Розділ 1 «Падіння ножа»

На порозі Четвертої ледве чутні кроки чиїхось голих стоп. Варіантів і здогадок небагато, бо не кожен з Дому розділяє принад відсутності взуття.
З під ковдри простягається голова Табакі, щоб переконатися у своїх навичках дедукції.
“ – Пряме влучення!„ – несеться в його голові. Вглиб кімнати декілька повільних кроків робить Сліпий. Він, міркуючи щось про себе, проходить далі та прокрутившись на п’ятках, ніби поліцейським розворотом, плюхається на диван. Шакал повністю вилазить з кокону ковдр, щоб роздивитись незрозумілу річ, яка перебиралася у блідих пальцях ватага. Коробок сірників, не так дивно, як могло виглядати в руках будь-кого іншого. Більше хвилювало, звідки він узяв, або спер таку дрібницю. Шакал підповзає ближче, щоб виразити інтерес до поведінки та й зовнішнього вигляду сьогоднішнього Сліпого.

Його обганяє буквально матеріалізувавшийся з повітря Лері. Лог з’явився зі спини та нагнувся до зістайника:
– Ти.. збираєшся використовувати це за призначенням?
Кістлява рука тягнеться через плече, щоб передати коробок. Лері хапає сірники й уходить в сторону вікна:
– Дякую.
Відриває він на автоматі. Табакі проводжає бандерлога поглядом і повертає увагу до ватага. Одну з причин цікавості забрали, але із-за цього з’являється нова:
– Сліпий, чуєш, а це в тебе звідки?
У відповідь зістайник неясно мичить, схоже на спробу приточнити.
– На светрі!
Табакі підповзає достатньо близько, щоб тицьнути до червоного сердечка, що з’явивилось на лівій стороні одягу. Голова Сліпого розвертається в сторону узору. Декілька раз торкається контурів нашивки та починає казати:
– Все це з Третьої, скоріш за все..
Ватаг не може бачити, але відчуває, як зістайник потребує деталей. Сліпий зітхає та продовжує:
– Я хотів зустріти Стервожера.. але Стервожер зустрів мене разом з іншими. Мене посадили, напоїли чимось та обізвали довгоочікуваним гостем

Шакал б’є себе по лобі, бо від зістайника правда тхнуло чимось з пташиних настоянок:
– Кажи-кажи..
– Потім я розповів про Джонатана, доки птахи щось вишивали на светрі. Звідти і серце, як я зрозумів…
Весь цей час Табакі активно кивав, ніби боючись загубити нитку оповідання. “Стервожер зрозуміє.. точно зрозуміє. Він теж щось отримав від Чайки Джонатана, тільки..–„ :
– Стій, на живу шили? Тебе там не позакалували часом?
Ватаг спростовуюче захитав головою:
– Вони сказали, що по тілу не можна, а довгоочікуваних гостей, яких ти не краплі не чекав папером не годують
Він забирає ноги до себе і обіймає коліна:
– Я просто віддав їм светр, птахи клацали в стороні, а ми зі Стервожером будували діалог..
Уявляючи, як Батько Дому без задньої думки роздягається перед чужою зграєю оголюючи всі вади шкіри, а великий птах віддає светр на розтерзання “творче голодним” вихованцям.. пішли дивні мурашки по тілу:
– І ще.. Дракон знайшов чийсь брелок. Каже, що «Такі носять або у вас (в Четвертій), або в дівочій!».

Шакал не знав, обурюватись чи залишитись задоволеним через зрівняння із дівчатами. Та не знайдись у прикраси хазяйки, колясочник і сам би присвоїв її:
– Уподобаний пташиним благородством! Інші б давно стягнули будь-яке брязкальце собі. Але.. сірники теж вони тобі всунули?
Ватажок відкидається на спинку дивана та “дивиться” в стелю:
– Ага.. Кінь. Це був Кінь, я вже плівся до виходу, а він нагнав мене та штовхнув в груди коробок.
Табакі осмислював все сказане. І видряпування серця на одязі, і “довгоочікуваність” спонтанного гостя, і подарунок Коня. Можливо, він просто не міг самостійно передати сірники, та звідки лог знав, що Сліпий віддасть їх саме тому, кому потрібно.. Він же за першим проханням все пороздавав.

Роздуми перервав скрип петель у дверях. Кудлата шакаляча голова різко розгорнулась до звуку:
– О, небеса! Повернулись!
Він хапається руками за обличчя від подиву.
В зубах Сфінкса, що з’явився всередині кімнати, тримався пакет із не хитрим штампом логотипу. Він характерно шурхотів від рухів тримаючого, тому про своєобразну доставку могли дізнатись усі присутні. Ватаг Четвертої випрямив спину та проявляючи інтерес чи то до посилки, чи то особисто до свого друга, ніби глянув у його сторону знов розгортаючи голову. На відміну від Сліпого, який знав, що його і в говорінні, і в мовчанні зрозуміють – Шакал пілповз до тумби, куди поклали принесене та озвучив власні думки:
– Цікаві люди.. в голові жаліються на мій “мотлох”, а тепер самі понатаскали всілякого!
Він жартівливо причитав розкриваючи пакет. У відповідь Сфінкс цокнув, але тему почав розвивати іншим шляхом:
– “Люди”? Це узагальнення, або я вже щось пропустив?
Табакі відволікся від розглядання анотації дисків та з таємничим видом витріщився на питаючого, потім на вожака, що безшумно наблизився до них:
– Бачив?
Вказує криво зрізаним ногтем Шакал на нову нашивку одягу Сліпого. Змінившеся обличчя Сфінкса виражало знання про щось, або навпаки, незнання та від того страх нерозуміння. Він намагався заховати здивованість куди небудь поглибше, але це перейшло лише до прищурення очей:
– І як це треба сприймати?
Було проголошено скоріше кудись до Всесвіту, ніж конкретно комусь з присутніх у кімнаті:
– Можна як подарунок Третьої, а можна якось інакше..
Зі сторони загадково, але ближче до монотонного проголосив ватаг намацуючи щось з витрушеного Шакалом пакету.. :
– Зрозуміло.. – Трохи повагавшись Сфінкс вирішив скористатись моментом, доки ватаг налаштований на подобу розмови – Зараз не в образу, але такі речі раніше нашивали як оберіг. Ти часом нічого дивного не підчепив?

Сліпий, чи то обурений, чи то просто різко зацікавлений накінець знайшов бажану річ з купи вивалених, яку тієї ж хвилини заховав до кишені:
– Ви мене лякаєте.. стільки подиву від звичайних нитей. Страшно уявити вашу реакцію на більші зміни. Наприклад.. гоління під Сфінкса
Акторськи відіграючи падіння із прикладанням зап’ястя до лоба та закатуванням очей Табакі викрикнув:
– Конкретно я би впав до обмороку! Найдивніший момент у мед.карті – “майже не помер від стрижки друга!”
– Еге ж..
Відказав Сліпий невільно дригнувши кутком рота у секундну посмішку. Не дуже оцінивший подібну перспективу Сфінкс відказав:
– Та справді, що ми причепились до людини.. навіть гарно вийшло.
У свою чергу Шакал піддакнув:
– Іноді візерунок – це просто візерунок.
До душі ватага повернулася віра в те, що його зістайники не стали суєвірними істериками та він підвівся на ноги утопавши до свого закутку. Варто було Батьку Дому спокійно примоститись подалі від них, як Табакі буркнув до поруч сидячого:
– Нехай мене назвуть божевільним, але іще не вистачає, щоб ніж впав зі столу..
– Думаєш, хтось прийде?
Сфінкс провів очами шакала, що тащився до Мустанга. Той цокнув на останок і вже набрав повітря для відповіді:

– Та чому б–

Але вскинув брови через різко зачинені двері, при чому кимось зовні.. :

– Тепер не думаю. Це точно!