При погляді на хмари…Біль

Дівчина самотньо сиділа на незайманому березі з пониклою головою та,час від часу, засмучено усміхалась через море думок.Спогади заполонили її свідомість…

Пустотливий вітерець загравав з сором’язливими хмарками та вони не літали над потилицею незнайомки, а лагідно огортали привабливі ніжки, спущені з білесенького пляжу.

Немов, прокинувшись від трансу, дівчина повільно випрямилась та розправила ,вже затерплі крила… Відчуваючи приємну пульсацію, вона завмерла…  Щось наближалось,чи хтось? Синьоока не відчувала страху чи занепокоєння, її обличчя огортав лише смуток…  Та бажання звільнитись… Доторкнувшись до своїх ріг,чорних,як і крила,незнайомка погладила їх,щоб відновити впевненість.

Хтось приземлився, переводячи погляд з обрію,у очі кинувся чоловік,що почав повільно крокувати у її сторону.Сивина виблискувала на його скронях, елегантний синій костюм підкреслював міцну статуру,а очі,кольору крові зачаровували. Відчуття кричали: “Небезпека…”
Зустрівшись поглядом з гостем,зіниці темнокрилої звузились та воля лише зміцнилась зробити це… Замкнувши вії,дівчина зробила крок у хмари,міцно притискаючи до тулуба свої піїр’ясті кінцівки. Усмішка скувала уста крилатої.
Чоловік залишився стояти на березі не в змозі контролювати себе…Він жахнувся від думки:”Ні,ні,ні… Вона мене зачарувала…”Крилатий не припиняв спроби позбутися закляття,проте залишився стояти нерухомим.

У цей час,втікачка без опору пролетіла вниз,крізь бар’єр,що охоплював величезний острів та з шаленою швидкістю пробилась крізь хмари…її душу захопив,до цього моменту невідомий краєвид.

Перший раз у житті дівчина побачила інший світ та вже було пізно…Для неї так…

Вона замкнула очі,уста втратили ту щасливу посмішку та її тіло продовжувало падати,поки море не поховало його.