Зрада

Вже другий день за вікном йшов дощ, дівчина сиділа напроти дивлячись на те як падають краплини на землю. В голові крутилося багато думок.

Чому він так з нею ? Як далі жити ?

Того ранку Меліса прокидалася на роботу, вставати абсолютно не хотілося.

Тихий чоловічий голос промовив.

-Мелісо ? вставай тобі час на роботу, а то запізнишся.

– Ні, ні іще трохи, я не хочу – сонним голос сказала вона дивлячись на час.

Ледве піднявши голову Меліса поглянула в вікно, на якому не було ні хмаринки.

-” хоч щось радує”

– Робі щастить тобі сьогодні може хоч до обіду валятися – заздрісно мовила Меліса дивлячись на пів сонного хлопця.

– В тебе ж не повний чи не так ?- запитав Робі й повернувся на інший бік ліжка заплющуючи очі, щоб знову заснути.

– Припустимо так – ці слова дівчина сказала з ентузіазмом в голосі.

– Люба збирайся швидше, а то запізнишся на роботу сказав він уже майже заснувавши.

-” Бляха як я ненавиджу вставати вранці*

Піднявшись, Меліса знову поглянула в бік сплячого хлопця і згадала їхню першу зустріч.

” Той день був такий сонячний, хоча був невеликий вітер. Я поверталася після пар додому, єдине про що я думала було лише утоплюся у річці. В цей раз я вирішила піти парком так було довше, але я могла б насолодитися видом. В Центральному парку Нью-Йорка. Сам парк будувався протягом 15 років наприкінці 19 століття і став першим облаштованим парком для людей в США.

Земля яка була завезена в парк зі штату Нью-Джерсі через те що ґрунт переважав болотистий що не підходило для створення парку. До речі водойми створювалися штучно. Кожна частина парку була продумана. Це досить таки різноманітний парк тому я вирішила тут трохи прогулятися. З вибором куди піти було важко (зоопарк, сільські ландшафти, освітній центр, різні арки, мости, скульптури та багато іще всього. Мій вибір зупинився на озері яке було не так далеко. Тому я спокійно рушила до озера думаючи про наступні пари та навчання на перекладача чи варто було ?, чи ні ? я не знала, поринувши у свої думки я не звернула уваги на час. Початок року другий курс іще вчитися і працювати. Сумно дивлячись на озеро думала я.

Чоловічий голос несподівано пролунав за спиною порушуючи мою ідилію. Я обернулася, щоб подивитися на цього парубка. Незнайомець був не високо зросту трохи вище мене. Тіло було струнким це було видно через його одяг. Скоріш всього він трохи старше мене або одноліток років 21-22 на вигляд.

В нього худе обличчя і трохи кривий ніс.

Волосся було темним до плечей. Щодо його одягу то він був буденним. Однотонний светр що мав гарний вигляд  на ньому, темна нова куртка яка була досить щільна, темні джинси на яких було дві кишені, в одному із кишені лежав якийсь папірець також черевик яким було на вигляд років 2-3 було видно що він добре дбає за своїм взуттям тому воно досить має гарний вигляд . Від нього пахло м’ятою та іще чимось чого я не змогла розібрати.

– Добрий день, чи не бачили ви тут собаку ?- мовив знервовано незнайомець.

– Добрий, тут досить багато собак яку саме ? – трохи незадоволено я запитала

– Порода Доберман, з синім нашийником.- сказав він швидко дивлячись на мене.

– Хм.. дайте подумати

Напружено думаючи я згадала, що коли заходила в парк бачила бігучий доберман, тоді мене здивувало де її хазяйка чи хазяїн. І чому собака без нагляду.

-Точно, десь 5-6 хвилин тому я бачила на вході точно такого добермана.

-Дякую, а куди саме побіг ?- в його очах була невелика радість від почутого.

– Не можу точно сказати, але десь в ліву сторону парку є дитячі майданчики.

” Люблю тварин може йому допомогти?

Може він безвідповідальний ?”

– Дякую – промовив чоловік тихим голосом.

– Можливо вам допомогти ?- все-таки вирішивши запропонувати.

– Дякую, було б добре посміхнувшись сказав незнайомець.

– Як вас звати ? –

Вітер ставав все холодніше і сильніше, а хмаринок на небі все більше. Я все ще вагалася чи правильно я зробила допомагаючи цьому чоловікові.

– Мене Меліса – мовила я дивлячись йому прямо в очі намагаючись щось там знайти.

– А я Робі приємно познайомитися.

– Ну що ж ходімо, давайте напевно розділимося ?

– * Пропозиція гарна*

-А як так вийшло що втекла собака ?- саме це запитання цікавило мене весь цей час.

-Ця собака мого друга який попросив за нею доглянути поки він одужує після операції. – темп ходьби став швидшим, як і вітер, але все ж таки дощу не було.

-* щось погано в нього це виходить *

– Так, звичайно ходімо швидше я в вправу, а ви в ліву окей ?

– Добре швидко мовив Робі.

Вже через 8 хвилин пропажа знайшлася.

– * Дуже граційна порода*

– Я дуже вдячний вам Мелісо дуже поважно мовив він, дивлячись в мої очі.

– Не має за що, а собака досить красива…..- мої слова пролунали якось тихо. Люди йшли в різні сторони парку насолоджуючись в ньому.

Попросивши мій номер я погодилася його дати. Все ж таки нічого такого в цьому не було.

Як за подяку він запросив мене в кав’ярню вже на наступний день, там ми добре провели час та краще познайомилися. І закрутилося, вже 3 роки ми разом, не так давно Робі зробив мені пропозицію, але я сказала що іще подумаю, адже чомусь сумнівалася і не розуміла чому, адже підстав для цього не було *

Наливаючи собі гарячу чашку кави, я подивилася на годинник на якому було 7:10.

– * Через хвилин 40 виходити * – подумала Меліса почавши швидше пити каву яка була не такою вже й гарячою.

Нарешті поснідавши омлетом і допивши каву. Меліса рушила до ванної кімнати де привела себе в порядок та прийняла душ. Зібравшись Меліса поглянула на Робі який досі солодко спав, наче на зло, її.

На роботі Меліса чекала закінчення дня, адже сьогодні ввечері вона хотіла сказати Робі так, після довгих роздумів і багатьох сумнівів вона вирішила зважитися на цей крок. Як не дивно, але Меліса та її колеги змогли піти додому раніше запланованого часу.

Не повіривши своєму щастю, дівчина вирішила не казати хлопцеві що вона повернеться раніше. Хотіла зробити сюрприз йому. Через хвилин десять Меліса уже була вдома.

Коли вона відчинила двері Меліса почула тихий стогін жінки. Че її спантеличило і здивувало. В голові купа думок. Вона тихо увійшла до вітальні яка була близькою до спальні. Заховавшись за шафою яка була досить великою наче відчувши щось. Заглянувши одним оком Меліса побачила.

Робі лежав з якоюсь білявою дівчиною в їх спальні. На декілька секунд застигнувши в нерозумінні Меліса ніяк не могла зрозуміти.

– * Як давно ?, Скільки років, місяців?, Як так ?, Чому він так з нею ?* Далі дівчина почула розмову коханців. Дивитися на картину де твій оголений хлопець нависає над незнайомкою у твоїй квартирі таке собі видовище.

– Коли та повернеться ?- мовила незнайомка до Робі схиляючись до його вуст.

– Меліса ?- він почав накручувати її локони, а потім лагідно погладив по голові й притягнув до себе іще ближче до поцілунку. Дивитися на поцілунок було огидно тому Меліса відвернулася.

– Так, милий

– * Милий ? Що бляха тут коїться?*

– Десь о шостій, а що люба?

– Ну коли ти вже підеш від неї ? Я так втомилася від цього життя коханців.

Робі залився сміхом притягуючи її до себе ближче за талію.

-Працює та приносить більшість грошей саме Меліса ти сама ж знаєш не легко знайти роботу, крім того, вона дуже зайнята своєю роботою, а мені це набридло.

-А мені набридло що ти постійно обіцяєш – обурення росло у білявки.

-* Весь цей час він лише користувався мною от ….*

Після таких слів і самої картини Мелісі це набридло і вона вийшла зі схованки дивлячись на зрадника.

– АА Мелісо це не те що ти подумала це не так ….. він хотів було іще щось казати та дівчина нічого чути не хотіла про його тупі виправдання зради.

– Я все чула забирайся геть з моєї квартири разом з цією дівчиною , даю тобі 15 хвилин коли повернуся, щоб духу твого тут не було. Я ясно висловилася ?

Вона говорила це так спокійно та чітко наче знала. Обернувшись вона пішла до дверей, все йшла не знаючи куди йде.

Блондинка дивилася, трохи в шоку від того що відбулося, поволі піднявшись почала збирати речі. Розуміючи що їхні секрети розкрили.

– Чорт, вона ж мала прийти пізніше…- зі злості він кинув вазу на підлогу і та полетіла і розбилася на друзки.

Меліса ввійшла у квартиру по цей час не могла повірити в побачене та почути. Там уже не було нікого, на що лиш важко вдихнула, ком покотився до горла гарячі сльози лилися.

Раптом почулась вібрація від телефону. Важко Меліса піднялася з полу дістала телефон з сумки. Номер був невідомим, трохи повагавшись дівчина підняла слухавку не знаючи що і думати та хто це міг бути.

-Алло, хто це ?

– Привіт не впізнаєш старих друзів ? – саркастично мовив голос.