Розділ 12

Коли Червонокіготь проснувся наступного ранку, Левосерда вже було поховано. Весь Клан усе ще оговтувався від вчорашньої атаки. Синьозірка скликала ще одне віче. Тигрокіготь був запрошений на Високий Камінь, дозволивши собі сильно розкомандуватися, оголосивши що Темносмуг з Довгохвостом будуть чергуватися як особисті охоронці Синьозірки, котра втратила ще одне життя.

Коли Синьозірка ще раз взяла слово, вона запропонувала Жовтоіклій приєднатися до Громового Клану через її хоробрість і відданість у вчорашній битві. Жовтоікла звичайно же що прийняла її пропозицію. Мова знов повернулась до Тіньового Клану.

    — Учора ми успішно оборонилися від вояків Тіньового Клану, але вони все ще становлять величезну загрозу. Роботи з відновлення табору, які ми розпочали вранці, продовжаться. На кордонах невпинно стоятимуть чатові. Ми не будемо вдавати, що війну закінчено. — сказала Синьозірка. Червонокіготь повністю погоджувався із своєю провідницею. Тигрокіготь заговорив знову.

    — Тіньовий Клан напав, коли нас не було в таборі, вони вдало вибрали час. Як вони дізналися, що табір майже незахищений? У них були очі в таборі? — ця заява сконфузила Червонокігтя. Він не мав поняття хто міг зрадити Громовий Клан.

    — Ми ще маємо хвильку до заходу сонця. Мусимо зосередитись на відбудові табору. Якщо ви когось підозрюєте — скажіть мені. Будьте певні, що все сказане вами залишиться таємницею. — На цьому, Тигрокіготь розпустив віче.

Червонокіготь подався разом з усіма працювати над відбудовою табору. Позбиравши залишки зруйнованої огорожі і принісши галуззя для відбудови, Червонокіготь сів насамоті в кутку галявини. Чим обережніше сдерши павутину зі щоки, він помітив що рана вже майже загоїлась, але лишала за собою шрам, як казала Плямолистка.

Червонокіготь задумався, хто же міг бути зрадником, достатньо наглим щоб змовитися з Тіньовим Кланом про напад на табір коли провідниці не було? На даний момент, ніяких підозр на думку не приходило.

Червонокіготь тихо прослідкував за Вогнелапом, крокуючим у напрямку кубла Плямолистки.  Тепер він задумався про це.

Плямолистка з Вогнелапом зрослись прямо на очах, вона показує йому набагато більше тепла і любові ніж Червонокігтю.

    — Зореклане, я не хочу опинитися залишеним позаду. — тихо молився Червонокіготь. — Я не зможу жити без неї.

    Він вирішив відволіктись від цих недобрих думок і повернутись назад до роботи. Разом з багатьма іншими котами, Червонокіготь працював над ремонтом табору майже цілу ніч, повернувшись до кубла тільки перед самим світанком.

    — Прокидайся лінтюху, ти не єдиний працював над ремонтом! — загорлав Червонокігтю у саме вухо Тигрокіготь. Поки він збирався у наступний патруль, вояк був готовий придушити свого нового воєводу голими лапами.

    — Деякі вояки взагалі не спали, а до тебе треба докрикуватися щоб розбудити у наступний патруль. — продовжував Тигрокіготь. — Ти напевно найслабший вояк із всіх, кицюня б з тебе вийшов відмінний. — Закінчив він, вишкірившись на Червонокігтя.

    Провівши перший нормальний день в патрулях і полюваннях з часів битви, Червонокіготь не міг дочекатися щоб пошвидше відіспати всі втрачені сни. Битва йому здавалася такою далекою, неначе вже пройшла ціла повня відколи на них напав Тіньовий Клан.