6 глава

      Хоча ніхто і не казав, і не визнавав, але Кіріхара скоріше за все зник. У Йоріко не виникало в цьому жодного сумніву. Запив пігулку від тиску вона із нудотою дивилась на недопиту вже охоловшу каву. 

      Сни ставали більш не стриманими більш лякаючими в своїй реальності відчуття і сюреалістичності. 

“Головне не дійти до сильних заспокійливих…”, ━ дівчина важко зітхає. 

      Йоріко вилила каву в унітаз, та знайшла пігулку легкого заспокійливого. Крихта сну необхідна щоб знайти сили піднятись і прожити ще один день. 

“Ці дотики із снів.. Вони занадто нагадують сальні погляди… курва…” ━ відчула як почало нудити ще більше. Ставало сумно що макіяж скриє лише невеликий відсоток втоми. 

***

       Момотаро вкотре тримав думку про домовитись з Казеширо напряму. Поправил окуляри, та вимушен був повертатись до основного. 

— Момотаро, Момотаро, ━ голос друга повернув до дійсності. 

— І як вони думають цей захід повинен виглядати, з подібним набором запитів, ━ задумливо мовив Момотаро. 

━ Мені теж цікаво, ━ друг потер потилицю. Момотаро хмикнув. Таке бувало не рідко коли запити клієнтів та реальні можливості утворювали глухий кут. Хоча вони завжди знаходили вихід,скільки ще дружать.  Накасу Кая ━ чоловіка з полум’яним волоссям та кримезною міцною статурою, але щирим та добрим ━ Момотаро пам’ятав ще із середньої школи. Як тоді вони розділили одну битву так і зараз розділяють одну роботу. 

“І все ж я не можу розказати що мене зараз відволікають думки об маловідомій жінці… Занадто багато питань виникне, особливо ті на які я сам не маю відповіді”, ━ Момотаро поправив окуляри. 

━ Момотаро, ━ Кай знову кликав друга.

━ Все добре, я знову задумався, ━ Хачімія посміхнувся. ━ Просто, братан. останнім часом багато форс-мажорів

━ Якщо я десь можу допомогти клич, ━ як завжди запропонував Кай. Чоловіки легенько стукнулись кулаками.

***

     Момотаро ще не здогадувався. який сюрприз підготувала доля. Думки зайняті роботою та тим, як вирішувати питання, домовлятись на рахунок деяких реквізитів та декорацій.  Суцільна метушня. Да і що з малою робити досі залишалось незрозумілим. 

“Казеширо-чан?” ━ на зупинці стояла Йоріко. Поблідніла, однозначно стоплена. але трималась гордо. 

━ Казеширо-чан, перепрошую, з вами все добре? ━ Момотаро зрештою підійшов, та хоча б поцікавився.
━ Стояти можу, ━  тепер навіть чулось, що втома 

“Вперта”, – Момотаро здивавано подивився на Йоріко. 

━ Ви за мною слідкуєте? ━ жартома питає Казеширо. ━ Просто я не просила про охорону 

“Чи правильно її буде просити зараз.. Ну спробувати слід”
━ Хіба? А виглядає наче без секюріті відпускати не можна, ━ Момотаро посміхнувся.

     Йоріко ображено надула щоки. 

“Флірт посередній чесно”, ━ Казеширо мимоволі знову подивилась  на обличчя чоловіка. 

— А сіра оправа то для підкреслення буркотливого настрою? ━ саркастично питає. 

—  А я казала ми ще зустрінемо пані Йоріко, ━ як тільки повисла тиша Ляньхуа нарешті змогла сказати.

 ━ А-а-а, а я навіть нічого солодкого не взяла, вибач Ляньхуа-чан, ━ Йоріко схилилась. 

━Н-нічого страшного, ━ щоки Ляньхуа порум’яніли від сорому. 

━ Мала, а ти би хотіла ще раз у гості до Пані Йоріко? ━ Момотаро вже напівприсядки, звертається до дівчинки. 

Ляньхуа киває. 

— А Пані Йоріко не проти сьогодні влаштувати такий подарунок? ━ Момотаро посміхнувся коли подивився на Казеширо.

     Жінка помітно розгубилась. 

— Не нахабнійте, чоловіче ━ тихо видала она підняв вказівний палець. Але як він і сподівався, не змогла відмовити саме Ляньхуа. 

— Гадаю з тобо Ляньхуа цю ніч буде в безпеці, ━ з посмішкою відмітив Момотаро. 

***

     На своє здивування Йоріко обійняла Ляньхуа. Дівчинка така маленька, дійсно наче дитинча десяти ч не старше дванадцяти років. В неї такий щирий, наївний та одночасно вдумливий погляд. 

━ А можно я тебе буду називати Лією? ━ питає Йоріко.
━ Так, і звучить легко, ━ відповіла Ляньхуа. 

     Нарешті лягла на футон, укрив дівчинку і сама укришись, спокійно прикриває очі.
“В Йоріко така тепла аура… Десь я її вже відчувала, десь…”, ━ подумала Ляньхуа. Дівчинка торкнулась своєю маленькою долонькою  лоба Казеширо. 

     Жінка ворочалась, ле не сильно, її стримувало те що вона обіймала Ляньхуа. 

***

      Доля, хоча скоріше кмітливість, подарувала Момотаро можливість ознайомитись без зайвих очей. Тим паче контент як ероге ━ для дорослих, не важливі обставини але бачити ні контент, ні можливу реакцію чоловіка ━ не варто. 

      Момотаро снял окуляри і опустил голову. 

“Лісне королівство” грає там ельфійку… Принцесу ельфів. Нескладно впізнати КазеЙо, як поєднання імені та прізвища. Питання інше:чи хочу я впізнати її голос там чи ні?” ━ підняв голову, він масував переносицю та одяг окуляри. 

       Все ж таки він увімкнув. Якби він не намагався саме почитати сюжет і відволіктись, одна лише поява з голосовою доріжкою персонажки, яку озвучила Казеширо ━ його ледь не блискавка вразила. Чим далі він занурювався в рут принцеси ельфів, тим сильніше тіло охоплювало хвилювання. 

       Він впевнений, грає вона чудово, хоч і відчутно що то скоріше ранній досвід, але не здавався поганим. Хоча соромно в моментах збудження ставало. 

      Інколи підкрадалась лякаюча думка, чи змішували в подібному приймати участь? Як до дорослого контенту взагалі записують звук? Може це і викликало сором. І це він свідомо уникал ще гірших думок. Зробив звук тихіше аби просто швидко дочитати. 

“Зрештою я повинен був проігнорувати цю спокусу… ━ гаряче зітхає чоловік. ━ Так… все звичайно добре, але тримай себе в руках. Я зможу вести себе гідно й надалі” 

       Момотаро все одно розумів що визначився в ставлені до жінки. Проте залишалось не забувати. що бажаним саме в її житті ще не встиг стати.