Розділ 2

Катря швидко росла, вже й витягнулася як тополя струнка, а коса зміцніла. Уже й трішки відійшов той норов, але все ще тягнуло Катерину до незвіданого. У свої сімнадцять вона часто блукала сама по собі. То піде в поле квіти збирати, то до лісу слухати спів пташиний.

Село їхнє такому лякалося. Парубки тільки з осудом дивилися на Катерину, а дівчата пошепки переговорювалися. Проте одне дивувало всіх, Гриць залицявся до Катрі вже давно, любив він її запальну душу. Його вабили її стегна, козака народить. Любив Гриць її рожеві вуста й червоні щоки. А ще любив її зелені очі, що наче смарагдом виблискували. Уся її статура йому приглянулася.  Щоб стріти Катрю, парубок часто ходив до колодязя. Там вони декілька хвилин говорили, а потім дівчина йшла додому працювати. Їй сімнадцять, а йому дев’ятнадцять. Батьки обох сімей раділи, знайшли хорошу пару.

Одного дня приїхали до них заможна пані, виглядала на двадцять три чи двадцять п’ять років, а вже є свій статок. Катерина в той час пішла прогулятися до маєтку покинутого, от тільки поруч стояв візок, а з нього вийшла жінка молода, але вже вдова. Катря заховалася за льохами й обережно спостерігала поміж зарослів. Увесь її вигляд світився вихованістю, розумом, силою та не малим статком. Хода її була як у пави, а погляд наче в кішки. Кожен рух як танець. Катерина ще б так довго ховалася серед різнотрав’я, але погляд незнайомки направлений був на неї. Катря злякалася й швидко побігла до хати. Образ незнайомки все ще гуляв перед очима.

–Катре! Добридень!–весело привітався Гриць.

–Добридень Грицю. А ти не знаєш, що за пані до нас приїхала? Звідки вона?

–Не знаю, ти чого так бігла? Щось сталося?

–Та я так. Ти чого тут? Ти ж наче маєш батьку допомогати лагодити дах.

–Та я…я чекав на тебе. Ти ж зазвичай сюди приходиш, щоб вони набрати. Слуха, Катре, може, якщо ти не проти, підемо разом на вечорницю до баби Мелашки? Вона от через тиждень яка раз буде, тебе мало де видно. Ти завжди серед природи, воно тобі пасує, клянуся,–тяжко видихнув Грицько й продовжив:– Я б хотів тобі показати, що є інше. Знаю, ти не дуже серед люду ходиш, але я тобі допоможу!

–Грицю, дякую тобі. Ти маєш рацію, моє то поле чи ліс, або діброва. Там я собою можу бути. Але й ходити до людей слід. Я дам тобі відповідь остаточну пізніше, коли зустрінемося тут, біля колодязя,–відповіла Катерина й побігла чим дужч додому.

***
Пройшло три дні. Катря таки згодилася піти на вечорницю, але наразі її хвилювала одна лише особа. Поки мати поралася в хаті, дівчина тихенько попрямувала до маєтку. Він так і стояв серед зелені, лише прибрали трішки. Катерина тихенько підійшла до паркану й пролізла поміж зламаних балок. Маєток був наче покинутий, нічого не видавало присутності життя в ньому. Дівчина підійшла ближче, ще ніколи вона не робила тут кроки. Її охопила така зацікавленість, що ноги самі повели до вікна. Всередині нікого, лише нові меблі та рояль. Катря доторкнулася до прохолодного скла, повільно провела пальцями по ньому. Ноги все вели поміж колонади, що аж у танець заходилася. Раптом до неї звернувся жіночий голос, Катря повернулася. Перед нею стояла та незнайомка, її очі були повні блакиті, глибокі як морська таємниця. Уся вона була сповнена містичного, незвичайного, такого, що вона не знала, чи в силу свого малого досвіду не осягнула б.

–Вітаю Вас. Вас щось тут зацікавило?–звернулася до неї незнайомка.

–Пробачте мені мод цікавість, прошу не розповідайте нікому! Я відпрацюю, може прибрати, або зшити для вас сорочку!–зі слізьми на очах казала Катерина.

–Ох, Ви не правильно мене зрозуміли. Ходімо до мене, я Вас пригощу смачним. Такого Ви точно не куштували. Проходьте, будь ласка.

Оздоблення маєтку було неймовірним. Пасувало її господарці. Катря присіла на м’яку канапу, вишивану золотими нитками. Катерина повільно обводила візерунки. Її уява вже вимальовувала містичні краєвиди.

–Як Вас звати?–звернулася до Катрі незнайомка.

–Катерина Паливода. А Вас?

–Арета Терещенко, приємно з Вами познайомитися. То це Ви ховалися в кущах?

–Як Ви дізналися?–здивовано запитала Катерина.

–Ваші очі миготіл смарагдом серед трав.