Події, які неповинні статися

Темрява заклубочилася над ними, мов жива, і раптом осіла, створивши навколо Часовго Кола непроникну запону, — почалося переміщення крізь час. 

Аж раптом все стихло.

Василина здивовано відкрила очі. Вона то сподівалася, що вони одразу опиниться біля табору, бажано з необхідними їм речами. Ну і без деяких окремих персон. Наприклад, Маришку можна було закинути в якусь стару піраміду в далекому Єгипті.  Марка в гості до білих ведмедів. А близнюків в якусь печеру з дикими тваринами.

Мрії були доволі приємними, але треба було звернути і увагу на те, що відбувалося в реальності.

” – Можливо все саме так і повинно бути? Або це знову план батька? ” –  злісно подумалося Василині.

Хоча найбільше її дивувало інше. Вона чула лише знервоване дихання ключників, і поодинокий зляканий шепіт. Не співали птахи, не кричали представники РадоСвіту, не цокали годинники і не шурхотіли коліщатка Часового Кола. Було відчуття ніби весь світ зупинився, і лише ключники могли жити далі.

” – Можливо це ще якась часова петля? Але чому тоді люди не такі?”

І справді, якщо уважно придивитися то часовщики не були схожі на статую в музеї, як при поєдинці з Оленою. Вони навпаки ніби застигли в часі. Дехто широко розкривши рота, позіхав. Інший відганяв від себе муху, що також нерухомо висіла в повітрі. А третій, й зовсім здається чхав, прикриваючи обличчя рукавом.

” Точно! Хтось мабуть зупинив час. Але хто?” – Василина так задумалась, що не одразу й відчула, як хтось смикав її за рукав кофти.

Вона здивовано нахмурилась, і побачила насмішкуваті очі Феша.

– Я думав ти вже заснула. – фиркнув Сріблоключник.

– Не заснула, а думала. – набурсено відповіла вона.

– Так, що тут думати? – знущально відвів брову Феш – Хтось просто зупинив час. Тільки б дізнатися хто.

– Я ставлю на Огнева-старшого. – вліз в розмову Нік, але отримавши легкого штурхана від Діани, одразу спробував вибачитися.

Василина зітхнула. Вона  не знала, як відноситися до батька, тому перечити Нікові не стала. Вона його розуміла. Ну як не ненавидіти людину, із-за якої твого батька засудили? Але вона і не могла заперечувати того, що на душі стало трохи неприємно від такого прямого висказування.

– Спускайтесь вниз. – гукнула Діана, і найпершою з усіх легко зістрибнула на підлогу.

Василина вже хотіла й собі спуститися, як тут відчула на своєму зап’ясті чиюсь руку. Вона швидко і здивовано підвела очі, і побачила легку посмішку, і ледь помітні ямочки Феша.

Чорноключниця майже відчула як її щоки зрадницько червоніють.

– А раптом знову впадеш? Ти ж це любиш. – і знизивши плечима, безшумно зістрибнув вниз, тягнучи Василину за собою.

Вона навіть не встигла й сказати щось в знак протесту, як  її ноги вже торкнулися мармурової підлоги зали. В ту ж мить Феш швидко відпустив її зап’ясток і одразу пішов до Ніка.

Василина тихо фиркнула.

За спиною почулося, як Льошка також спустився вслід за подругою, і досі здивовано роззирається навколо. Василина глянула на друга, і весело всміхнулась. Хоча вона й недавно потрапила на Єфлару, але вже потроху звикала до всіх чудасій цієї планети. А ось Льошка тут перший день.

Коли друг підійшов до неї, вони одразу навправилися до Ніка, Діани і Феша. Ступати на ногу було трохи боляче, але Василина старалась як найменше кривитися. Вона то знала, що Льошка одразу почне непоїкоїтися про неї. Як і Діана з Ніком. А вона аж ніяк, не хотіла цього.

Тільки підійшовши до друзів, Василина зрозуміла, ще одну річ. Не тільки ключники могли спокійно пересуватися, а ще й окремі дорослі.

Астаріус так й залишався на своєму місці, але тепер задумливо дивився в далечінь. Біла Королева,  Діара Делш і Лазарев-старший про щось гаряче перешіптувалися. Олена з батьком же про щось казали компанії Марка, і їхні обличчя не віщували нічого доброго.

– Не розумію, чому всі так розхвилювалися? – почухав голову Льошка.

Феш демонстративно закотив очі, всім видом показуючи яким безглуздим видається йому це питання. Драгоцій  хотів було саркастично відповісти, але його випередила Діана.

– Після того як всі ключі потрапили на Часове Коло, воно  повинно було перенести нас в окреме місце. В те, яке загадають більшість ключників. Ну…  так казалося в сувоях. – зітхнула Діана, безпорадно оглядаючись довкола.

В Василининих очах заграли переможні іскорки. Все таки було приємно, знати трохи більше від друзів.

– А сувої точно не помиляються? – знову спитав Рознев.

– Такого точно не повинно бути, остальцу. – блакитні очі Феша загрозливо звузилися.

– Хто-хто? – перепитав Льошка, стискуючи кулаки.

Василина здививано вирячилась на обох хлопців.

– Ви хоч  думайте, що робите. Яка чудова буде новина: Сріблоключник побився з наглядачем лютів! Просто сенсація! – шикнула на них Діана. – В нас і так проблем повний годинник, не вистачало ще пересваритися всім!

– Феш ,та не кип’ятись! Льошка ж недавно на Єфларі. – Нік благаючим поглядом глянув на друга, і той відступив, але все одно вогники злоби і далі плясали в його очах.

Василина сумно зітхнула. Вона ж то сподівалася, що друзі подружаться, а в результаті нічого доброго з цього не вийшло. Але на цьому проблеми ніяк не хотіли закінчуватися.

До п’ятірки йшов гордовитий Марк з Маришкою. А за ними із самовпевненими обличчями йшли Норт і Дейла.

– Цих телепнів ще не вистачало! – скривися Феш.

Льошкине обличчя почервоніло від злості. Василина ж з ненавистю в очах дивилася на брата. Той самовдоволено крутив в руках Рубіновий Ключ. Її ключ!

Нік скривився одразу після Феша, а побачивши Маришку, в його добрих очах зник приємний вогник турботи. Діана сплела пальці разом,  виказуючи хвилювання. Піти фея не могла. Вона єдина могла б заспокоїти їх, якщо щось піде не так. Хоча куди могло бути гірше, якщо запуск не відбувся і не відомо чи зможуть вони врятувати планету? Зараз Час явно не на їхньому боці.

– О, чому ви це замовкли? – з нахальною посмішкою поцікавився Марк. – Ми були зовсім не проти, послухати про що можуть розмовляти невдаха-ремісник, жалюгідна фея, зниклий племінничок, якийсь осталець і Чорноключниця… – на останньому слові він скривився.

Василина здивовано підняла брови. Зниклий племінник? Це що про Феша? Але потім вона зрозуміла, як Ляхтич озивається о її друзях. Обличчя спалахнуло, а в очах заграв небезпечний вогник.

– А твоєї думки ніхто не питав! – склав руки Феш, прожигаючи Марка поглядом.

– Ну навіщо вам сваритися, хлопці? Невже не можна дружити? – запитала Маришка, невинно оглядаючи кожного.

– Дружити? – прошипіла Василина – Мабуть правду кажуть, що у Барбі мозку менше ніж в куриці! – не стрималася молодша Огнева.

– Я не до тебе звералась, фейра! – Резникова граційно змахнула руками, кривлячися.

– А ми тебе не слухатимемо! – відповів Нік.

– Ми прийшли не по тебе, ремісник! – фиркнув Марк, потім глянув на Норта і той одразу вийшов наперед.

– З тобою хоче поговорити батько. – сказав він, дивлячися на Василину.

Вона здивовано підняла брови. Стала на носочки, і швидко глянула на батька, який про щось вже розмоляв з Астаріусом. Впритул до нього стояла Олена. Побачивши на собі погляд дівчини, Мортинова злорадно посміхнулася.

– Йому було дванадцять років на мене наплювати, з чого така батьківська турбота? Чи може він хоче ще й Дейлу зробити ключником?  – Василина спеціально сказала  перше речення голосніше.

– Послухай, фейра… – Норт ступив крок вперед, але йому на дорогу одразу вийшов Льошка.

– Тільки підступи ближче! – він загрозливо хруснув пальцями, від чого Норт злякано зглитнув.

– А що ж це наше феєчка мовчить? – глузливо спитав Марк, не звертаючи уваги на Льошку.

– Мені здається ми всі вже все сказали. Тому йдіть назад, і передайте панові Огневу, що Василину ми не віддамо! – суворо сказала Діана.

Норт вже знову було хотів щось сказати, але Марк поклав йому руку на плече, зупиняючи.

– Ну що ж нехай. – він пожав плечима, вдаючи байдужість.

А потім всі четверо розвернулись і гордовито пішли, не обертаючися.

Василина почервоніла. Таку заботу до неї виявляли надто мало, тому вона ніяк не могла звикнути до цього. Огнева  вже хотіла подякувати, як тут почула голосний оклик Астаріуса.

– Всі ключники, наглядачі, а також часовщики, прошу підійдіть!

Друзі знервовано переглянулися.

– Я впевнений, Астаріус все пояснить. – сказав Нік, але в його голосі не чулося впевненості.

Коли всі зібралися, Астраіус уважно оглянув кожного. Першою невитримала Біла Королева.

– Пане Астраріусе, ви можете пояснити, що тут коїться і в що Ви ввязали народ фей?

Голова Астрограду було вже хотів щось сказати, але дзеркало, що з’явилося просто таки  з повітря, спинило його.

Василина помітила, як Норт з Дейлою стають за батькову спину. Олена нашіптує щось Марку з Маришкою. Константин підходить ближче до Ніка і Феша, а Діара кладе на Діанене плече свою руку.

” – Що такого страшного може нести дзеркало?”

Але найгірше не те, що воно могло нести небезпеку…  А те, що у всіх інших є люди, які можуть захистити своїх підопічних. Василина відчула, як боляче стискається серце. Вона глянула на Білу Королеву, але і та уважно дивилась на дзеркало.

Вони з Льошкою єдині залишилися стояти, ніби трохи віддалік. Тому Василина відчула невеликий дискомфорт від цього. Єдина доросла людина, що точно любила її була Ольга Михайлівна, але та зараз далеко на Осталі. Можливо ще й Чорна Королева, але деякі її дії дивували і лякали.

Астаріус підійшов до дзеркала, задумливо погладжуючи бороду.

– Пане Астаріусе… – вимогливим тоном почала Мортинова, але часовщик зупинив її одним помахом руки.

Було видно, що жінка незадоволена таким ставленням до себе, але за краще вирішила промовчати.

Астаріус тим часом взмахув часовою стрілою, щось швидко і ледь чутно бурмочучи самому собі. Потім ще раз уважно оглянув дзеркало, і нарешті повернувся обличчям до ефларців.

– На жаль, я не можу відкрити дзеркальний перехід. На нього накладені дуже потужні ефери, деякі навіть можливо з розділу темного часодійства. – чоловік задумчивим поглядом обвів всіх і зупинився на Нортону – старшому. – Норт, чи не думаєш, що це міг бути хтось із твоїх остальських знайомих?

Обличчя Огнева на секунду зблідло, але він знову зміг повернути собі маску байдужості і холодності.

– Не маю уявлення про кого Ви говорите! – процидів він.

Астаріус лиш заховав капосну посмішку в білосніжній бороді.

– Я повністю згодна з вами. – кивнула Діара Делш – Нортон Огнев занадто довго пробув на Осталі, невідомо, можливо за той час він встиг здружитися з Духами. І ось чому всі його діти займають місце в Часовому Колі. Тим часом, як від нашого народу лише одна представниця!

Василина обурено видихнула.

” – Да скільки ж можна?! Це Норт з Дейлою собачки на побігеньках! Хай тільки ще раз спробують використати мене!”

– Ви хоч розумієте в чому обвинувачуєте мене? – спитав Огнев, холодно дивлячись на придворну Білої Королеви.

– Я повністю згодна з Діарою. Злочинець назавжди і залишиться злоцинцем! – відрубала Лісса, розкидаючи навколо себе каміння.

– Як це смішно чути від вас. – фиркнув Нортон.

Очі Королеви загорілися злим вогнем.

– Я б радила Вам слідкувати за тим, що ви говорите, Огнев. Чи не занадто багато Ви берете на себе?

Лазарев – старший хотів було щось сказати, але Астаріус зупинив його.

– Не треба, Констанитин. Цим ти зробиш тільки гірше.

Тим часом Василина сумно дивилася на батьків. Ну чому, в неї не може бути, як у нормальної дитини?

– Скажи, мені одному здається, що Астраіус – це Дамблодор тільки в іншому світі? – тихо спитав Льошка.

– Я б не здивувалась, якщо це так. – відповіла вона, знервовано спостерігаючи за сваркою.

Інші учасники Часового Кола лиш кидали один на одного злі погляди, але всі стояли на своїх місцях.

– Яка чудова циркова вистава, ти згодна?

Василина від несподіванки підскочила, ледь не налетівши на Феша, що стояв попереду неї. Цей голос належав Чорній Королеві, що спокійно розглядала всю цю сцену.

– Але як? – лише й сказала вона.

– Це ж Ви та жінка! – мовив Льошка.

– Я, я… – навіть з під вуалі можна було розчути саркастичні нотки. – А по твоєму запитанню, дорогенька – вона глянула на Василину – То в усьому винно це кляте дзеркало, щоб воно тріснуло! Мабуть час закінчувате це шою, чи не так? – і не чекаючи згоди, гукнула трохи голосніше. – Бачу панові Астаруісу, тяжко контролювати його ж підданих. Он вони кидаються вже один на одного.

Почувши голос Повелительки Лютів всі одразу обернулися до них в сторону.

– Ну тепер ясно хто за цим всім стоїть! – переможно вскрикнула Олена – Наша дорога Чорна Королева, що так любить плутати всім карти.

– Те що я захистали дівчину від вас, давши ключа, не вважається злочином. А ось напасти на ключницю, покалічивши її – це вже інша справа. – хмикнула Королева.

Обличчя Олени почервоніло, і Василина подумала чи не кинеться та на Повелительку.

– Так це Ви зробили чи ні? – спитав Феш, повертаючись назад.

– На жаль, ні. Але я з радістю пооплодую людям, що  таке вигадали.

Феш від такої відповіді скривився. Було видно він не надто сипматизував Королеві.

– А я думаю якраз навпаки. – вийшла наперед Маришка, що раніше мовчала – Це все молодша Огнева.

Всі в щоці глянули на неї. Зрадівши такій увазі, Кришталева ключниця ангельским голосочком продовжила: – Я маю на увазі те, що вона в змові з Чорною Королевою. Я впевнена на всі шістдесят хвилин, що її зовсім не хочеться рятувати нашу планету. А Чорна Королева славиться своєю байдужістю до Ефлари. Вона майже ніколи не буває на зборах РадоСвіту!

– Я ніколи не буду виконувати те, що мені скажуть. Ліміт використання був одноразовий. – відповіла Василина, прожигаючи Резникову поглядом.

– Бачу дівчина, в слово в слово повторює за своєю наставницею. Єдине, що я тоді скажу – ти занадто мала, аби лізти в політику. – сказала Королева, і Маришка почервонівши опустила голову. – А ти – вона глянула на Василину – молодець. Так з ними і треба.

Василина могла покластися, що побачила легку посмішку на обличчі Повелительки Лютів.

– Дорогі, мої – сказав Астаріус – здається до нас ще прийдуть гості.

Всі голови одразу обернулися до нього, і по залу пройшлось злякане перешіптування. За секунду з дзеркала з’явилося чоловіче обличчя, а так і він сам.

Василина уважно оглядала цього загадкового гостя, стараючись зрозуміти, чи може він за цим стояти. Козлина борідка, темне волосся, краватка, допитливі очі.

– О, які персони! – шепнула Чорна Королева.

– Ви знайомі? – так само тихо спитала Василина.

– Скажем так,  друг твого батька.

Василина кивнула. Аж тільки потім здивовано насупила брови. Звідки Чорна Королева могла знати друзів батька?

– О, Міракл! – посміхнувся Астаріус.

– Пан Астаріус? – спитав Міракл – Що відбувається? – на його чолі залягли зморшки, а сам він виказував хвилювання.

– На жаль, нам би теж хотілося знати. Але думаю, Норт хоч трохи тебе просвітить.

Чоловік кивнув. Потім ще раз оглядів залу, і поглядом наткнувся на Василину. Він секунду дивився на неї, а потім злегка усміхнувся, і знову посерйознішавши рушив до Нортона – старшого.

” – Це ще хто?” –  майже нічого не зрозуміла дівчина.

Аж тут дзеркало знову засвітилося.  Астаріус одразу відійшли в сторону, і з дзеркала почулися обурені вигуки, і ці голоса з кожною секундою голоснішали.

Василина одразу напряглась. Ніхто не знав, кого ще приведе це дзеркало і яку загрозу могли нести ті особи…

Це ще не кінець …

---

Від автора:

Не змогла викласти все, що планувала написати, тому це буде в другій частині.

Сподіваюсь, вам сподобалося, і пишіть коментарі мені буде приємно. Хотілося б почути думку людей, що також обожнюють ці книги.