Розділ 4

За наступну повню, Червонолап дуже сильно виріс. Тепер коли він сидів серед інших наставників, Темносмуг витягувався вверх, подібно як Червонолап сидів вищим за інших новаків.

Червонолап став відмінним мисливцем, і в двобоях вигравав багато, навіть в свого власного наставника. Тим не менш, друзів у Червонолапа було не багато. Він часто вступав у бійки із молодшим новаком, Сіролапом, весь час виграючи через більший розмір і силу, сидів у більшості подалі від решти новаків, і відмовлявся ділитись здобиччю.

Для Червонолапа, той факт що Плямолистка була медикішкою був як перегородою, так і порятунком. Він прекрасно розумів скільки вояків боролися б за її увагу якщо б вона стала звичайною воячкою. Він з досадою згадував той момент коли зрозумів що медикотам мати кошенят заборонено.

    — Ну чому, чому вона стала медикішкою!? — верещав він у новацькому кублі до Порохолапа і Пісколапки того самого вечора після церемонії назовництва.

    — Замовкни, вже вуха болять від твоїх соплей! –– гаркнув назовні Тигрокіготь. –– якщо ти її так полюбив, то чому ти просто не зірвав церемонію? — додав він насмішкувато.

    Відтоді, Червонолап часто сидів на хорошому місці, із новацького кубла спостерігаючи за роботою нової медикицьки, інколи навіть засиджуючись задовго. Йому було всеодно коли йому робили зауваження за те що він витрачає час надаремно, інколи сама Плямолистка ловила його на цьому. В таких випадках, як не дивно, він не переводив погляд чи ховався, а усміхаючись вітав їй хвостом. Звичайно, після такого Плямолистка почувалась ніяково, старалась проігнорувати новака і зосередитись на травах, але він не давав їй спокою. Їй було до нього все одно, та як би вона йому це не показувала, новак давав їй знати що не відчепиться просто так. Червонолап не сприймав її знаків байдужості близько до серця, натомість він далі літав у хмарах, мріючи про щасливе життя разом з найкрасивішою кішкою у Клані.

• • •

    Це був хороший сонячний день. Червонолап вийшов із кубла і вдихнув повітря на повні груди.

    — Невже сьогодні моя церемонія назовництва? — спало на думку новаку. У нього аж закрутило в животі від раптового хвилювання. Він чекав цей день усе своє життя, і тепер він нарешті зможе стати вояком.

    Перед церемонією він вирішив ще сходити на своє останнє новацьке полювання. Зловивши двох мишей та одного шпака, майбутній вояк повернувся до табору вельми задоволеним і готувався сходити до гори свіжини щоб поживитися чимось іншим що там було.

    Та вернувшись до табору, Червонолап побачив неочікувану обстановку. Очі усіх котів у таборі були на рудому новоприбульцеві. Червонолап приєднався до гурту котів оточивших нового гостя та Синьозірку з Сіролапом які його супроводжували.

    — Вітайте нашого гостя. — сказала Синьозірка. — Це кицюня який висловив бажання приєднатися до нашого Клану.

    Червонолап не міг цьому повірити. Кицюня у Громовому Клані? Та інші троє Кланів їх просто засміють за таке.

    — Це абсурдно. — викрикнув із натовпу Довгохвіст, судячи із шуму оголосивши думку усіх котів. — Кицюня не може жити як вояк. Якщо ти справді думаєш що ти можеш бути вояком вірним нашому Клану, то докажи це!

    Хоч він і не любив Довгохвоста, тут Червонолап із ним повністю погодився.

    Натомість розлючений кицюня кинувся на старшого і більшого за себе кота, і вже за секунду розгорілася запекла бійка. Усі коти могли тільки налякано спостерігати за тим як домашній чужинець на рівних боровся із молодим та сильним вояком.

    За хвилину двобій закінчився так само раптово як і почався, кицюня вийшов переможцем, судячи з того що Довгохвіст здався, отримавши непогану подряпину на вусі.

    — Він і справді кицюня? — здивувся Червонолап. — Він переміг нашого вояка, хоча треба сказати що Довгохвіст не показував себе так само впевнено як у бійках зі мною.

    Червонолап раптом відчув велику хвилю заздрості, що якись кицюня який тільки зайшов до їхнього табору може порівнятися з ним.

    — Громовий Клане, зустрічайте нашого нового новака. — оголосила Синьозірка, після чого подивилася на рудого. — Твоя шубка так гарно блиститься на сонці.

    Відразу, провідниця продовжила.

    — Віднині, і доки він не здобуде своє вояцьке ім‘я, цього новака будуть знати як Вогнелапа через його вогняну шубку.

    Весь клан у цей момент почав скандувати його ім‘я, поки Сіролап провів нового новака до кубла медикішки, де Плямолистка уже допомагала Довгохвосту. Звичайно, Червонолап поспішив вслід за ними.

    — Довгохвіст закінчив своє вояцьке тренування тільки дві повні тому, — все розказував Сіролап. — Але він уже є поважним вояком, він тебе точно скоро не забуде через ту подряпину яку ти йому лишив.

    Червонолап ще хотів побути із ними в кублі і подивитись за Плямолисткою, та згадав що він хотів поговорити із Синьозіркою. Знайшовши її на середині галявини, Червонолап стривожено підбіг до неї.

    — Синьозірко, а коли буде моя церемонія назовництва? — спитав він її до того як вона встигла його спитати що трапилось.

    Із легенькою насмішкою у голосі, Синьозірка йому легко відповіла.

    — Не хвилюйся, ще трішки почекай, і у хороший момент ми її проведемо, ти обов‘язково станеш вояком.