Глава 6 – Куди ми їдемо? Для чого нам цей револьвер? – Семмі, спочатку уб’ємо вампірів, а потім проведемо вікторину!

Глава 6 

– Куди ми їдемо? Для чого нам цей револьвер?

– Семмі, спочатку уб’ємо вампірів, а потім проведемо вікторину!

Старий меблевий завод Борт’ю 

Під’їхавши до місця призначення, дівчина трохи почала нервувати. Можливо варто було послухати Діна і нікуди не йти, думала брюнетка.Але було надто пізно. Коли Сем відкрив багажник, він покликав до себе Єлену та вручив мачете: – Тримай. Нагадую, краще прицілюйся в голову. Але сподіваюся тобі не доведеться його використовувати.

Озброївшись трійця пішла у середину. Йшовши Єлена прислухалася до кожного звуку. В приміщені було чутно, що хтось на другому поверсі розмовляє. Піднявшись, Дін сказав Єлені триматися як можна далі від можливого епіцентру, на що дівчина кивнула, після чого Дін та Сем змінили позиції та поставали по обидва боки входу до однієї із кімнат, приготувалися стріляти. Дін був здивований тим, як дівчина тримається або йому так здавалося.

 З тієї кімнати було чути жіночий голос, схожий на плач. Це була Мей. Вона сиділа прив’язана до стільця із кляпом в роті. Крім неї в кімнаті нікого не було і це змусило Вінчестерів насторожитися. Зазвичай у таких випадках це була пастка. Сем і Дін це розуміли, тому вирішили зайти з іншого боку, залишивши Єлену чекати на сигнал тут. Сигнал мав бути схожий на звук повітряної кульки яка луснула. Дівчина намагалася не думати про летальні варіанти їхньої «спецоперації». Її нав’язливі думки перервав гучний хлопок. Це і був сигнал.

Дівчина обережного вийшла із імпровізованої засідки та зайшла до кімнати. Там вона побачила змучену, зв’язану, заплакану та дезорінтовану Мей. Коли Єлена приблизилася до Мей, вона подала знак, щоб та повчала і поводила себе тихо. Тим часом Вінчестери були напоготові, аби дати відсіч. Поки Єлена звільнювала Мей, вона запитала як дівчина почувається і чи може йти. Мей виглядала слабкою, але йти вона могла, тому просто кивнула.

Попереду йшли Сем та Дін перевіряючи на наявність небезпеки, а ззаду – Єлена прикриваючи собою Мей. Коли вони проходили коридор, позаду пролунав крик: – Хлопці, у нас гості. – крикнув один з вампірів і кинувся наздоганяти «гостей».

Дін і Сем почали стрілянину, але надовго вампірів це не затримувало, тому Дін наказав Єлені та Мей бігти як можна швидше. Але шлях їм перегородив один із вампірів. Він надзвичайно швидко опинився перед Єленою, і їй довелося захищатися. Вона намагалася влучити в голову, але враховуючи те, що вампір рухався удвічі швидше за неї, тому їй бій давався важко. Раптом до її та Мей наблизилося ще двоє і Єлена вирішила йти напролом.

Коли до неї наблизився вампір, на відстань простягнутої руки, Єлена одним ударом мачете знесла йому голову.  Потім дійшла черга і до тих двох вампірів, вона успішно знесла їхні голови. Глянувши назад дівчина побачила, що у хлопців справи не дуже, бо їх оточили, вона підкравшись знесла голову одному, а потім другому вампіру голову зніс Сем. 

– Непогано, але можна було б швидше зреагувати. – захекавшись сказав Дін. Але він їй збрехав. Вона прийшла вчасно. Його здивувало те, що дівчина не злякалася і змогла дати відсіч.

– Він хотів сказати дякую. – втрутився Сем. Дівчина на це лише посміхнулася.

Після бійні Сем вирішив зробити обхід. Перед тим як піти, він попередив, якщо він не повернеться протягом 15 хвилин і після цього не вийде на зв’язок, то Дін в першу чергу повинен вивести у безпечне місце Мей та Єлену, а вже потім може повертатися за ним. Протягом 10 хвилин було тихо. Дін розпитував Мей чи бачила вона тих, хто її викрав. Дівчина розповіла, що її знайшов на вечірці Мет, який кілька днів тому, біля кафе приставав до неї і Ребекки і покликав її ніби-то до своєї машини аби вручити подарунок і вибачитися за те непорозуміння. Але як тільки вони вийшли з території, до них підійшло ще двоє і зв’язали і запхали в машину Мей. В автомобілі їй заклеїли рот скотчем та на голову одягли мішок і тому вона не може сказати, як виглядали ті двоє чоловіків.

Допит Мей перервав глухий вибух з північної сторони заводу. Від цього звуку посипалася штукатурка з стелі. Дін скомандував не відставати та повів дівчат на перший поверх. Коли Мей спускалася, на неї напав Мет. Заламавши руки дівчині він зробив з неї живий щит, на випадок, якщо Дін вирішить стріляти.

– Не гарно тікати з вечірки у твою честь. – саркастично промовив Мет до Мей, тримаючи за горло перелякану дівчину.

– В тебе є кілька секунд аби її відпустити або я тобі зараз знесу до біса голову! Хоча я в будь-якому випадку її знесу. – пригрозила Мету Єлена.

– Минулого разу ти мені все зіпсувала. І ти не в тому становищі аби диктувати свої правила, красуне. – відповів їй хлопець ведучи перед собою Мей. – Вона звичайно не твоя красуня сестричка, але теж підійде. – зі злісною усмішкою додав Мет.

– Хлопче, це ти дарма. Я тобі не заздрю, чесно. – втрутився Дін в діалог Мета та Єлени.

Згадка хлопця про те, що на місці Мей мала бути сестра Єлени – Ребекка, змусила дівчину діяти.

– Якщо хтось з вас зробить хоч, крок вона стане моєю вечерею. – промовив вампір вказуючи на Мей.

Єлена вирішила, що хлопець блефує та повільно стала наближатися до вампіра. Вона розуміла, що цим вчинком може все тільки зіпсувати і можливо спровокує вампіра вбити Мей. Але їй вже було абсолютно байдуже. Вона хотіла з ним покінчити як можна швидше. Коли дівчина зробила два кроки вперед, вампір повернув до себе Мей та вчепився іклами в шию дівчини. Мей встигла лише перелякано крикнути. Єлена вирішила, що це можливість напасти на Мета та підбігла до нього замахуючись. Удар виявився невдалим. Вампір швидко ухилився від мачете та штовхнув зі всієї сили Мей. Дівчина вдарилася головою об стіну і втратила свідомість.

Дін подумав, що потрібно рятувати ситуацію та наніс удар кулаком в плече вампіра. Вампір лише відійшов на кілька кроків назад, а Єлена наближалася до нього – і це стало її найбільшою помилкою.

Мет схопив Єлену за горлянку і став її стискати. За крок до того як втратити свідомість дівчина відчула знайому вібрацію, як тоді коли вона була паралізована магією Кроулі. Брюнетка схопила за руку вампіра і рука дівчини та місце, де вона торкнулася засвітилось червоним кольором, після цього він відштовхнув її як ошпарений зі словами: – Якого біса? Хто ти?

– Сюрприз. – махаючи рукою відповіла Єлена.

Після цього «фокусу» вампір позадкував і мав намір втекти, але дівчина не могла цього разу його просто так відпустити. Раптом дівчина взмахнула рукою і хлопець перелетів через всю кімнату. Він намагався встати, але Єлена одним рухом руки приблизила до себе вампіра. Вона саркастично усміхнулася хлопцю та одним ударом мачете знесла йому голову. Голова вампіра впавши покатилася до ніг Діна, який стояв шокований і спостерігав за цією сценою. Як раптом забіг до кімнати Сем і запитав: – Як ви? Дін все добре?

– О, Сем, ти повернувся. Я вбила вампіра. – по-дитячому радіючи сказала Єлена та вказала на голову вампіра.

– Ого, молодець. То це був Мет. А навіщо йому була Мей? –  підійшовши до Діна запитав Сем.

– Йому була потрібна Ребекка. Виникає питання навіщо? І це треба вияснити. – промовила дівчина. – А зараз нам час їхати, а то сестра почне надзвонювати і розпитувати. До речі, їй ні слова про це. – додала брюнетка.

Коли Єлена привела до тями Мей, вона попередила, що розповідати подрузі та взагалі нікому не можна.  І пояснювати все сестрі буде Єлена. Всю дорогу ніхто не промовив і слова. На парковці їх зустріла схвильована Ребекка. Вона стала розпитувати, що сталося, де вони були і чому так довго. Старша сестра пояснила, що знайшла з братами Мей у міському парку. Також вона додала, що нічого страшного не сталося,  просто Мей хотіла побути на самоті, тому і втекла. Відміняти святкування вона не могла, бо знала як ти старалася. Відправивши Мей та Ребекку додому, Єлена вирішила залишитися з Вінчестерами ненадовго аби обговорити те, що сталося. Сем та Єлена висловили свої припущення навіщо вампіру була Ребекка.

– Ти бісова відьма. – нарешті сказав Дін, порушивши діалог брата та Єлени.

– Дін, ми вже це обговорювали. Не починай. – сказав Сем.

– Що не починати, Сем? Тебе там не було! Вона одним рухом руки майже розмазала по стіні того вампіра! І знаєш, що я зрозумів, спостерігаючи за нею? Їй це сподобалося. – пояснив братові Дін.

– Дін, я впевнений ти перебільшуєш, як завжди. І це був самозахист, викликаний адреналіном. – промовив Сем.

– А не простіше в мене про це запитати? – втрутилася в суперечку Єлена.

– Ми слухаємо. – склавши на грудях руки, сказав Дін. Хлопець сподівався, що він не правий стосовно Єлени.

– Чесно кажучи, мені і справді сподобалося зносити голови вампірам. Але створювати з цього проблему не варто. – пояснила дівчина.

– Ти ненормальна. Як таке може подобатися?  – сказав Дін.

– Цілком можливо. Думаю може подобатися, а чому ні. Ніби ви нормальні. Нормальні люди таким як ви, не займаються. – відповіла Діну Єлена.

– Це наша сімейна справа. І сказати, що нам подобається винищувати нечисть, то це буде не зовсім правдою. – продовжив Сем.

Попрощавшись з Вінчестерами, брюнетка вирішила поїхати до сестри та переконатись, що з нею все добре. Єлену непокоїло відчуття, що з Ребеккою щось не так. Не те, щоб вона повірила в слова вампіра про те, що йому була потрібна Ребекка, а не Мей, але перевірити не завадить.

Квартира Ребекки Коллінз

І дівчина на жаль, була права. Приїхавши до сестри, Єлена постукала у двері квартири. Ребекка відчинила двері та запросила всередину. Зайшовши до вітальні вона побачила Кроулі, який сидів на дивані та пив чай.

– Приєднуйся до нас, Єлена. – запросив її чоловік.

– Єлена, Кроулі не міг тебе знайти і додзвонитися, то він звернувся до мене. Він же твій клієнт, як ти так можеш до нього ставитися?– сказала молодша сестра.

–  Так, цей клієнт дуже не терплячий. До того ж я маю ще 7 годин. – виділивши слово клієнт, зазначила Єлена.

– Не гарно залишати своїх клієнтів без відповіді. До того ж ти вже все вирішила. Чи не так?  – відповів Кроулі.

– Подібні питання обговорюються у робочий час, містер Кроулі. – промовила брюнетка.

– Єлена, ти могла б віднестися з більшою повагою до нього, а не футболити його. – повчальним тоном звернулася до сестри Ребекка.

Нічого не відповівши сестрі Єлена закатала очі та сіла у крісло навпроти Кроулі та стала уважно спостерігати за поведінкою чоловіка. Кроулі поводив себе, на диво, спокійно та невимушено, наче прийшов у гості до своїх давніх друзів.

– Як справи у Вінчестерів? – нарешті заговорив Король пекла.

– То Ви з ними знайомі? – поцікавилася Ребекка.

– Принцесо, пропоную нарешті перейти на «ти». І я більше скажу, я їх найкращий друг. – сказав чоловік.

– А як же, друзі.. – ледь чутно пробубніла Єлена і знову закатала очі.

– До речі, міс Справедливість, у мене є те що тебе дуже зацікавить. – продовжив Кроулі та змовно посміхнувся Єлені.

– Тобі вже час, Кроулі. Ребекка, я сама проведу «гостя». – сказала Єлена та злісно глянула на чоловіка.

– Ну що ж, добре. Рибонько, дякую за смачнющий пиріг і чай. З вас двох, ти мені подобаєшся більше. – звернувся до Ребекки Кроулі та попрощався.

Єлена майже виштовхнула з квартири чоловіка та повела його на вулицю. Коли вони вийшли надвір, біля під’їзду чекали близько шести чоловіків. Судячи з виразу обличчя тих, хлопців, то вони були не дуже доброзичливо налаштовані. Як тільки кілька з них побачили, що дівчина веде Кроулі, то вона стали наближатися до неї. Але Король зупинив їх піднявши руку, це означало, що не варто чіпати її.

– Лапуля, познайомся. Це мої вірні піддані – демони. Друзі, познайомтеся – Єлена Коллінз, вона ж Міс Справедливість, або адвокат Диявола. Точніше адвокат Короля пекла. Вона під моїм покровительством. – звернувся Кроулі до своїх демонів.

– По-перше, я тобі не «лапуля», по-друге, якщо ти хоч раз заявишся, от так до моєї сестри, нашій угоді не бути. Зрозуміло? – пригрозила йому Єлена.

– Мені подобається твоя рішучість та зухвалість, але не зі мною і не у цьому випадку. Визнай, я тобі потрібен. – приказним тоном зазначив Кроулі.

– Можливо. Але складається враження, що це я тобі потрібна, а не ти мені. – заперечила дівчина.

– Можливо. Пропоную обговорити всі деталі угоди в мене. До того ж маю подарунок для тебе. І Думаю, ти хочеш все юридично зробити як належить, враховуючи ким ти працюєш. – усміхнувшись сказав Кроулі та відчинив двері свого автомобіля.

– Так, але не пригадую, щоб нас, юристів, вчили як укладати угоди з Королем пекла. – зазначила брюнетка.

– Дотепно. Пропоную не гаяти час і поїхати зі мною. Ти не пошкодуєш, обіцяю. – далі усміхаючись говорив Кроулі.

– Ох, я ще пошкодую про цю авантюру. – сідаючи в автомобіль промовила Єлена.