Частина 7

        Компанія повернулася всередину і відразу ж їх зустріли дівчата. 

        — Пітер, що вони з тобою зробили?! — Мія схопила його за обличчя і почала стурбовано оглядати хлопця. 

        — Дрібниці. 

        — Гаррі, боже! — біля нього опинилася Кейсі, яка взяла його за руки і зупинила. 

        — Не зараз. — Відрізав він і пішов до туалету. 

        Дівчина обурено опустила руки і пішла до бару. 

        — Так, так, пішов я нахер. — Ділан всівся за їхній столик і зі здивуванням виявив порожню склянку свого коктейлю. 

        Поки Мія підсіла до сумного Ділана, Грейс вирішила піти за Гаррі. Чорт би її побрав, вона не розуміла що вона робить, ноги самі несли її туди. 

        Зайшовши всередину вона побачила хлопця без футболки, через що дівчина розгубилася. Стайлса насмішила її реакція на оголений торс і він з усмішкою запитав:

        — Чого прийшла? 

        — Я… Хотіла… 

        Бетелл старалась не дивитися на нього і стояла біля дверей, намагаючись зібрати себе до купи. Сьогоднішній вечір налякав її до чортиків, вона й досі не могла заспокоїтися. 

        — Ти хотіла…

        — Переконатися що ти не втратив свідомість.  

        Гаррі посміхнувся. 

        — З чого така честь? 

        Вона опустила очі, не знаючи як на це відповісти. 

        — Знаєш Грейс, це звучить… 

       Вона поглянула на нього. 

        — Знаю, що це звучить безглуздо, але я переживаю за тебе. — Дівчина, зрозумівши, що вона тільки що сказала, почала говорити далі, намагаючись хоч якось виправдати свій вчинок. — Можна вважати, що я просто втратила розум через те, що трапилося на задньому виході і через це несу нісенітниці. 

        Хлопець знову усміхнувся і підійшов до дівчини. 

         — Злякалась?

         — Трохи… Дякую за те, що не віддав мене тим амбалам. 

         — Чого ж я буду дозволяти якимось бовдурам ображати тебе? — Гаррі поглянув в її сірі очі. 

         Пара стояла у туалеті небезпечно близько один до одного, допоки Грейс не опустила очі до руки Гаррі. 

          — Господи, що це? 

          На його руці була глибока рана, яка виглядала як ножове поранення із якого не перестаючи текла кров. 

          — Тобі треба до лікарні! 

         Грейс взяла його руку і почала розглядати. 

         — Чого вони взагалі до тебе причепились? — запитала вона, заглядаючи у його очі. В них можна було потонути… Вони як магніт притягували до себе. 

        — Це не важливо.

        Грейс тяжко видихнула і за руку повела його до крану. 

        — Не можу дивитися на тебе. 

        — Мені варто засмутитись через це? — посміхнувся він. 

        Грейс вперше за цей вечір засміялась. Їй було комфортно поруч із ним і вона й досі не розуміла що з цим пов’язано. Вона включила воду, взяла папір і почала стирати кров з обличчя хлопця. 

— Чому ти з ними туди пішла? 

Грейс поглянула на нього і під поглядом Гаррі їй стало важко тримати себе у руках. Вона хотіла бути з ним набагато ближче ніж вони є зараз. Заритися в його кучерях, обійняти його широку спину, відчути себе слабкою поряд із ним. Дівчина вмить дала собі уявного ляпаса за такі думки і сконцентрувала свою увагу на змитті крові. 

— Я не дам тобі відповіді на це запитання. 

— Грейс…

Їх перебив жіночий голос і двері які відчинилися.

— Гаррі, я знайшла аптечку і… 

Кейсі відкрила рота витріщившись на них, стоячи у своєму платті з непристойно глибоким декольте і коробочкою в руках. Напівоголений колишній і нова мишка, яка кружляє біля нього. Ця ситуація дуже обурювала її. 

— Ого…

— Я мабуть піду.  — сказала Грейс, викинувши папір і пішовши геть звідти, поки Гаррі спостерігав за тим як вона йде. 

Кейсі не здвинулась ні на сантиметр, щоб дати школярці пройти повз неї, через що їй довелося пройти повз блондинки боком, кинувши винуватий погляд на вчителя. Кейсі цим часом дивилася на  Стайлса.

— Гаррі! 

— Що? 

Хлопець нарешті відірвав свій погляд від учениці і поглянув на колишню. 

— Я допомогти тобі прийшла.

— Чи просив я тебе про це? Здається що ні. — роздратовано підмітив він.

— Це просто добрий жест з моєї сторони. — відповіла вона відкриваючи аптечку перед його носом. — Давай я перебинтую тебе. 

      Хлопець різко забрав їх у блондинки. 

— Я вже не маленький хлопчик і сам можу впоратись. 

— Хвилину назад Грейс тобі кров змивала з обличчя і ти не був проти цього. Що в тебе з нею? — вона образливо схрестила руки на своїх не малих грудях.

— Яке тобі діло? Скажи мені, чому ти постійно лізеш не в свої справи?

— Та якщо б не я то вас би відметелили вчотирьох я навіть не знаю чим це закінчилося би. — обурилася вона.

— То це ти визвала копів? — він відволікся від бинтів та зі злістю поглянув на неї. 

— Ну… так. — її погляд різко змінився через те що вона побачила роздратованого хлопця і вмить її руки опустилися по швам.

— Кейсі, ти дурепа чи що?! — підняв голос він.

— Я хотіла допомогти… 

— Я повторюю тобі останній раз: не лізь в мої справи. Ніколи. — він відвернувся від неї повернувшись до бинтів.                                  

— Та що з тобою сталося? Як тільки з’явилась ця Бетелл ти почав від мене бігати! А те що у нас з тобою декілька днів тому був секс це для тебе нічого не значить? 

— До чого тут вона? Та зрозумій мене, якщо копи наздогонять тих чуваків, то вони з легкістю вийдуть на мене і тоді в мене виникнуть дуже великі проблеми.

Дівчина з жалем підійшла до нього ближче і поклала свою руку на його. 

— Кидай це діло.

Гаррі вмить прибрав свою руку і сказав:

— Що я тобі казав кілька секунд тому? — він поглянув на неї так, що дівчині навіть страшно стало. — Будь ласкава, залиш мене. 

І вона, цокаючи своїми височенними підборами пішла геть із туалету бухнув дверима. 

***

— Ти вже підеш? — запитала у Грейс подруга.

— Так, мені завтра потрібно… до контрольної підготуватись.

Мія досить дивно на неї поглянула.

— В нас же завтра жодних контрольних не заплановано.

— До контрольного прийому з психологом.

— Ти до психолога ходиш? — у розмову різко втрутилась Кейсі.

Грейс шумно видихнула і зібрав всі свої речі пішла з того клубу.

Насправді ж дівчині хотілося побути на самоті. Вона не хотіла бачити ні Гарольда ні цю дурепу Кейсі. 

Дівчина мовчки направилася у бік свого будинку. Грейс вирішила піти через місцевий парк і сіла на першу лавку. Вона підняла свою голову на небо і почала розглядати білі та яскраві зорі на ньому. Роздивляючись їх вона все ще бачила образ вчителя перед собою. Вона не розуміла чому сьогодні він так засів у неї в голові. Дівчина нібито не могла навіть помічати інших хлопців які були у тому приміщенні. Вся її увага була сконцентрована тільки на ньому і саме це її турбувало найбільше за все. Ніяка закоханість зараз їй не потрібна, дівчина повинна думати про екзамени.

— Грейс? — знайомий чоловічий голос позвав її.

Вона побачила друга свого померлого колишнього і в неї вмить по шкірі побігли мурахи.

— Привіт… — дівчина взагалі не хотіла його бачити, бо він нагадував їй про своє перше кохання, яке віддало своє життя за неї.

Він посміхнувся та сів поруч.

— Що ти тут робиш сама?

Вона набрала повні груди кисню, бо їй здавалося що зараз його критично не вистачає.

— Нічого особливого, просто відпочиваю.

Макс посміхнувся, бо впізнав ту Грейс, яка була зажата у собі, не бажаючи розмовляти з малознайомими людьми. 

— Як ти? Що в тебе нового? Ми з тобою так давно не бачились, цілий рік.

Дівчина посміхнулася, поглянула на годинник на руці і зрозуміла що в неї зовсім немає часу на балачки. 

— Я б з радістю з тобою поспілкувалася, але мені вже час бігти. — Озвучила дівчина, встаючи зі свого місця та нервово споглядаючи на знайомого.

Вона почувала себе дуже ніяково, поки знаходилась біля нього, тому хотіла втекти якнайшвидше.

— Оу, а… — хлопець піднявся зі свого місця і явно розгубився. — Давай я тебе хоча б проведу додому?

— Та ні, не треба, я хотіла сама трохи побути.

— Я зрозумів, — Макс почухав потилицю. 

— Бувай…

Грейс розвернулася та не дочекавшись прощання пішла, але голос юнака зупинив її:

— З’явились нові докази по ділу Джейка.

Він начебто кинув ці слова їй у спину, як брудну білизну. Дівчина заправила прядку свого каштанового волосся і поглянула на нього з відкритим ротом. Слова застрягли у неї в горлі, і вона не могла з себе їх витягнути.

***