Перший та останній

– Я кохаю тебе.

З цього почався мій новий робочий день. Я Накахара Чуя і мені двадцять два роки. І того придурка якого ви чули звуть Дазай Осаму. Смогубця, скумбрія, бинтований придурок та просто моральна тварюка, так я думав до цього дня… Я не знаю що відповісти, адже і сам думав про скумбрію не тільки як про ворога-напарника чи зрадника, не знав що робилося в мене на душі… до цього дня…

– Відвали від мене, скумбрія недожарена! Знову твої тупі жарти зранку, я не хочу слухати про твоє псевдо-кохання!

Так, я придурок. Так, я знову кричу. Я не знаю як реагувати на його слова, не знаю чи говорить він правду чи знову я йому потрібен як спосіб вирішення проблем чи як сила. Він дуже довго користувався мною, моїм характером та моїм прокляттям, а зараз хоче кохання? Який біс його вкусив? Дідько, я не знаю що говорити, цей погляд… Ні, я не витримаю.

Стрімко вибігши з власного кабінету я побіг в невідомий навіть мені напрямок. Тільки зараз я зрозумів що навіть не знаю як Осаму потрапив до мене в кабінет, тільки зараз я став думати про такі банальні речі про які нормальна людина в стресовій ситуації не стане думати. Гравітація, точно! Одразу ж я опинився на даху якогось будинку поблизу та став стрибати все далі і далі. Дім, моя квартирка, ось куди потрібно! Мозок почав вмикатися, нарешті! А ось і він, рідненький…

Pov: в кабінеті Чу, Дазай

Як… Так… Хоча ні Осаму, ти прекрасно знав реакцію цієї вибухівки, ти знав що так буде. Але… Чому так боляче?… А я закохався… Вперше, хех… Але не вперше мені боляче. Я не Дазай якщо не спробую ще раз! Надія… Така погана штука, адже я всеодно знаю відповідь.

Кінець Pov Дазай.

Вдома так добре… Ліжечко, ковдра та теплі шкарпеточки з хорошим чаєм роблять своє діло. По-хорошому треба відкрити вино, але якось навіть не хочеться… Манґу краще почитаю, о то заспокійливе хороше!

Минуло 10 хвилин:

– Та як він міг!? Кинути такого хлопця… От так би і дав по писоку цьому Якоґамі! Но то як можна просто змитися та побігати не дізнавшись відповіді!

Не дізнавшись відповіді… А от і справді, я ж навіть не дочекався відповіді цього… Цього… Осаму. Ні, я не можу його більше називати по-іншому. Цікаво, що з ним зараз? Та де він? Чорт, я і справді мабуть кохаю його… А може і ні… Чому це так складно!? Чому саме він!? Хоча це вже не важливо… Цікаво, як Якоґама буде викручуватися з ситуації…

Pov: біля будинку Чуї, Дазай

Хех, ще один безнадійний шанс. Ну нічого, ще раз впевнюсь що зробив помилку та піду скажу про це Оді. Ще один раз… Останній… Підйом на шостий поверх та квартира Накахари Чуї переді мною. Помилка? Так. Неправильно? Так. Але кохання зле… І чому я так піклуюся про це? Я знаю відповідь, я знаю цього слимака. Дивне відчуття… Але зараз треба думати як мені пройти. Постучати чи взломати? Хай йому грець, взломаю краще! А то навіть не пустить… От і я, Чу…

– Привіт Чу-Чу

– Що!? Звідки ти тут… Мг…

Цей поцілунок… Вибач Чуя, але я не міг по іншому. Кохаю тебе, а кохання зле…

Кінець Pov Дазай.

Він… Цілує мене… Приємно… Так, мабуть, я кохаю тебе, Дазай Осаму.

– Я тебе теж…