Робочі будні

Домовившись з тим, що Глафіра буде приїзжати додому на кожні вихідні, батькі дівчині легче перенесли такий різкий розрив з донькою. Але все ж таки були дуже раді, що їх дівчина вже зможе подбати про себе, забезпечити, не забуваючи про допомогу батькам.

Ідея переїзду дівчині подобалось і не подобалося з різних причин. З одної сторони її забеспечують житлом, що набато краще, ніж витрачати грощі на постійні поїздки, але у той час в чужому ліжку було дуже не затишно і треба було звикнутися з великим вмістом сусідей в одній кімнаті. А Глафірі колись хтось із знайомих розповідав, що всі робітники будинку сплять у одному великому приміщенні. Але в цій ситуації ій повезло набагато більше і на кожні вісім людей виділялось по кімнаті, у якій вміщався невеликий стіл і камін. За вечір, який дівчина там провела і дружелюбно зі всім познайомилася, вияснила, що саме господиня попросила про таке плануванні будинку, щоб усім було тут комфортно. Тому увесь третій поверх складався з таких кімнат, які були зроблені по-простому, але зі своїм затишком. Тому дівчина не збиралася ні на що скаржитися.

Достатньо раньо вставати не представляло дня неї проблеми, але знову цілу ніч вона майже не спала із-за фантазій і очікування наступного дня.

На годдинику шоста ранку, тому всі дівчата-сусідки полишали свої ліжка і почали збиратися на сніданок, одна тільки Глафіра не могла змусити себе розплющити очі.

-Доброго ранку, дівчата. Що там, красюня, гарні сни ловиш? – почувши голос Таїси, дівчина нарешті відкрила повіки.

– Тобі теж доброго ранку. – сівши на ліжко, звісила ніжки і почала їми бовтати. – Снилося щось дуже не зрозуміле. – протерла пекучі очі і побачила як з підозрою і нерозумінням до них обох дивляться її сусідки. – А тобі щось приходило до мрій? – ігноруючи дівчачі погляди, спитала Таїсу.

– Я тут для того, щоб за тобою слідкувати, а не вести милі бесіди, коли ти проспаєш сніданок. – грізно відрізала дівчина.

– Я вже збираюсь, тільки не гнівайся на мене. – відчуваючи провину, Глафіра зіскочила зі свого ліжка на другому поверсі і потягнулася за своїми речами, як в плече її штовхнула сусідка.

– Вибач, красуня. – надмінним голосом промовила Клара, з якої тільки учора ввечері Глафіра добре спілкувалися.

– Клариссо, якісь проблеми? – Таїса була невдоволена такою поведінкою своїх підлеглих. – Що сталося? – склавши руки, запитала.

– А хто вона така, що ти приходиш і будиш її? – ставши в позу, злісно відреагувала дівчина.

– Я роблю те що повинна і ти не в тому положенню, щоб розпитувати мене про це.

– Що то за дурня? – влізла у конфлікт інша сусідка з самого вугла кімнати, що всі одразу повернули на неї очі. – Що то за таємничий гість і чому до нього так багато уваги? – інші дівчата погодилися з думною цих двох і в кімнаті піднявся галас.

– Я хочу щоб усім було затишно в новому коллективі, я за кожною слідкувала спочатку, так що замовкнули і хутчіш їсти. – впевнено почала Таїса. – Застосовуйте свої уста для подроблення їжи, а не для пустих розмов. – після цих слів дівчата стали набагото тихішими, но більша половина просто мовчки покинула кімнату. – Глафіро, одягайся скоріше і виходимо.

Сьогодні від тої привітної і доброї дівчини зісталося набато меньше, чим від нашої першої зустрічі. Її великі ніжно-блакитні очі демонстрували наполеглевість і рішучість. На макушці світло пшеничні пасмо волосся були заплетени у косу та обернені у гульку. Тендітний чубчик нависав над бровами, а бокові пасма були легенько накручені, що оголювали сережки зі світло-блакитними фіанітами. Ніжно багряні губи видавали чіткі слова. І ніяк не зівпадала така серьозна натура з романтичним виглядом її лиця.

– Таїса, дякую за те, що захистила мене сьогодні перед дівчатами. – подякувала Глафіра за розмовою за сніданком.

– Не за що, хочеться надіятися, що більше вони не будуть тебе чіпати. – допивая чай, готова вже вставати зі столу. – Вибачаюсь, але треба віднести господині сніданок, у нас сьогодні багато справ.

– Нічого, гарного дня. – Глафіра подумала про те, щоб хутчіще закінчити з їжею і продуктивно починати свою робочу неділю.

Добре наївшись, дівчина попрямувала до садівничого будиночка з чього усе і почалося. Ранкове сонечно ніжно лоскотало щічки дівчини, а роса ще досі лежала на квітах. Навіть, сьогоднішня невелика перепалка ніяк не сказилася на настрої Глафіри. Якщо чесніше вона взагалі не зроміла до чого було їх невдоволення і про яку таку увагу вони натякали.

– Доброго ранку, Килино. – відкрила двері. всміхнувшись своїй майстрині, яка вже в усю обговорювали плани з Нонною.

– Ранку, щось робітниця запізнюється і пропускає усю підготовку. – Килина зустрічає її колючим поглядом.

– Вибачте, відтепер цього не повториться. – опустивши погляд, визнає свою провину.

– Так, скажеш це завтра, а тепер сідай до нас. – підізвала до загального столу, де чекав на неї малюнок посаду квітів. – За цю неділю нам, щонайменьш, треба буде зробити розсадку нових ростків. А саме засадити хости та астильбу будемо висаджувати з півночі будинку. – ставить палець на рисунок усього маєтку. – Ця робота лягає на Глафіру, а Нонна, як я вже сказала буде підрізати кущі, а гілки нам підріже любий Адріане. Всім все зрозуміло?

– Звісно. – в один голос сказали Глафіра та Нонна, тому ми обидві дружньо розсміялися.

– Но для початку вам треба буде перенести всі горщики з головних воріт. – ні на секундочку не розвеселившись, Килина продовжила. – Бо нащі постачальними не захотіли задарма добре виповняти свою роботу і зробити розгруску товару.

– Ну думаю, що ми все одного швидко вправимося. – оптимістично починає Глафіра.

– Ти просто не бачила ту кількість горшечків. – знову обламує увесь настрій Килина. – Так, дівчата, до роботи, хутчіш. – похлопавши долонями, виганяє нас з будиночка.

– Полюбляє вона псувати увесь позитивний настрій. – ненароком каже Нонна.

– Ох, це такий характер. – підмічає Глафіра, на що жінка ледве всміхається.

– Зате у неї прекрасне планування, завжди все вчасно і під контролем. – перераховує на пальцях гарні черти хозяйки.

– Так, по першому робочому дню вже відчувається. По справжньому сильна особистість. – і це не були лестощі, дівчина справді відчувала це в особистості Килини. – А ким працює Таїса, що всі її так поважають?

– Ну якщо точно, то тоді вона найближча покоївка господині, до того їй надали право управлінням маєтку. – в момент Глафіра відчула на собі жгучий погляд, але оглянувшись не знайла і душі кому могла віддати його. – З тобою все добре? – помітивши моє занепокоєння, Нонна теж обернулася по сторонам.

– Так, все добре. Мені здалося. – безглуздо всміхнувшись, попросила, щоб жінка продовжувала розповідь.

– Так от, Таїса бере планування дня господині, може приймати участь в організації заходів і супроводжує її на них. Топто все що зв’язано з Фаїною то її робота.

– Це велика кількість зобов’язань.. – дивується Глафіра в одночас надихаючись посадою дівчини.

– Ну, у неї є помічниці, до яких найчастіше йдуть, коли виникають проблеми, тому Таїсу не турбують по дрібницям.

– Ну це вже інша справа. До речі, а хто такий Адріан? – несподівано їй стало цікаво хто цей чоловік.

– Товариш нашої Килини. – відмахнувшись, сказала Нонна і узяла горшечок.

– Зрозуміло. – трішки розчарувавшись у відповіді, послідувала прикладу молодої жінки і прийнялася за роботу.

Нонна виявилася достатньо доброзичливою і товариською, на протязі того, як ми перетягували квіти до місця посадки, обговорили ще достатнью кількість різних тем.

– Було б так смішно, якщо насправді Фаїна виявилася з лицем кріта, тоді б це повністю появнювало той темний прийом у її кімнаті. – викопуючи ямки для посадки квітів, фантазувала Глафіра. – А може у неї є нічний зір, або вона вампір. Боже, а якщо вона сліпа, а я тут шуткую над нею. Так соромно було б. Хоча, вона ж для чогось включила лампу. – ломаючи голову, викопує дві полоси ямок, які в подальшому будуть перетинатися одна з одной. – Напевно, треба було порадитися з Килиною, щоб вона узгодила цю ідею, але я вже зробила рядок, висаджу, а потім вже покажу результат. Тримаю кулачки, щоб вона не сказала це перероблювати. – зійшовшись на єдиній думці Глафіра дістала з горщика хосту і прийнялася за посадку.

– Що ти тут таке злісне плануєш?. – налякана несподіваним початком діалогу дівчина оглянулася, а позаду неї стояла розвесела Таїса. – Чого ти так сіпнулася? – засміялася русява, прикриваючи очі від сонця.

– Боже, налякала, навіщо так несподівано підкрадатися? – зрушивши брови разом, встає з корточок. – ” Невже це вона слідкувала за мною увесь час “? – подумала про себе Глафіра. – ” Цікаво з чого це їй за мною слідкувати, якщо в неї, напевно, і без мене сила-силенна справ “.

– Вибач, але я вже зробила ранковий обхід будинку, тому до обіду мені, якщо чесно нічого робити. – зізналася дівчина і вдумчиво поглянула на ямки. – Так раніше у нас ніколи не висаджували. Це твоя ідея?

– Так, мені здалося так буде цікавіше..

Досить цікаво сталося, що Таїса провела зі мною майже увесь ранок. Вона задавала у мене багато питань і це все було схоже на вікторину. Але я не хотіла так все зіставляти і дізнавалася про неї теж. Вийшло так, що вона дуже полюбляє читати і в її кімнаті є велика книжкова колекція і я в шутку захотіла запрощення на чайну вечірку з обсудженням книги.

– Знаєш, я подумаю. А тепер вибач, вже час обідати, так що не затримуйся у їдальну. До речі дуже красиво виходить. – і як несподівано прийшла, так саме і пішла з саду.

– Таїса приходила щоб про щось оповістити? – запитує Нонна, обрізавши невеликий шматок листя.

– Та нічого такого. Ну що, пішли пообідаємо?

Обід пройшов звичайно, але сусідки Глафіри дуже засуджуючи на неї спочатку дивилися, а потім перешептувалися одна з одною. На що дівчині стало тільки смішно і вона продовжила їсти гарно приготовлену їжу. Після обіду у неї зісталося ще трішки часу, тому прилегла трішки подрімати, а потім працювала до самого вечора.

Таїса ніяковіло шла по коридору другого поверха, неабияк, втомившись за увесь день, але перед сном їй обов’язково треба було завітати до господині і повідомити деякі подальші плани. Все ближче підходивши до двері кімнати чіткіше чулося музичне супроводження.

– Доброго вечора, Фаїна, я вже подумала, що ви вирішили пограти на інструменті перед сном. – відкриваючи двері, краєм ока побачила, як господарка нервово прикриває малюнок тканиною. – А то виявилася пластинка з сонетою. – ігноруючи нервові рухи Фаїни, пройшла до грамофону і покрутивши ручку, завела його для більш чіткового звуку. – У мене звісно немає музичного слуху, але незаведенним він звучить жахливо. – Галайко досить була повернута спиною до дівчини і навіть не збиралася повертатися.

– Я трішки задумалася, навіть, не звернула увагу. – відвернувши голову, приховала свої порозовілі щічки.

– Взагалі я прийшла, щоб повідомити вас. – Таїса підходить до господарки і протягує листа через спину.

– У мене руки у фарбі, відкрий.

Розірвавши конверт, розкриває листа і кладе руки на плечі, так щоб папер був на одному рівні з очами господарки. Фаїна кладе голову на внутрішню сторону ліктя і задумчимо вчитується у зміст, інколи робивши акценти на головні слова.

– То що на заході будуть важливі партнери яким потрібно буде зіграти під кінець вечора? – перепитує Фаїна, потерши пальцями лице.

– Так, але буде дуже показово, якщо ви виберете щось поскладніше і під тему закладу. – додає Таїса до сих пір дивуючись яким способом її господарка полюляє читати листи.

Головним в цій процедурі стає те, що Фаїна обов’язково повинна бути повернута спиною до дівчини, а Таїса у свою чергу протягує руки через її голову і кладе їх на плечі. Тільки так вона збирається розбирати зміст листа. Но за стільки років це виявилося не найдивнішим у її звичках.

– Як же я ненавиджу такі людяні заходи і як на зло мене завжди там чекають. – разом із прослуховунням Таїса убирає свои руки і сідає на ближчий пуф зі мольбертом.

– Ви завжди дуже переживаєте, а коли виходите на сцену про усе забуваєте і зливаєтесь з потоком музики. – все ж таки Фаїна повертає свою голову до дівчини і загадково дивится на неї.

Світлі, інколи здавалися напівпрозорі пасма волосся спадали на розслаблені темно-зелені очі з білими війками. Одною з найпривабливішою чертою зовнішності своєї господарки, Таїса вважала ніс з горбинкою, а те на що завжди дивилася при розмові, була родимка під лівим оком. Світла шкіра із сумішшю блакитного підтону під очами завжи була фіолетово-синього кольору, що надавало власниці нездоровий вигляд.

– Я знаю, але нічого не можу з собою зробити. – ніжно-багряні губи розтянулися в усмішці.

– У вас фарба на обличчі. – витягнувши хустинку зі свого фартуха, почала витирати її щоку.

Не знаючи причину, але входячи в покої господарки, Таїса забувала про усі свої негаразди, втому та поганий настрій, повністью розчиняючись в атмосфері цієї кімнати.