Перший коктейль за ніч

День 1 горнісерпню. Тема – залицяння\флірт.

Дівчина зайняла місце у барної стійки подалі від основного натовпу. Музика все одно була оглушлива і щоб замовити напій довелось крикнути бармену двічі. Хлопчина в класичній білій сорочці та чорному переднику зник всього на мить і от вже перед нею виріс незвичайний гранований келих з темно-синього скла з прозорою рідиною та великим шматом льоду в ній.

Солодко, але для початку вечора підійде, промайнуло в думках. Вона хотіла зняти клатч, що висів на одному плечі навкіс, але ремінець певно зачепився за застібку сукні на спині чи то за волосся. Вже хотіла потягнутися щоб його витягнути, але чиїсь руки випередили її. Ті чужі руки вправно відкинули її волосся, обережно витягнули із брелока застібки прядки, що загубились. Хоча дівчина могла лише за доторками до її спини здогадуватися, що саме відбувалось, але все одно повернула голову і не відриваючи очей спостерігала за зосередженим обличчям, зайнятого цими маніпуляціями, хлопця. Він кинув на неї погляд, злегка всміхнувшись, задоволений тим з якою увагою вона спостерігала за ним, перед тим як остаточно звільнити клатч дівчини від незвичної застібки з брелком, а тоді допоміг їй перекинути ремінець клатча через голову вперед, прямо в руки все ще трохи розгубленої дівчини.

– Дякую, – недостатньо гучно промовила дівчина, але юнак кивнув, вмостився поряд і замовив келих і собі. А тоді нахилився ближче до дівчини, заправивши її волосся за вухо, промовив:

– На місці ремінця, я б теж не хотів відчеплятися від такої гарної пані, – піймав усміхнений погляд дівчини і не перериваючи зорового контакту сперся ліктем на стійку, підпираючи підборіддя рукою. Вона нахилилась ближче:

– Ось як, пане Реп’ях..? – підтримала його гру в баньки, поглянувши з під лоба на реакцію юнака, до речі доволі симпатичного. Він же засміявся злегка на таку дотепну відповідь і відпив мідного кольору напою.

– Тож моє ім’я вже відомо, як тоді називати вас? Чи вже можу назвати своєю дівчиною і забрати кудись у більш затишне місце? – пан “Реп’ях” зосередив всю свою увагу на ніжній руці дівчини, ледве стикнувшись з якою поволі став вимальовувати лінії вказівним пальцем, починаючи від її тонких пальців, підіймався вгору до ліктя, потім плеча…

– Так швидко, навіть не допивши перший коктейль за цей вечір? – вона скинула допитливі пальці юнака десь на рівні ключиці, лиш на хвильку затримавшись, коли їх пальці переплелися. Його лиш ще більше розважила така відповідь:

– Тож це не “ні”, – чи то запитав, чи підсумував він. Повільно розстібнув ґудзик, здається третій зверху, на своїй п’янкого винного кольору сорочці. – То до тебе, чи до мене? – ще й зухвало підморгнув.

Дівчина вже не витримала і розсміялася:

– До обох, дурнику! П’ять років разом, а ти досі це робиш, – зовсім не скаржилась вона, а лише скуйовжила його темне волосся. Що поробиш, коли у твого хлопця талант до дурнуватих підкатів, якими він любить подражнити тебе. Проблема хіба що в тому, що їй все ще подобається підігрувати в цих маленьких іграх в незнайомців. А чи проблема взагалі?