З чого все почалося

7 курс, школа живе своїм звичним життям. Всі пригоди золотого тріо залишились позаду. Тепер друзі просто живуть своїм підлітковим життям на яке вони чекали так довго. Волдеморт вбитий, його послідовники в Азкабані. Тільки деякі, які допомогли Гаррі Поттеру у цій війні залишилися на свободі. Ними і стала сім’я Малфоїв. Люциус був під домашнім арештом, а Нарциса як вірна дружина була біля свого чоловіка. Герміоні здавалося що якби Люциуса посадили в Азкабан, вона б пішла з нам до дементорів.

Після перемоги над темним лордом, ЗМІ ніби сказились і почали випитувати у героїв війни чи не хочуть вони будувати романтичні лінії один з одним. Друзі одразу ж сказали разом що ні, їм це не потрібно і т.д. Джинні після того інтерв’ю ще довго сміялась і казала яка це нісенітниця.

Герміона у бібліотеці на поличках з книгами шукала потрібну їй для написання есе, яке їй на домашнє завдання дав Снейп. У зв’язку з останніми подіями вона не перестала його боятися, але стала більше поважати. Тепер професор Снейп на привітання Герміони хоча б кивав, а інколи і дивував її своєю посмішкою. До Гаррі і Рона він не став ставитися якось по іншому, просто менше звертати  увагу на їхні дурні помилки.

Обійшовши всю бібліотеку вона так і не знайшла те що шукала, тому підійшла до мадам Пінс.

– Добрий вечір, а де книга з поглибленням вивченням зілля?

– Її взяв містер Малфой. Думаю вам потрібно шукати книгу у нього. До речі, я ще не бачила щоб він виходив, тому шукайте його десь у бібліотеці.

– Дякую – коротко відповіла дівчина і пішла на пошуки її “улюбленого” однокурсника. Герміона сподівалась що хлопець подорослішав і буде себе нормально вести. Ні, їй не хотілось від нього дружби чи ще чогось, нормального ставлення як до рівні їй було достатньо. Герміона не могла для себе відмітити що Малфой-молодший за літо підріс і став набагато симпатичніший. Завжди їхні перепалки були цікавими і не дозволяли Герміоні скучати. За це вона могла його поважати, він не дозволяв їй розслабитися в навчанні і стимулював ставати кращою. Хоч і несвідомо, але він це робив.

В роздумах дівчина ледь не пропустила об’єкта якого вона шукала. Хлопець сидів на місці де зазвичай вчилась Герміона. Це місце у дівчини асоціювалось з першими курсами, коли Гаррі і Рон не хотіли з нею дружити, і вона знаходила відраду і душевний спокій у книжках. Саме в цьому куті бібліотеки її ніхто не турбував і дозоляв читати книги в спокої. Зараз це вже було її звичним місцем для навчання.

Малфой за літо підріс в її очах, його назначили старостою хлопців у школі, а Герміону дівчат. Спочатку Герміона думала що вони не спрацюються, але їхня робота була згладженою і дуже продуктивною. Поки що за три з половиною місяці у дівчини не виникло жодних претензій до роботи з ним. Хоч інколи він і був трохи різким, але в цілому працювати було терпимо.

– Чого тобі? – запитав хлопець навіть не піднявши погляду на дівчину. Дівчина стояла наче вкопана і не знала що сказати. Драко щось читав і записував на пергамент. Герміона помітила що занадто довго мовчить тому заговорила.

– Тобі потрібна книга по зіллюварінню?

– Прикинь. – з сарказмом відповів Малфой і все таки підняв голову щоб глянути на дівчину. Він оглянув її з ніг до голови і сам того не помічаючи трохи довше зупинив погляд на губах які були трохи привідкриті.

– Скільки ще часу?

– А тобі навіщо?

– Думаю пояснювати тобі навіщо розумні люди беруть книги, не потрібно, тому я ще раз задам своє питання. Як довго тобі буде ще потрібна книга?

– Не знаю, як тільки напишу я тобі про це скажу. – спокійніше відповів Драко.

– Будь ласка, постарайся швидше. – Герміона припідняла кутики губ і одразу ж їх опустила. Розвернувшись на каблуках вона пішла на вихід з бібліотеки.Хлопець провів дівчину поглядом і продовжив писати домашнє від Снейпа. Його здивувало рішення хресного дати одне і те ж завдання для нього і Грейнджер, але сперечатись з ним міг тільки Дамблдор, Макгонагл і безсмертний. Дописавши есе хлопець вирішив поставити книгу на місце, але щось його зупинило.

“Стоп, подарувати Грейнджер її ж здорові нерви, не в моєму стилі. Нехай побігає трохи за мною.”

Посміхнувшись своїй думці слізеринець відправився до підземелля. Вся ситуація з гріфіндоркою йому здавалась дивною, щось в середині казало що потрібно повернутись і залишити книгу на поличці, але цю думку хлопець ігнорував як міг. Дійшовши до входу на свій факультет, Драко проговорив пароль і увійшов у вітальню. На дивані біля вогню сидів Блейз Забіні, який попиваючи вогневіскі дивився на вогонь, здавалось, був у якомусь іншому світі, біля нього сиділа Пенсі, яка читала книгу. У вітальні нікого не було, уже давно був відбій, і всіх хто ходив по коридорах могли покарати. Але Малфою все було ні до чого, він староста школи і у нього були більші привілеї

– Про що задумався? – запитав хлопець сівши на крісло що стояло збоку від дивана.

– Не про що, а про кого. Думки нашого друга зайняті вже близько місяця тільки однією особою – відірвавшись від читання книги промовила Пенсі, яка сиділа навпроти Драко, вона хитро усміхалась, і судячи по її виразу обличчю не може стриматись щоб розказати Драко.

– Стоп, а я чому не знаю?

– Тому що ти зайнятий весь час, і забув про своїх друзів.- відповів Блейз відклавши стакан на столик.

– Гаразд, вибачте дорогі друзі що поводжусь так, я постараюсь виправитись. Може підемо разом у Хогсмід  – запропонував Драко. Друзі переглянулись і кивнули.

– Гаразд, ми згодні. – відповіла за двох Пенсі. Дівчина щиро посміхнулась дивлячись на своїх друзів. Драко повторив її посмішку. Цей момент для Драко здавався чарівним. Після подій які відбулися минулого року, він і не сподівався повернутися до Хогвартсу, але коли прийшов лист він Снейпа що він ще й буде старостою, Драко вперше за літо усміхнувся щиро. Цей момент йому нагадував момент на вокзалі, коли друзі вперше зустрілись після літа. В дорозі Пенс розказувала про романи які вона читала літом, а хлопці її уважно слухали. Ображати їхню “сестру” їм не хотілось.

– Ну так хто ця панянка що посіла топ твоїх думок? – згадавши про зайняті думки Блейза, Драко вийшов зі своїх спогадів і все таки продовжив розмову.

– Джинні Візлі. – відповіла за друга шатенка і посміхнулась.

– Мала Візлі? Забіні, а твої смаки як так різко помінялись? Ти ж здається у нас не зациклювався на дівчатах і міняв їх частіше ніж рукавиці. – такий різкий хід подій для Драко були дивними. Джинні Візлі не була дурною чи непривабливою, все було навпаки, але те що його друг закохався саме в неї здавалося дивним.

– Прикинь, я також була в шоці. Він закохався. Постійно дивитися за Візлі молодшою у великій залі, поки ти не відриваєш своїх оченят від Грейнджер. – останнє сказане подругою здалося збило хлопця з колії.

– Я просто думаю, на неї я навіть не дивлюсь. Нафіг вона мені здалася. – заперечував хлопець – І тим більше, ми просто колеги, нічого у нас не може бути. Я – Малфой, вона – Грейнджер. Ми не сумісні. – продовжив хлопець. Його погляд бігав по підлозі в пошуках правильних слів, як вважав сам хлопець.

– Драко, бути закоханим у Герміону, це нормально. Вона красива, розумна, талановита. У будь якому випадку ми тебе підтримаємо. Думаю Нарциса не буду проти неї. – Пенсі підсіла ближче до друга і накрила його руку своєю.

– Пенс, ти чуєш себе?  Я і Грейнджер не разом. І я в неї не закоханий.

– Ну добре добре, злий Драко Малфой. Я зроблю вигляд ніби то я тобі повірила. – Дівчина встала і взявши книгу пішла до себе. Перед тим як зникнути за кутом повернулась до друзів. – Подумай Драко над правдивістю своїх слів, а потім коли ви двоє будете зустрічатися, не забудьте про мене. А може я швидше вас знайду собі хлопця. Хто його знає. На добраніч хлопці.

Драко і Блейз не довго сиділи у вітальні, тому майже одразу пішли в свою кімнату.

***

Після бібліотеки, Герміоні нічого не залишалось як просто піти до башні Гріфіндора. Зазвичай Малфой ставив конкретні терміни. А що сталось сьогодні. Герміона була впевнена біль ніж на 100%  що Драко просто хотів її позлити. У вітальні дівчині не хотілось сидіти, тому дівчина взявши книгу, сіла на своє ліжко читати. Цей роман вона знала майже що на пам’ять,  але хімія між головними героями завжди чарувала Герміону. За книгою не помітно для Герміони пройшов час, тільки коли до кімнати увійшла Джинні вона відірвалась від читання.

– Що сталось Герм? Тебе хтось образив? – запитала молодша сівши рівно на своє ліжко.

– Та ні, все гаразд. – спокійно відповіла дівчина. Злість на Малфой пройшла одразу як тільки Герміона почитала кілька сторінок книги.

– Герміоно, обманювати будеш когось іншого, я ж знаю що ти читаєш цю книгу тільки тоді коли тобі сумно.

– Малфой трохи розізлив. А так то я вже спокійна.

– Що вже Малфой натворив? Він ж здається змінився. Але мабуть то була обманка від нього, залишився такою ж дитиною. А шкода.

– Ти ж знаєш як я не люблю неточність. І вічно правильний Малфой сьогодні заявляє мені що не знає коли зможе віддати книгу, бо я у нього запитала скільки часу йому буде потрібна книга по зілляварянню. Це якийсь жах. Чому Снейп дав нам одну тему на двох?

– Тому що знає що ви двоє справитесь якнайкраще.

– Ну чому він вирішив бути таким розумним? – брюнетка закрила лице подушкою і розчаровано зітхнула.

– Тому що чоловік і дружина мають бути на одному рівні.

– Що? – Герміона підняла очі на подругу. Джинні здивовано подивилась на подругу.

– Що? – повторила Візлі. – Герміоно, мені здається, що про це не знаєш тільки ти і Малфой. Всі ж бачать, як ви дивитись один на одного. Ти не можеш мені заперечувати.

– Джинні, це все твої фантазії і спроби звести мене з кимось. Ти ж знаєш, що у моїх планах добре закінчити школу і вступити на навчання.

– Та знаю, але це дійсно так, Малфой постійно дивиться на тебе. Чи то на старостаті, чи у великій залі. Будь де.

– Якщо це так, то в тебе закоханий Забіні. – з насмішкою сказала Герміона, розуміючи що бабій Забіні не закохається у  її подругу.

– Ну а що, все може бути – відповіла Джинні. – Гаразд, просто сама зверни увагу на те як Малфой поводиться у моїй присутності і у твоїй.

– Що ти маєш на увазі? – Джинні відкрила шухляду в тумбочці що стояла біля її ліжка і дістала звідти флакончик із якимось зіллям.

– Це оборотне зілля, після старостату скажи Малфою щоб він передав мені якусь інформацію. Поки ти будеш йому це говорити, я піду геть, як тільки ти йому скажеш, іди геть і за кутом випий оборотне зілл, а потім покажись йому. А далі дивись, як він буде поводити себе у присутності мене, і не забудь порівняти зі своїм.

– Він розумний і запитає чому я сама не можу передати тобі цю інформацію. – Герміона підняла одну брову в манері Малфоя. Джині це помітила, але вирішила промовчати.

– Ти також розумна. Вигадаєш щось. – Джинні дала Герміоні флакон і вставши з її ліжка пішла у ванну кімнату.