Помилка
від Троянда Торі— Перепрошую, Містер?
— Вількон. Дрейк Вількон.
— Тож містере Вількон, я тут вже сім років і бачу вас у перше, чому ви до мене прийшли?
— Ми з моєю дружиною три роки разом два з яких одружені.
— У вас проблеми у стосунках?
— Ні, звичайно ні я кохаю свою дружину. Але у мене є одна так би мовити таємниця.
— Дружина не знає, що ви найманець? — Припустив лікар Вайт.
— Що, ні я не найманець, я: не грабую, не катую і не шантажую.
— Загинав пальці Вількон. — Я — кіллер. Але так вона не знає.
— Вас турбує сумління?
— Не зовсім. Я не можу зізнатись Елізі, що через двадцять три години мене приберусь. — Посміхнувся Дрейк.
Психолога ледь не схопив інфаркт.
— Двадцять три години?
— Саме так. — Чоловік глянув на годинник. — Перепрошую потрібно поспішати мені ще до нотаріуса потрібно встигнути.
Два дні до того.
Дрейк вийшов із ліфту з м’якою усмішкою на устах.
— У вас сталося щось хороше, містере Вількон, якесь свято? — Запитала дівчина на рецепції передаючи папку зі справою.
— Так завтра у мене річниця. — Взяв папку чоловік. — Два роки шлюбу, проте це не все, я стану батьком.
— Вітаю вас. Що на рахунок справи?
— А хто ціль?
— Позашлюбна донька якогось депутата.
— Беру.
***
Дрейк прибув на місце по координатам і здивовано озирався на знайомий храм.
“Вбити людину в церкві, та пекло плаче по мені.” — Посміхнувся він.
Та посмішка швидко впала з його обличчя коли він почав читати опис жертви, і перетворилась в гримасу коли прочитав ім’я.
Елізабет Вількон.
Рука чоловіка автоматично потягнулася до навушника.
— Я відмовляюсь від завдання. — Дрейк промовив це вперше за всю семирічну кар’єру.
— Сер, ви впевнені? — Перепитав оператор на тій стороні тремтячим голосом.
— Так, я закриваю цю справу.
— Закриваєте? — Юнак був приголомшений. Він вперше почув це за три роки роботи в компанії. Пошукавши в паперах він все ж знайшов пункт кодексу.
Найманець може врятувати людину через яку його приберуть.
— Мені щось передати керівництву ?
— Нічого.
***
— Кохана? Ти тут? — Вількон ввійшов до будинку.
З ванної почувся голос Елізи:
— Я приймаю ванну коханий.
— Як що-що я в дитячій. — Підняв коробку, що приніс з собою Дрейк.
***
Вечір проходила спокійно Дрейк вже зібрав ліжечко і манеж, тому допомагав накривати на стіл.
— Що ти думаєш про те щоб поїхати на пляж в ці вихідні?
— Я тільки за, якщо хочеш можемо прямо зараз
Еліза розсміялась і помахала головою.
— Давай краще в суботу.
— Як забажаєш.
***
Френк відчував себе дивно, він знав Дрейка з середньої школи і зараз той на повному серйозні каже що хоче підлаштувати зраду.
— Нащо це тобі?
— Я хочу щоб Еліза думала, що я їй зрадив.
— Це зрозуміло, але навіщо?
— В мене залишилося двадцять шість годин.
— Ти?
— Так я відмовився від прийнятого завдання.
— Тоді, тобі блондинку.
***
Місіс Вількон замерла знеможучи повірити, що її коханий зрадив їй. Вона проводила його холодним поглядом і відправила документи на розлучення.
Перед тим як піти він промовив лише:
— Пощавай.
Привіт!
Ідея досить цікава, але рекомендую підтягнути граматику.