Весілля

Хацуме стояла з букетом в руках і споглядала за купою людей, які в очікування дивились на неї та її майбутнього чоловіка, який був вже на підході. Ось він став біля неї і окинув її захопленим поглядом. Він виглядав таким щасливим, та й Хацуме не сумувала, проте щось її тривожило.

Несподівано в її голову прийшла шалена ідея й вона одразу озвучила її Ііді, нахилившись до його вуха:

– А давай втечемо?

Їй не потрібно було бачити обличчя чоловіка, адже вона і так знала, що на ньому зараз один вираз – шок.

– Що? Прямо зараз? Мей, ти, мабуть, з глузду з’їхала, – прошепотів він їй.

– Тут така нудьга, що я скоро засну.

– Ти ж хотіла цього весілля.

– А коли я встигла сказати, що ми його відміняємо? – дівчина відхилилась і підморгнула.

На обличчі чоловіка промайнув подив і тільки потім розуміння. Йому його взагалі таке дивує? Це ж Мей Хацуме! За таке безумство він її і кохає.

«Гаразд» – промовив він одними губами.

– Ой та ви подивіться! – викрикнув Камінарі з заднього ряду. – Вже воркують. Та почекайте вже трохи, ну!

Весь зал залився сміхом. Наречені теж сміялися, але не з зауваження, а з того як всі офігіють скоро.

Ось, нарешті, цей момент настав. Усміхнена жінка привабила увагу народу, перечекала секунду в тиші і запитала:

– Чи готові ви, Ііда Тенья, взяти в дружини Хацуме Мей?

Несподівано Мей крикнула:

– О Господи! Погляньте! – вона вказала рукою на одне з вікон.

Скориставшись моментом, коли всі панічно повернули голови, вона схопила Ііду за руку й вони кинулись тікати. Зал для церемоній не був надто великим, тому вони швидко вибігли за двері й голосно ними гримнули. Вони вибігли на вулицю.

– Давай на руки! – прокричав Тенья.

Хацуме не треба було повторювати двічі, вона стрибнула на руки чоловіку і той увімкнув квірк. Брюки порвались в тому місці, де були його двигуни. І ось вони уже несуться з неймовірною швидкістю, при тому заливаючись сміхом.

Вони пробігли невеличким лісом і вибігли на поляну. Ііда зупинився й опустив майже-дружину на землю.

– Це було щось! Як ти до цього додумалась? Боже що ж там всі подумали?

– А не начхати?

Вони знову засміялися.

– Дивись, там обрив, – дівчина ткнула пальцем в сторону, де обривались поляна і було видно океан. – Ходімо.

Мей взяла його за руку і неспішно потягнула до прірви. Вони стали на краю і подивилися на синю-синю воду.

– І все ж таки, мені дивно чому ти погодилась на це весілля. Я ще з самого початку думав, що традиційний варіант не для тебе.

– Біс попутав. Сама в шоці, – вона піднялась навшпиньки і схилила його голову ближче, після чого вони злились в полум’яному поцілунку.

Обірвавши поцілунок, Мей кокетливо поглянула в очі чоловіку і промовила:

– Як добре, що я не напялила шпильки.

Ііда зігнувся на половину від сміху.

– Тобі саме це треба було сказати?

– А що я повинна була сказати, – по-дурному запитала дівчина.

– Ну, наприклад, що кохаєш мене, – він підійшов максимально близько і узяв її обличчя в обидві долоні.

– Справді? Я щось зовсім не подумала про це, – вона безтурботно посміхнулась і відвела очі, ніби її це не цікавило.

– Та ти що? – Ііда нахилився до неї і торкнувся кінчиком носа її.

З секунду вони звабливо мовчали, а потім Мей припідняла голову і вкусила Ііду за ніс. Це було не достатньо сильно, щоб боліло, але дуже несподівано для нього.

– Ха-ха-ха-х-ха! Ти інколи таке дурко, Тенья!

І ось вони знову сміються, та Ііда все ще не випускає її обличчя.

– Ну тоді це скажу я, – заявив він зі всією серйозністю. – Я. Кохаю. Тебе

– І я тебе.

Знову поцілунок. Такий довгий і солодкий. Такий гарячий і чарівний. Вони цілувалися ніби востаннє, хоча життя обіцяло їм ще багато пережитого разом.

Після цього вияву пристрасті і кохання вони сіли на край обрива і ще довго розмовляли, обіймаючись.

////

Одружились вони наступного дня в звичайному рацсі без жодних гостей.