Перша зустріч

ВСТУП

Я проста дівчина яка обожнювала читати комікси та мангу, я не була зацікавлена в хлопцях або взагалі в стосунках з кимось.. Я так думаю. Мрія моя доволі жалюгідна, я хотіла бути в одній манзі яку я змогла знайти на просторах інтернету її назва “Серед мерехтіння чогось”, ця манга доволі скупа на ідеї, але мені сподобалась одна героїня, але на жаль в її історії нема хорошого закінчення, я звичайно усвідомлюю вона ж перший антагоніст історії, але її життя, її муки не заслуговують смерті в самоті. Я дуже співчуваю їй, я б хотіла з нею зустрітись та допомогти їй впоратися зі злобою всіх до неї….Це було останнім про що я змогла подумати перед тим як задрімати.

ЗАКІНЧЕННЯ ВСТУПУ

ЧАСТИНА ПЕРША: “Віра – це голос надії”

– Я..Я не можу повірити-сказала героїня, перебуваючи в приголомшеному станові – Не вже я справді опинилася у світі манги “Серед мерехтіння чогось”?! – сказавши це героїня почала роздивлятися все навколо. Героїня почала думати в якому місті вона з’явилася – Так.. я пам’ятаю це місто.. воно було в частині коли головна антагоністка вперше побачила головну героїню! – Героїня почала бігло дивитися по сторонах – Я її не бачу..- Зітхавши героїня, почала думати де б могла бути головна антагоністка.. Здається сьогодні вдача на стороні героїні.

-Що ти тут робиш? І взагалі хто ти така?-запитала героїню дівчина доволі високого зросту, очі її як небо, такі ж миловидні, волосся в неї такі ж темні  як Ірис Before the Storm, героїня впевнена її волосся пахне так само гарно та витончено як і сама квітка, фігура нашої антагоністки нагадують гори, такі ж витончені, такі ж бажанні для інших і такі.. лячні, можна було б говорити про красу нашої антагоністки вічно особливо якщо про неї буде говорити героїня, але..-Ти мене чуєш?!-голос дівчини був злим та гострим як ніж.

-А..А так я тебе почула…тобто… я вас, місс Бонні де Вальре, почула чітко та зрозуміло!-сказала більш впевнено героїня- Я..ем..я-героїня тільки тепер повністю зрозуміла всю ситуацію, вона пробує щось вигадати та надіятись що їй повірять-Я..я тільки приїхала сюди і-і..і нічого і нікого тут не знаю! Тому я тут і стояла!-О милосердний боженьку, я молю тебе щоб мені повірили..

-Не звідси  ти значить…Гаразд я тобі повірю…Як тебе звати…ти-Бонні запнулася-Ти жалюгідне дівчисько!

-Ох точно я не назвала своє ім’я!-здається хтось навіть не почув останні слова Бонні- мене звати Бетті! Рада нашому знайомству -Бетті простягла свою руку в честь їх знайомства, посмішка Бетті була настільки поглинута добротою та ніжністю, що Бонні навіть почервоніла від такого, але швидко заспокоїлась.

-Кхм..Так я теж…рада знайомству-хоч Бонні і була “рада” знайомству але пожати руку вона відмовилась-Так, якщо ти нічого та нікого тут не знаєш то я тобі допоможу.

-Ого!Ти така добра!- Бетті посміхнулася та задумалася на секунду: Якщо мені пощастить то я зможу з нею подружитися!

-Так, годі пустих слів, нам…нам потрібно спішити інакше нам буде гаплик від вчителів та директора.

-Так-Так!Я іду!

Вони дійшли  до школи. Як Бетті і пам’ятала в манзі говорилося наскільки великою та могутньою є ця школа.

 ЧАСТИНА ПЕРША:КІНЕЦ