Aрка I. Глава 2. Рішення Ради-46

Тим часом в Палаті Ради-46 розгорталися баталії дещо іншого виду – тут на головну сцену вийшов капітан 8-го загону Готей-13, ставши на світло посеред темної зали з багатьма поверхами (де, власне, й знаходяться робочі місця працівників Ради). Засідання, як і завжди, проходило у темній високій залі та закритими обличчями представників Ради. Хто зна, чого вони боялися, ховаючи свої мармизи в темряві. Хоча, швидше за все, саме через цей факт вони є занадто зарозумілими і часто виносять рішення, які суперечать здоровому глузду. Тим не менше, з часом виявлялось, що більшість з цих рішень мали право на життя і навіть успішно працювали. Як би ти не ставився до Ради будучи сінігамі – все одно поважатимеш цих зарозумілих гадів.
— Кіораку Шюнсуй, — ведмедем прогорлав голова засідання десь так з поверху третього на увесь зал – баталії відразу стихли, почалось засідання. — Радою-46 було прийнято рішення, хоча й не всіма схвалене, про призначення Вас капітаном 1-го загону та Головнокомандувачем Готей-13! Рішення до виконання набуває сили з моменту його оголошення з даної трибуни!
— Теж мені, здивували… — жартівливо пробурмотів собі під ніс Кіораку, ховаючи руки в рукавах хаорі в позі Наполеона.
— Наше рішення запереченню не підлягає! І так як Ви віднині — новий Головнокомандувач, ми готові вислухати Ваші пропозиції та рекомендації щодо нового капітана 8-го загону. Оскільки ваш лейтенант не володіє банкаєм, то капітаном їй не бути. Ви маєте це врахувати!
Рада-46, як завжди, розповідає про закони, які були написані ще багато років тому авторами, могили яких навіть на мапі з мікроскопом не знайдеш. Але чи неухильно дотримувалися члени Ради-46 цих законів – сказати досить важко, тому що після обрання до цієї Ради, її представника більше ніхто ніколи не бачив. Вони проживають відлюдно в будівлі Палати, щоб не наражати себе на небезпеку. Варто додати, що вони всі в цій великій будівлі живуть до своєї смерті або переобрання. Так собі робота, між нами кажучи.

Капітан, тепер уже Головнокомандувач, зняв свого улюбленого капелюха з голови і, охопивши поглядом кожного присутнього (до кого очі дістались) в залі ліниво потягнув:
— Щож, якщо вже я настільки уповноважений, то я пропоную на пост капітана 8-го загону… кандидатуру лейтенанта 9-го – Хісагі Сюхея.
– Це обурливо! — аж схопився з місця один із Ради, ледь не розкривши капітанові своє обличчя. — Згідно з законами Спільноти Душ, капітаном може стати сінігами, який опанував банкай! Як відомо, лейтенант 9-го загону ним не володіє. Навіть шикай він використовує рідко через те, що боїться власного занпакто! Як може такий боягуз стати капітаном?!..
– … Щойно став Головнокомандуючим, а вже Закони намагається порушувати…
– … Та кого ви взагалі обрали на це місце?!..
Зал загудів як бджолиний вулик улітку. Ці бюрократи зовсім уже з глузду зʼїхали, розкидаючись такими словами. І ніхто навіть не зрозумів сенсу слів самого Шюнсуя і, тим паче, його незлих намірів.
— Якщо більшість капітанів це схвалить, то так тому й бути, високоповажна Радо, — підлив ще керосину до вогню наш бравий капітан Кіораку, не приховуючи своїх думок за доброзичливою усмішкою (що він вміє напрочуд хвацько робити).
Шюнсуй намагається переконати Раду в тому, що Хісагі в будь-якому разі стане капітаном замість нього. Але представники Ради-46 чомусь всіляко намагаються не допустити цього, ніби у них шило в одному місці застрягло:
– Ні, без володіння банкаєм як мінімум – капітаном йому не бути! Ми цього не схвалимо в жодному разі!..

Обличчя Головнокомандувача різко змінилося, посмішка кудись зникла миттю. Може здатись, що Шюнсуй дещо розлютився – вся грайливість з його голосу кудись поділась – настав час для серйозної розмови:
— Якщо ви так в цьому певні, то на правах каптана 1-го загону і Головнокомандувача Готей-13, я вимагаю випробування мого кандидата на приманці для порожніх. Ви на власні очі переконаєтесь чому я рекомендую саме його кандидатуру. Якщо у вас будуть сумніви, то не бути йому капітаном, як ви й сказали. Часу на роздуми у вас небагато, шановні колеги.
Всі чомусь принишкли після заяви Кіораку буквально на пару секунд, після чого почали шепотіти поміж себе – вже щось вирішують. Тим часом капітан 1-го загону також часу не гаяв – його капелюх з соломи повернувся на своє законне місце. Шюнсуй всім своїм виглядом дає зрозуміти що він закінчив і збирається йти.
Як не крути, а його пропозиція більш ніж переконлива і заява має досить вагому юридичну силу, бо підпадає під закони Спільноти Душ. Власне, пройти сам тест можна в будь-яку секунду, а просто взяти і віддати салазі капітанський хаорі — це схоже на божевілля. І ось, за хвилину відгукнувся головуючий Ради, звертаючись від імені всіх членів:
— Враховуючи пропозицію Головнокомандуючого Готей-13, ми перевіримо лейтенанта 9-го загону Хісаги Сюхея на витримку та стійкість духу. Якщо він помре або своєї сили не проявить, капітаном йому не бути. Протокольній частині надаю доручення щодо написання офіційного листа-запрошення. Завтра опівдні він має зʼявитись для випробування в присутності не менше 6-ти капітанів Готея-13. Якщо у Вас немає більше пропозицій, то ми не будемо Вас затримувати, шановний Головнокомандувач, Кіораку Шюнсуй-доно.
– Бувайте здорові. — мовив у відповідь Кіораку і, віддавши честь дотиком до краю соломʼяного капелюха, капітан зник у темряві.

Щойно командир вийшов із духотливого приміщення, його привітало тепле вуличне сонце. Шюнсуй відчув приплив енергії і, зробивши глибокий вдих після складних перемовин, одразу майнув до казарм 9-го загону, щоб відвідати тутешнього капітана –  Кенсея Мугуруму. Він буквально нещодавно став капітаном (точніше, повернувся на свою колишню посаду), але навіть для нового покоління вже встиг показати себе надійною людиною і сильним сінігами. І хоч багатьох лякає його сила, коли він вдягає маску холлоу, однак повага – набагато сильніше почуття за страх. Мугурума має досвід командування загоном трохи більше ніж століття тому. Тоді він був одним із найсильніших представників Готея, але все закінчилося після того, як його Айзен перетворив на холлоу в результаті свого жахливого експерименту…

Кіораку вже майже добіг до казарм 9-го загону, як відчув різке підвищення рівня реяцу двох сінігами рівня капітана. Звісно, ця духовна сила була всім знайома — капітан і лейтенант 9-го загону, які щось занадто захопились боєм на тренуванні посеред “зеленки”. Видовище було ще те: Кенсей і Хісагі стоять один навпроти одного змучені і вимотані, ледь дихають, їх шихакушо пошматовані, а тіла в порізах. Капітан 9-го загону виглядає задоволеним, в той час як Сюхей – виглядає майже як завжди. Їхня сумарна міць просто вражає. Звичайний синігамі би вже давно злякався і втік куди очі дивляться від цих двох.
— Я бачу, що ти став набагато сильнішим, Хісагі, – задоволено почулось з-під маски вайзарда – капітан явно пишається своїм протеже. – Тепер мені доводиться маску вдягати, щоб бути на рівних. Але що ти скажеш на це?!
Всплеск реяцу океаном звалився на лейтенанта 9-го загону, однак власник Казешіні навіть не здригнувся. Змахом руки Кенсей запускає формування серо, що має вдарити по Хісагі з секунди на секунду. Кіораку зупинився в тридцяти метрах перед полем бою і ні на секунду навіть не засумнівався що те серо для лейтенанта не становить серйозної загрози. Варто лише згадати бій Сюхея з Фіндором – членом Фракції Баргана: “серо і реяцу капітана” не допомогло останньому виграти битву проти лейтенанта 9-го загону. І як би не хотілось подивитись що буде далі, але наразі час тягнути – то є марна справа. Тому, без зайвих роздумів, новий Головнокомандувач вирішив перервати цю чарівну сутичку, втрутившись до повного формування серо з боку Кенсея.

— Агов, народ! Зробіть невеличку перерву! — чемно прокричав Шюнсуй, театрально піднісши правицю до рота, немов від цього його клич лунатиме далі. – Мені треба з вами обома поговорити!
Його рожева накидка з квітами при кожному кроці в бік сутички, що вже зупинилась, гарно розвивалася по вітру, видаючи звук щойно випраного шелесту кімоно. Капітан і лейтенант 9-го загону лише на мить повернулись в бік Кіораку, після чого просто гепнулись обидва на землю, жадібно хапаючи повітря ротами, ніби риби що викинулись на суходіл з моря. Але обидва задоволені спаррингом – від них цим аж віяло. Сюхей, все ж, був дещо знесиленіший за свого суперника. Він з усіх сил в останні хвилини намагався не показувати, що ще буквально пара атак Мугуруми і він просто звалиться на коліна.
– Здоров, Кіораку. Що там Рада корисного сказала? — запитав Кенсей, “скинувши” маску холлоу зі свого обличчя та піднявши торс із м’якої та дещо понівеченої спаррингом трави.
— Та нічого нового. Ми мило поговорили, вирішили пару цікавих питань, — присівши поруч в позу лотоса, промовив Головнокомандувач, звісно, не вдаваючись в деталі бурхливого діалогу в Палаті Ради.
– Знаючи тебе, не певен що ви там новини з газет обговорювали, — додав капітан 9-го загону, заледве відхекавшись. – І чого саме тебе викликали?
— Призначили новим Головнокомандувачем,— потягнув із певною задумливістю чоловік у капелюсі. — Також ми вирішували, хто ж займе моє місце в 8-му загоні.
– О, так тебе тепер величати доведеться, – розсміявся Кенсей, вже зовсім забувши що в нього все тіло болить від тренувань. – Ну, і хто ж цей бідолашний, котрий займе твоє місце?
Погляд нового командира впав на рахуючого ворон у небі Хісагі. Оскільки запала підозріла тиша, то Сюхей відчув щось недобре і підняв голову. Він зиркнув на капітанів поруч з собою з певним побоюванням. Вони вже витріщаються на лейтенанта з очевидним натяком. І побоювання Сюхея таки справдились – тепер це стало занадто очевидно – кандидатуру було визначено і ніхто навіть не спитав у кандидата: хоче він того чи ні.
— Я рекомендував Хісагі-сана, — впевнено заявив у відповідь Кіораку, після чого обличчя Кенсея ще більше розтягнулося від подиву.
Він знову подиввся на свого лейтенанта, потім на Шюнсуя, а після – знову на свого протеже. Сам же Сюхей раптом зблід майже до рівня крейди, вистрибнув на рівні ноги і став як вкопаний. Лейтенант заледве зміг із себе хоч щось вичавити, нагадуючи школяра, якому загадали питання на яке у нього немає відповіді:
— Я — капітан? Чому саме я? Адже я не…
Хісагі завжди думав, що йому є куди рости, що він не ще готовий рухатись далі карʼєрними сходинками. Що сила, яку він отримав під час важких тренувань, все ще мізерна й не варта такої уваги з боку старших за званням. Багато досвідчених капітанів сказали, що таке міркування вірне і до ідеалу потрібно ще довго йти тернистими шляхами. Але Сюхей такі слова розтрактував для себе як ніби йому вказали, що до рівня капітана йому ще далеко. Якийсь невпевнений в собі кандидат в капітани попався.

Кіораку одразу ж перебив лейтенанта напівслові, вже здогадуючись що саме той буде придумувати далі про себе:
— Думав, що твої колеги не помітить, що ти вже давно володієш банкаєм? Як би ти не старався – від нашого ока цього не приховаєш. Хісагі-сан, ти вже давно готовий до цієї посади. І я хочу бачити саме тебе на посаді замість себе. Більш гідної кандидатури немає і не буде…
Нічого собі кредит довіри тут Шюнсуй видав. Звісно, це серйозний крок – стати капітаном цілого загону. Хоч варто згадати, що багато задач капітанів лягають саме на плечі лейтенантів. Особливо, бюрократичні справи – капітани їх жахливо не люблять. Більше того, лейтенанта просувають на капітана іншого загону – Хісагі зовсім не знає в якому там стані справи, чи весь колектив підтримує нову кандидатуру. Та й що буде з Нанао? Дівчина дуже багато роботи загону закриває власноруч, тому Шюнсуй навряд її залишить в 8-му загоні. Скоріш за все забере з собою до 1-го.
– … Завтра твій іспит, сьогодні отримаєш запрошення, – продовжив безупинно вивалювати на Сюхея купу інформації наш командир. – Виспись, добре поїж, щоб відновити всю свою реяцу. І покажи на що ти здатен. Зараз нам потрібен Готей, який готовий нанести максимальний удар по супротивнику. І ми знаємо, що твоя сила найбільш підходить для знищення ворога, Хісагі-сан. Як капітан, ти зможеш розкритись на всі 100%.
Маючи неоднорічний досвід капітана 8-го загону, Шюнсуй знав за які ниточки варто потягнути, щоб максимально змотивувати підлеглих. Починаєш тягнути трохи за патріотизм — і все, солдат повністю твій: “Я готовий, тільки скажіть куди йти”.
— Я згоден, Кіораку Шюнсуй-доно, — видихнувши врешт (ніби якір з пліч скинув), відповів Хісагі, сховавши свого занпакто в ножнах.
Ну все, цей екземпляр “готовий”, як і планував дядько в капелюсі з соломи. Лейтенант зібрався стати на одне коліно щоб вклонитися в знак поваги, однак Кіораку різко заперечив, зупинивши хлопця:
– Постривай, я ж не Яма-джі, щоб переді мною кланялися. Я почуваюсь ніяково, не треба так робити. Краще побережи сили до завтра, – мовив командир до Сюхея, після чого мигцем переключився на Кенсея, котрий досі ще не прийшов до тями. – Завтра мають бути мінімум 6 капітанів, інакше випробування проводити не будуть. Приходь, Кенсей. І друзів своїх поклич. Звісно, я розумію що це як сніг на голову і що негоже так висмикувати в тебе підопічного. Однак зараз не той час, щоб роздумувати. Капітанський склад має посилитись максимально. Думаю, ти мене зрозумієш.
Новий Головнокомандувач звісно ще не звик щоб йому колеги честь відддавали, як свого часу покійному Ямамото. Десь на підсвідомому рівні він відчуває, що ще не заслужив такої величі. Варто повернутись до справи Хісагі: його капітан, фактично, був поставлений перед фактом що його підлеглого переводять.

Однак, як би ми тут роздумували, виявилось що Мугурума не особливо то й переймається втратою. Кремезний капітан з покоцаним хаорі від тренувань одразу ж випрямив спину від гордості за свого лейтенанта. Він це сприйняв не як втрату, а як результат власної роботи:
– Обов’язково прийду. Росте наш молодняк, ми скоро перестанемо за ними встигати, — посміхнувся чоловік в білому хаорі Головнокомандувачу і опісля звернувся до самого Хісагі. — А ти в душ іди і готуйся до завтра. Маєш показати все, чого ми навчились.
– Так точно, капітане! — кивнув лейтенант і, повернувшись на пʼяті, зник в сюнпо десь у бік власного будинку.
Нарешті він пішов і присутні капітани можуть щось між собою обговорити. Не те щоб Хісагі заважав, але поки він ще не капітан, то не особливо було так просто в його присутності обговорювати питання не його компетенції. Тихий вітер змін вже подув в бік Сейретею, Кіораку напевне вже має план як зміцнити Готей максимально на тлі смерті та руїн, які в цей світ принесли квінсі. І його підхід має значно відрізнятись від покійного Ямамото, бо той не спрацював. Генрюсай покладався лише на власну силу і був певен що цього достатньо щоб вберегти Сейретей, однак він був наївним і не помітив як його власна сила затьмарила розум. В той час виявилось, що значна частина квінсі занадто вже підняла власний рівень і максимально наблизилась до сили самого Шигекуні. Дехто навіть вже її перевершив. Сила тисячі сонць не допомогла. Командир Готею був значно слабшим за Яхве і програв в нерівному бою. Настав час змін, потрібно відійти подалі від прагматизму і стагнації та стандартного підходу до навчання рекрутів.
— Мушу вибачитись за це все, Кенсей-сан, — затягнув у звичному для себе стилі Кіораку, задумливо споглянувши кудись вдалечінь. – Можеш вибрати будь кого на його місце. Також, я готовий прийняти твої рекомендації щодо лейтенанта 8-го загону.
Командир приліг ліниво на траву і капелюхом закрив очі від сонця. От вже гедоніст — так би йому зараз сказала Нанао, довбанувши книжкою по голові. На щастя, його лейтенант займалася зовсім іншими справами. Можна лише уявити скільки їй доведеться зробити робити, перш ніж закрити справи 8-го загону і прийняти в роботу задачі 1-го.
— Ти ж знаєш відповідь, Кіораку. Хісагі має дуже багато досвіду в бою. Та й його занпакто, власне, теж не подарунок, — задумливо потягнув Мугурума і собі приліг, підклавши руки під голову.
На знак своєї солідарності з капітанами навіть повіяв легкий вітерець, створюючи красиві довгі хвилі на траві. Не подивитись на цю красу просто неможливо. Наші капітани вирішили трохи відпочити під світлом останніх променів сонечка, що швидко заходить за далекі стіни Сейретею і знаменуючи скоре завершення робочого дня.
— Я бачу, ти радий за нього, Кенсей-сан. Сподіваюся, завтра ми побачимо нашого нового капітана, — тихенько потягнув Кіораку і заснув на м’якій траві…