Ти у грі, Забіні

Фанфік написаний на виклик «ПоттерУГрі від GingerSnape. Мені випав чудовий персонаж, Блез Забіні. Приємного читання!

   Восьмикурсники Гоґвортсу зібралися у вежі Старост. До них приєдналися і деякі семикурсники, наприклад, Луна Лавгуд і Джіні Візлі. Так як старостами школи стали Герміона Ґрейнджер і Драко Мелфой, їхні друзі вирішили, що вони будуть прекрасною парою. 

   На цьому фоні слизеринці та грифіндорці почали багато спілкуватися. Згодом, стало зрозуміло, що у них багато спільного. Так Гаррі Поттер став зустрічатися з Пенсі Паркінсон, а Рон Візлі задивлявся на Дафну Грінграс. Але головним завданням, звісно, були Драко та Герміона. Щоб зблизити цих двох, Джіні запропонувала зіграти у гру «Сім хвилин в раю». Блез Забіні одразу приніс пляшку.

 

— Отже, хто не знає правил, пояснюю. Сідають в коло хлопці, одна дівчина крутить пляшку, на кого вкаже корок, той іде з пані у вану і сидять там сім хвилин. Якщо є хоча б маленька симпатія одне до одного, ви повинні зізнатися. А далі вже робіть, що хочете, — хитро огледів усіх мулат. 

 

Ідея сподобалась компанії, так що швиденько сформувалось коло і першою дівчиною напросилась Пенсі. 

 

— Кого ж цього разу ти заманиш у свої сіті, Паркінсон? — примружився Рон. 

 

Пляшка крутилась два кола. Вона майже зупинилась біля автора попередніх слів, від чого його лице майже злилося з кольором волосся. Але в останній момент горло пляшки вказало на наступного сидячого там.

 

— Я закінчила заманювати когось. Сонце, це буде не важко, – хмикнула вона. Її хлопець, Гаррі, впевнено підняв її на руки і поніс у темну ванну. 

 

— Час пішов, — Блез начаклував «Темпус» і глянув на час, коли пара вже сховалася за дверима. — Ми тільки відкриємо двері, заходити не будемо, не дай Мерліне, я побачу вас без одягу. 

 

— Взагалі-то це моя вана, не робіть нічого непристойного, мені там ще майже рік спати! – вигукнув Драко. 

 

— І давно це Мелфой у ванній кімнаті оселився? – тихо запитав Рон у подруги, на що Герміона хихикнула, а сам блондин грізно подивився на нього. 

 

Рівно через сім хвилин добровольцем обирався Рональд, як людина, яка бачила Поттера у роздягальнях, щоб не травмувати нікому психіку. На всякий випадок. Рудий голосно потупав до кімнати. За мить пара вже стояла з усіма, одягнені, але доволі розхристані. 

 

— Не хочу знати, – зморщився Мелфой.

 

Наступною пляшку крутила Герміона. І коли «пристрій» вже зупинився біля Рона, Блез помітив, як палець рудої дівчини ворухнувся. І пляшка зробила ще пів оберта! Вказавши прямо на Драко. 

 

— Ох, ну пішли, — протягнув руку блондин, показуючи, що він робить усім виключення сьогодні. Як тільки двері зачинились, Забіні начаклував заглушку на кімнату і обернувся до Візлі. Усі були зайняті розмовами, тож його слова могла почути тільки сама дівчина. 

 

— Джіні, я готовий цілувати тобі ноги. Ми з початку року намагаємось їх звести, а в тебе вийшло це простим невербальним закляттям! 

 

Вона задоволено потягнулась. Ніжна блакитна сукня не ховала тонкі ключиці дівчини, тож мулат на хвильку задивився на них. Так, що не почув відповіді. Повернувся зі своїх думок тільки тоді, як фігура в цій самій сукні приблизилась надто близько.

 

— Забіні, ти в порядку? Забагато випив? — запитала Джіні. 

 

— Ти щось казала? Як ти думаєш, існують руді мулати? – хрипко запитав він. Дівчина засміялася і махнула головою. 

 

— А ти вже збираєшся їх створювати? — підморгнула вона. Блез ледь ковтнув. 

Тим часом, сім хвилин закінчилось. Але ніхто не збирався відчиняти Драко та Герміону. Навпаки, компанія швидко зібрала речі і вже мала вийти. Але саме тоді відчинилися двері. Мелфой подав руку Ґрейнджер, коли та переступала поріг.

 

— Хитрі ви гадюки, ми так вже всі п’ятнадцять просиділи! — хмикнув блондин і продемонстрував одногрупникам чарівну паличку в руках. 

 

— Дідько. Ви хоч зізналися один одному? Чи ми знову будемо нидіти, дивлячись, як ви уникаєте поглядів? — твердо глянула на них Джіні. 

 

— Та ми наче поговорили, — почервоніла Герміона. 

 

— Ґрейнджер, як розуміти твоє «наче»? — хитро покосився на неї Мелфой. — Я взагалі-то тобі зустрічатися пропонував. І наскільки пам’ятаю, дехто погодився.

 

Що тут сталось! Гаррі свиснув, Пенсі, Луна та Джіні з вереском налетіли на Герміону. Блез ляснув Драко по плечі так, що той аж зігнувся. Тео підійшов і, скувойдивши раніше ідеальну зачіску хлопця, зі сміхом втік на безпечну відстань від стусанів за цей вчинок.

 

— Але так не чесно. Ми не дограли, — закотила очі Паркінсон. 

Всі погодились зі слизеринкою, але напої та їжу розкладати було ліньки, тому вже без провізії, молоді люди просто знову покрутили пляшку. Черга прийшла до Луни. Їй випав Гаррі, тому доволі весело підвівшись, найкращі друзі спокійно пройшли до кімнати.

 

— Пенсі, не переживаєш? — запитала Дафна подругу.

 

— Агов, це ж Лавгуд. Дівчина, яка є його кращим другом нарівні з Ґрейнджер. Треба бути зовсім відбитою, щоб нервуватися через кожну жінку, яка говорить із Хлопчиком-який-вижив.

 

Абсолютно спокійна Пенсі сподобалась подругам Гаррі. Саме таку, впевнену в собі, і треба було їхньому другові. Коли той сумнівається в собі, чи звинувачує самого себе у всіх смертних гріхах, Паркінсон вміє його розворушити та заспокоїти.

 

Рівно через сім хвилин слизеринка самостійно відкрила двері і здивовано зойкнула. Грінграс одразу побігла до подруги, сподіваючись побачити щось..? Нічого страшного там не було. Крім Луни, в якої на щоках були сльози і Гаррі, що м’яко посміхався з-за її спини.

 

— Лавгуд, чого плачеш? — нахмурилась Дафна. Схоже, вона переживає, щоб подругу не зрадили більше, ніж сама подруга. Пенсі ж цілком впевнена у честі Гаррі. — Зізнавалась у коханні Поттеру, а він тебе відшив?

 

— Даф, не мели дурниць, — вийшов вперед Гаррі. — Ми просто дещо обговорили.

 

— Ти майже вгадала, — тихо сказала учениця Рейвенкло. — Я зізналась у почуттях, але не до Гаррі. Це хтось інший. 

 

Вона опустила очі в підлогу, всім своїм виглядом показуючи, що не хоче говорити на цю тему. 

 

А далі за пляшку взялась рука Джіні. І ще ніколи Блез так не переживав. Якщо б він не був так зациклений на горлі цієї пляшки, він би помітив легенький порух руки Ґрейнджер. Найкращі подруги виявилися схожими у всьому. Тому коли пляшка зупинилась біля самого Забіні, він здивовано зиркнув на руду. 

 

— Ти що, боїшся мене? — хмикнула Джіні. 

 

— Немає ще такої дівчини, яку б боявся Блез Забіні, — впевнено подав їй руку хлопець. 

 

— Значить, я буду першою, — серйозно кивнула вона.

Коли вони зайшли до ваної з ледь помітним освітленням, Джіні всілася на край вани, а Блезу залишилось тільки сісти на кришку унітазу.

 

— Як романтично, — хихикнула вона. — Треба було подумати про це раніше. Не дуже любовна атмосфера. Ну що, зізнавайся.

 

Йому забракло дихання. Зараз він мусить! відкрити таємницю, що була в серці ще з шостого курсу. І як справжній джентельмен, він вирішив залишити це наостанок.

 

— Дами вперед, — хитнув головою мулат. На що руда трохи знервовано повела плечима. Плаття знову ворухнулася у зоні шиї, чим притягнуло погляд хлопця. Мерліне, дозволено взагалі бути такою гарною? Йому здалося, що дівчина, яка сидить напроти нього — ідеальна. У неї немає ні одної поганої риси. Навіть якщо б була, це не зменшило зачарованості Блеза. Він ні в кого, крім Мелфоїв-старших не бачив такого кохання, звісно, з дорослих. У них був прекрасний та гармонійний союз. Дядьку Луціусу пощастило, що його кохана виявилась чистокровною. Як у самого Блеза.

 

— Гаразд. Якщо ти комусь про це розповіси, я начаклую зграю кажанів, що будуть літати за тобою до кінця року. Я… — пауза затягнулась. Було видно, що їй неймовірно складно у чомусь зізнатися. Тому, хлопець вирішив підійти трохи по-іншому.

 

— Так як ми граємо в гру під назвою «Сім хвилин в раю», пропоную назвати сім фактів про себе. По одному. 

 

— Гаразд. Але ти починаєш перший. І це бажання дами, так що не намагайся з’їхати з теми.

 

Він на мить замислився. Що можна їй розповісти? Ще й не одне, а цілих сім. І перший факт, що прийшов йому в голову, одразу озвучив:

 

— Я ніколи не використовував заборонені закляття. Ніяке з трьох. Хоча Кероу багато разів хотіли змусити, репутація моєї матері грала мені на користь. 

 

— Ох… я чула від Коліна Кріві, що коли ти з Пансі зловили його в коридорі біля кухні, ти помітив Алекто Кероу і прошепотів, щоб Колін впав і кричав, якомога голосніше. Потім обернувся і «випадково» — виділила голосом останнє слово вона, — зустрів її, відволікаючи на себе. 

 

Тепер настала черга рудої розповідати щось. 

 

— Я викрадала мітли братів з семи років, тому що завжди хотіла грати у квідич. 

 

— Нічого собі! А вони про це знають? – широко відкрив очі хлопець. 

 

— Не думаю, – задоволено закинула голову Джіні. — Я добре вмію знаходити таємні місця. 

 

Ця дівчина зведе його з розуму. Однозначно. Хитрі карі очі стежили за реакцією Блеза на цю фразу.

 

— Хотів би я це перевірити, – все-таки відповів він. І одразу перевів тему, — я завжди заздрив вашій родині за те, що вас багато. Мріяв про брата чи сестру, але, сама розумієш, мама не хотіла дитину від чергової жертви.

 

— Які відкриті пішли теми… Тоді, мені ніколи не хотілось зменшити кількість нашої сім’ї. Як би багато я не жартувала про це, жодного брата я не хотіла втрачати. Але війна, очевидно, вирішила інакше.

 

— Мені шкода, що в Поттера немає батьків. На першому курсі я хотів, щоб він став моїм братом просто тому, що так в нього з’явитися родина. 

 

— Мені ніколи, певно, не подобався сам Гаррі. Мені подобались їхні пригоди з Роном, дружба з ним. Але як обранець – ніколи. 

 

— Мало бути ще декілька фактів, але я б хотів завершити зараз. Щоб встигнути дещо сказати… — Забіні чув, як клацнули двері – час закінчився. Тому зараз йому треба зібрати всю сміливість у кулак і нарешті сказати.

 

— Ти мені подобаєшся. 

 

Джіні посміхнулась. Забіні нахмурився.

 

— Я давно це бачила, – зітхнула вона, зізнаючись. — Складно не помітити, що на тебе постійно діляться, якщо робиш те саме.

 

— В якому сенсі? 

 

— У тому самому. Ви, хлопці, всі так довго думаєте? – підняла брови дівчина. Потім хихикнула, – ти мені теж подобаєшся, дурбелику. 

 

— Серйозно? 

 

Замість відповіді та кивнула. І взявши хлопця за руку вийшла з ваної. Перед тим, як встати перед підозрілими поглядами друзів та брата Джіні, дівчина прошепотіла: «Ми зобов’язані поговорити про це. Але зараз нумо розслабимось».

 

Ніким в житті Блейз Забіні не захоплювався більше, ніж цією дівчиною. І, хто б його не запитав, як він у думках називає Джін, отримали б відповідь: «Місіс Забіні».