і нікуди

Від їхнього “миневинні” відпрацьований рвотний рефлекс.

Нас відкинуло вибухом на тисячи кілометрів і
Укрпошта шукає новий поштовий індекс,
поки хтось із зневірених шукає життя у центрах –
у центрах воронок від бомб і ракет,
і десь під землею абсурдно цвіте життя,
і це дивовижне розбите вщент
бажання напитись до забуття,
не знати останні новини, не знати курс
валют і не рахувати крон

Я хочу заплющити очі, але дивлюсь
як будується і руйнується вавилон.

Горить і вмирає мистецтво – я разом із ним,
в театрі у тиші Гамлет доп’є вино,
танцюють в уламках минулого живі мерці.

Я думаю інколи – всеодно,

що я і не вірю в бога,

(я все ж молюсь.)

Ми граємо в шахи, та випадає стріт,
і десь під землею співається колискова,
я згодна поставити на кін увесь цей світ,
усе, щоб почути слово рідної мови.

І десь над землею згорають уламки мрій,
із них проростають весною кроваві квіти,
(якщо цей план господа має ціль)
а під землею народжуються нові діти
(то шлях його через терни лежить у пекло).