, але вона хотіла Ігоря, Макс їй ніяким боком не здався.
За Марфою ніколи не бігали хлопці, чоловіча увага для неї була дикою і незрозумілою, проте інтуїція і гори прочитаних романів підказували, що клюнула не та риба на гачок. Усі ці погляди, дотики, розмови, увага йшли явно не від Ігоря. «А на що ти сподівалась дурепа»,— думки змішались: «А якщо він не такий вже і схожий на жабу, ніби навіть прикольний»,— думки перебив голос Макса:
— Тут Настя так філігранно блює у відро, прям точно в центр, талант.
— Марфочко, коли він уже з’їбеться, — промимрила молода талант, яку нудило скоріше від компанії хлопця, ніж від випитого алкоголю.
— Він тут до кінця, сонечко.

***
Ранок наповнив кімнату холодним світлом та свіжим повітрям, хазяйка квартири вже домивала підлогу, поки Макс спав в ногах у побитих життям дівчат. Клонило в сон, хотілось лягти біля них і забити на чистоту, проте страх перед піздюлями від мами однозначно перемагав з великим відривом. Коли остання чашка блищала від чистоти, Даша вже перебралась в іншу кімнату, а Настя дивилась якесь аніме. Марфа обережно лягла біля Макса, прикрила очі, в голові знову з’явилось купа думок: «А якщо батьки приїдуть раніше і застануть якогось хлопця у мене в ліжку? Ще Настю і Дашу вони переживуть, а от пляшки від вина і купу бичків мені скоріше запихнуть в глотку під цікаві лекції про неналежну поведінку». І десь між думкою про покарання і зариганий туалет Марфі перехопило подих, він обійняв її за талію і міцно притулив до себе, все ще посопуючи увісні. «Божечки як приємно, не відпускай». — перша думка здивувала її, друга вже була більша схожа на реальність: «А якщо дівчата побачать, Господи, це буде фіаско»,— вона підняла очі і вже побачила Настю, яка усміхаючись у всі тридцять два, робить знімок «милої молодої пари». «Бляяяяя, хоч би він не бачив, як на фотографували, як я маю йому це все пояснювати».— щось казати подрузі вже було пізно, але подивитись грізним поглядом — актуально в будь-які часи.
Тепле тіло хлопця і брак сну перемогли всі думки та вагання, дівчина заснула втикаючись лицем у руку Макса, він, на диво, так добре пахнув. Крізь сон Марфа відчувала, як він стискав в міцних руках її тіло, ніжно погладжував талію та стегна, це було щось нове, щось, що змушувало її червоніти та ніяковіти, але і зупиняти його зовсім не хотілось.
Десь близько десятої він пішов останнім із залишками торта та двома пакетами сміття. А вона залишилась сама зі спогадами та роздумами про те, що сталось зранку.