Розділ 1

На базі було спокійно та мирно.Осінь, багряне листя повільно спадало з дерев,у повітрі був запах вишуканих страв Варлі,який крутився навколо казану.Вдалині чувся стук топору Вуді,кількох людей не було на місці,вони вполювали на павуків.Віґфрід намагалась очистити травою та водою свій шолом від бруду,але їй трохи заважали стогни Вольфганга,що підіймав мішки з картоплею.Його вздохи виводили з себе.Жінка роздратовано загарчала.
-Тихіше.
Строго сказав силач,після чого поклав на землю мішки з корнеплодами.Чоловік прислухався та провев руками по чорних густих вусах.Варлі накрив кришкою казан й подивився на циркача.
-Що сталося?
-Я попросив тиші,прислухайтесь.
-Нічого не чую.
Промовила руда дівчина,нахмуривши брови.Повар почув якийсь шум,після чого пролунав крик лісоруба.Перевертень пробіг повз бази,а за ним була стая собак.П’ять агресивних злих тварюк з гострими,мов лезо зубами, та швидкими,мов час, бігом прислідували рудого.Жінка піднялась і взяла спис,але рука кухара на її плечі зупинила її.
-Стривай,краще з цим розбереться Вольфганг.
-Чому?Він сам не впорається.
-Ну…Ти жінка,краще він сам.
-Що?!
Вона побачила як циркач взявши сокиру ринувся до диких собак й надавши кілька вдарів одній,побіг в іншу сторону,аби ухилитись від її укусів.Він зміг вбити тварин за кілька хвилин.Двоє йшли до лагерю з купою монстрячого м’са в руках.Оба ледве дихали через біготню.На руках та зброї Вольфганга була кров собак,червоні краплі текли до землі.Віґфрід обурилась на Варлі та розгнівано подивилась на нього,після чого пішла допомогати хлопцям віднести ресурси до холодильника.
Через деякий час повернулись інші з вполювання,а конкретніше Вікерботом,Веббер,Віллоу та Вілсон.Вони розклали павутину та м’ясо по скринях і сіли біля вогнища.В цей час кухар закінчував зі стравами й роздав усім їжу.Дрова в полум’ї тихо тріскали,Вігфрід їла індичку,чавкаючи ротом.Вона дратувала вченого,Вілсон часто робив зауваження їй.Але валькірія не звертала уваги,бо її також багато що дратувало й інколи навіть виводило з себе.Наприклад запах їжі Вікерботом,печеня пахне огидно,або храп Вуді,чи неприємні звуки вовни Веббера,коли він її розчісує кігтями.Навіть постійні пісні цвиркунів вночі виводили з себе.В звичайному житті акторка наврядчи спілкувалась з кимось із цієї компанії.Але в неї нема вибору,як в інших біля вогню.Вони всі замкнуті в цьому моторошному,жорстокому світі без надій на повернення додому.Особливо Віґфрід ненавиділа,коли її вважали слабкою,як сьогодні.Та з якої причини?Стать?
Пройшов якийсь час і всі лягли спати,хтось у намет,хтось на траву.Лише бібліотекарка сиділа біля вогню й дивилась,як іскри плавно летіли в небо.Бум!Затрусилась земля,бабця встала й подивилась навколо.Віґфрід прокинулась від гуркіту й підійшла до Вікерботом,запитавши про незрозумілий шум.Валькірія трохи відійшла від лагерю,та побачила високого кудлатого ведмедя барсука.
Велетень повільно підходив до бази,хоч тварина й була спокійна та нейтральна,але Віґфрід не хотіла,щоб він щось зруйнував своєю тушею.Жінка побігла назад,вхопивши списа й накинувши шолом на голову,вона вдарила монстра.Ведмідь загарчав і пійшов за валькірією,та намагалась відвести тварину від лагерю.Зайшовши в повну темряву ночі,вона смолоскипом запалила барсука.Він замахав руками від болю та заповільнився.Це допомогло акторці нанести ще кілька вдарів.Велетень розлютився й почав бити руками по землі настільки сильно,що жінка підскочила.Валькірія надихнулась силою ворога та спробувала атакувати знову.Проте ведмідь барсук вдарив масивною лапою,випустивши кігті.Жінка ледве ухилилась,але велетень все одно зачепив її.Ще кілька зіткнень,в Вігфрід залишилось мало здоров’я.З ран текла кров і було відчуття,ніби кілька маленьких ножів різали її шкіру.Вікерботом заграла на флейті пана,щоб ведмідь заснув.
Позіхнувши,монстр ліг на землю,через це жінки також захотіли спочити й з’явилась сонливість.Проте бібліотекарка через силу підбігла до валькірії нанесла мазь на рани та перебинтувала.Акторка встала й розбудила супротивника порізами по тілу.Настав ранок і Віґфрід вдалося перемогти в битві,вона зібрала здобич:купу мя’са та шкуру.Віднести до бази допомогла Вікерботом і в цей час інші прокинулись.Варлі готував сніданок для всіх,Вуді зник у лісі разом з Люсі.Воїнша з бібліотекаркою сіли поряд із іншими біля вогнища.Віґфрід розповідала про драку вночі:про рухи та вдари ведмедя барсука,про його силу. Вікерботом похвалила валькірію,Вольфганг поплескав жінці та сказав,що це дуже сміливо дратися самотужки з босом.Вілоу зазначила,що це також глупо й ризиковано,з нею погодився Вілсон.Кухар чув розмову та йому було ніяково,через його вчорашнє зауваження.