Розділ 2

    Червенько ніколи не знав свого батька — Ночекрила. Він був у свій час одним із найкращих вояків Громового Клану. Але окрім своїх вправностей і сили, Ночекрил був відомий також і своєю жорстокістю. Хоч ним також інтересувалися багато кішок окрім Соколохвостої, старшинство Клану непокоїлись характером свого найкращого вояка. До того часу коли його кохана Соколохвоста лежала в яслах, очікуючи кошенят, сам Ночекрил вже гуляв наодинці, залишившись без Клану. Його ім‘я було навіки забуте історією Громового Клану, і більше ніхто із лісових котів його не бачив. Усе ж таки, окрім чорного хутра, Червенько також успадкував від свого батька пронизливі зелені очі.

     Коли малому виповнилось шість повень, Соколохвоста віддала Червенька на вояцьке навчання разом з усіма кошенятами. Старий провідник Громового Клану, Сонцезір, назначив наставником Червонолапа старого друга його батька, Темносмуга. Напередодні, провідник наказав молодому воякові тримати язика за зубами нащод батька свого учня, і той згодився.

    Темносмуг був суворим наставником для Червонолапа, але не пройшло і повні коли йому прийшлось узяти на себе більшу відповідальність за свого новака.

    Соколохвоста була знайдена одного сонячного дня патрулем свого Клану на околицях Зміїних Скель, мертвою. Необережне полювання закінчилось для воячки фатальною неудачею, одного укуса гадюки було достатньо щоб залишити маленьке кошеня сиротою. Під час поховання Соколохвостої, Червонолап не зміг стриматися і розплакався, і це буде не останній раз коли він заплаче за відійшовшою до Зореклану кішкою.