III

ІІІ

Обі-Ван саме дав останні настанови підлеглим бійцям з 212 корпусу. Повідомив хто ворог, як проти нього боротися і що робити якщо мвндалорці пустять в хід ракети зі своїх реактивних ранців чи приховану зброю в нарукавниках. Окрім цього суворо заборонив атакувати Дарта Мола і Саважа Опресса – ці двоє забраків не по зубах простим солдатам-клонам.

Закінчивши з вказівками він пішов до каюти Сатін. Джедай знав що попри вказівки канцлера він не бажаний гість у герцогині. Правителька Мандалора хоч і зовні виглядає як тендітна і не здатна за себе постояти, та у неї завжди знайдеться невеликий пістолет у рукаві. Та не цього боявся Кенобі. Він боявся що попри її товариство він буде ніби на самоті. На мить він задумався чи не був той ніжний поцілунок на позиченому в Енакіна кораблі частиною іншої, не цієї реальності.

І поки він роздумував, вхід у каюту Сатін замаячив у нього перед очима.

Він ще раз зітхнув, постукав у двері і ввійшов.

• Герцогине.
• Майстре Кенобі.
• Ви знаєте чому я тут.
• Авжеж. Проходь, Обі-Ване, саме хотіла повідомити Бо про наш приліт.
• Ти вже не злишся?
• За що?
• Я ж лечу окупувати твою планету і втягнути мандалорський сектор у війну.

Сатін засміялася і глянула йому в очі. Обі-Ван зробив те ж саме у відповідь. У її аквамаринових вирах читалась веселість та спокій.

• Я думала що це буде окупація, про яку так мріяв Палпатін. – почала вона. – Та після розмови з Фенном Рау я дізналась що моя сестра і її люди не вважають Республіку загарбниками. Бо-Катан каже що вибираючи між ситом який вбиває для втіхи і джедаєм який вбиває бо захищається вона обере останнього. Крім того Коді та Вулф досить дружелюбні та весь час нахвалювали якщо не тебе з Енакіном то майстра Пло і Асоку. Кажуть що на Мандалор відправили найшляхетніших представників Ордену.
• А як щодо нас?
• Тобто?
• Нас з тобою.
• Ти про це? Обі, скільки б не минуло часу, я кохатиму тебе так як і тоді, коли ти з Квай-Гоном ризикував життям заради мене. І зараз робиш те ж саме… – вона не договорила до кінця, бо її губи накрило щось колюче, як вуса рудого джедая.

“Це сон…” пронеслось у Кенобі в голові.

• Учителю, вас викликає Юларен… Оу, щоб я молока банти напився перепрошую.
• Енакіне, все гаразд. – відповів Обі-Ван.
• Та я бачу що курс повернення коханої від Скайвокера вам не потрібен.
• А що, твій падаван також порушує кодекс? – з усмішкою запитала Сатін.
• Він це зробив ще раніше ніж ми знову зустрілися.
• І хто ця щасливиця?
• Падме.
• Моя подруга? Сенатор від Набу?
• А ти знаєш ще більше жінок на ім’я Падме котрих знає Енакін?
• От же ж хитрунка. Чому не сказала мені? Влаштували б подвійне побачення.
• А для чого одруженим побачення? – запитав Енакін.
• Що?! Ви одружилися? Коли?!
• Одразу після битви на Геонозисі. – відповів Скайвокер.
• Орден хоч про це знає?
• Я що бовдур щоб розпатякати про волаюче порушення кодексу? Та Йода мене б за це відправив кудись за Зовнішнє Кільце в дикий космос, а майстер Вінду взагалі б відрізав…
• Достатньо. – урвав його Обі-Ван. – Якщо Юларен викликав то я піду. Наглянь за Сатін поки я повернусь…

***

• Адмірале, ви хотіли мене бачити?
• Так, генерале. Я хотів би обговорити у якій точці ми влаштуємо командний пункт.
• Як на мене варто влаштувати орбітальну блокаду планети щоб туди й вомп-щур з реактивним двигуном не пролетів.
• Але нам потрібна постійна база, де можна буде розмістити ударну авіацію. Невідомо на скільки розтягнеться блокада і чи зможемо ми доставити достатньо пального для наших крейсерів.
• Дарту Молу потрібні будуть підкріплення від союзників. Без надійної блокади ворог у будь-який момент висадить нам у тил свої загони…

Раптом залунала сирена. Сканери зафіксували…

• Флот сепаратистів? Що вони тут роблять? Мандалор нейтральний. – вибалушив очі Обі-Ван.

Пілоти швидко вивели кораблі з гіперпростору. Перед їх очима постав флот сепаратистів, який здійснював орбітальний обстріл планети. Вів їх відомий усім присутнім джедаям корабель.

• Граф Дуку. Схоже бажає покарати колишнього учня свого вчителя за порушення Правила Двох. Не інакше як лорд ситів дав йому вказівку. – проаналізував обстановку Обі-Ван
• Класно, старий знайомий. Чекаю не дочекаюсь агресивних переговорів. – Скайвокер потер руки.
• Енакіне, лицар-джедай не прагне битви.
• Учителю, я бачу тут ще декого. – подала голос Тано. – Схоже генерал Ґрівус командує наземною операцією.
• Схоже у нас рівноцінний розподіл ворогів, чи не так майстре Пло? – усміхнувся Кенобі.
• Доведеться змінити план. – приєднався магістр Пло. – Треба атакувати флагман Дуку поки вони нас не бачать, і захопити його в полон. Так ми випитаємо хто ж цей таємничий владика-сит. Енакіне, Обі-Ване ви очолите операцію. Я ж залишуся на флагмані та керуватиму орбітальною битвою.
• Гаразд майстре. Ми вирушаємо в ангар. Адмірале, повідомте пілотів винищувачів про екстрений збір.
• Так, генерале Кенобі.

***

Сатін спостерігала за тим як на орбіті її планети зійшлися у лютій битві дві великі флотилії. Як республіканські Венатори  розстрілювали сепаратистські крейсери та фрегати. Часом поруч пролітав знайомий їй червоно-білий винищувач Обі-Вана то в погоні за дроїдами-стерв’ятниками, то виконуючи обманні маневри щоб ескадрильї республіканців проривалися до ворожого флагмана.

Вона вперше побачила не чергову мандалорську міжусобицю…

А сам Кенобі вкотре проклинав день і годину коли взяв собі в учні Енакіна.

Хлопець був абсолютно некерованим. Він розстрілював ворогів з азартом. Насолоджувався боєм у космосі. Просто жив моментом битви. І як завжди забував про накази.

• Тобі скільки разів повторювати: наша ціль флагман Дуку! – люто волав у мікрофон Кенобі.
• Учителю, ворогів надто багато. Ви хочете щоб вас збили на підльоті?!
• Це не означає що ти повинен знімати групу дроїдів-стерв’ятників з хвоста чергового невдахи!
• Пожалійте наших підлеглих! Вони повинні нас прикривати.
• Лицарю Скайвокер, мені набридло тебе покривати за кожен непослух! Ще раз полізеш в гущу ворогів – не поручуся за тебе на апеляції, а поручка вчителя необхідна!
• Гаразд, переконали.

Так тривало з годину, поки нарешті не вдалося знайти коридор і прошмигнути точно до ангару ворожого флагмана. Обі-Ван, Енакін та Асока практично на надзвуковій швидкості йшли на посадку всередині ворожого ангару. Але з ходу кинулися рубати всіх розміщених там дроїдів-піхотинців.

Далі R2 підключився до систем корабля і відшукав медитаційну залу графа Дуку. Троє джедаїв рушили туди, рубаючи по дорозі сотні бойових дроїдів. Жодного променевого щита чи групи дроїдек. І ось він, їхня ціль. Лорд-сит, колишній учень Йоди і той, хто розв’язав цю війну.

Граф Дуку зустрів своїх ворогів звичним спокоєм та врівноваженістю. Здавалося що він продовжив би медитацію попри присутність тут майстра-джедая, лицаря та падавана. І тільки голос Обі-Вана вивів його з рівноваги.

• Майстре Кенобі, я чекав нашої нової зустрічі з нетерпінням. Ви джедаї все ще дотримуєтесь своїх традицій, нападаючи втрьох на одного мене.
• Кінчайте жартувати, Дуку. – відповів Обі-Ван – Здавайтеся і ця виснажлива війна закінчиться.
• Війна закінчиться тільки коли мій майстер Дарт Сідіус відновить панування ситів у галактиці. Я у Великому Плані лише черговий крок до досягнення мети.
• Цього ніколи не станеться Дуку. – відповів Енакін. – З моменту нашої останньої зустрічі мої сили виросли десятикратно. А мій падаван уже на одному рівні зі мною.
• Юний Скайвокер. Як завжди ця юнацька пиха та самовпевненість. Якби я чи мій майстер зустріли тебе раніше від Квай-Гона ти б виріс у великого воїна-сита. Але ще не пізно. Приєднуйся до мене і правитимеш галактикою довіку.
• Ваші ситські фокуси не пройдуть! – і Енакін активував свій меч. Дуку та решта зробили те ж саме. Остання битва розпочалась…

Бій проти настільки досвідченого суперника й не обіцяв бути легким. Пропри чисельну перевагу джедаї не могли навіть обеззброїти суперника. Дуку просто відкидав Асоку одним рухом вільної руки, а мечі Обі-Вана та Енакіна завжди натикались на червоний клинок сита. Сили були надто нерівні.

І ось знов Дуку відкидає з допомогою сили ученицю Енакіна подалі. Така зневажлива поведінка настільки роздратувала юну тоґруту що вона стала неуважною і ледь не налетіла на свого вчителя, який ухилився в останній момент. Дуку скористався цією ситуацією і атакував Тано і Скайвокера розрядом блискавок. Він катував би їх довго, якби Обі-Ван не встиг перенаправити ворожу атаку вбік. Тому знову поплатився за це пораненим плечем і польотом в бік ілюмінатора головою.

Виведення з битви Кенобі страшенно розлютило Енакіна. Він схопив свого меча обіруч і почав засипати Дуку зливою ударів. Асока допомагала вчителеві, раптово вистрибуючи з-за його спини.

• Оце вже цікавіше. Не стримуйся дитино, дай волю своєму гніву. – самовдоволено під’юджував падавана Дуку.
• Обережніше, графе. Хоч їй і менше ніж мені під час нашої першої зустрічі, та я б не радив недооцінювати мого падавана. – огризнувся Енакін.
• А вона язика не має що ти за неї говориш?
• Я не мелю язиком, я діло роблю. – нахабно відповіла Тано і кинулась на Дуку з обома мечами на перевіс.

Комбіновані атаки учителя та учениці й справді дали свої плоди. Дуку нарешті збавив обороти  через втому і тепер більше захищався ніж нападав. Це й зіграло джедаям на руку.

В один момент Енакін схопив графа за руки і відтяв йому обидві кисті. Бій закінчився.

• А тепер, графе, з вами поговорять на флагмані Республіки. – Енакін дістав з кишені роби наручники і надяг їх на сита. Асока привела в чуття Обі-Вана і нерозлучне тріо рушило в ангар.

У цей же час сили Республіки знищили материнський корабель армії дроїдів. Більшість піхотних загонів вимкнулись, та ще багато залишалися на поверхні в автономному режимі. Вирішальна битва Війни Клонів досягла кульмінації…