Хто зрозуміє янгола?

Опис: Цей вірш я написала, коли вивчала у школі твір Габріеля Маркеса “Стариган із крилами”. Мені він не дуже подобається через те, що місцями збивається ритм, але вирішила поділитися ним😅

Люди, які читали “Небесне благословення” помітять тут алюзію на долю Сє Ляня)

Жив-був янгол білокрилий,
Молодий ще та наївний.
І щиро вірив він у те,
Що цілий світ порятувати зможе.
Сумлінно працював і безкорисно
Всім людям він допомагав.
Кому і що болить, і що турбує,
Це янгола дуже хвилює.
Жила в душі палка ідея,
Що люди стануть трішечки добріші,
Як буде щастя в їх оселях.
Та сталося не так, як янголу бажалося
Постійні “дай”, “врятуй”, “допоможи”,
А після нарікання нескінченні:
“Зробив не так”, “нікчема”, “бовдур”, “забирайся геть”
Вісім століть минуло,
Та не мінялося нічого.
А янгол постарів, і зовсім занедужав,
Людські слова вражали його душу.
Не усміхався більш і не літав він майже,
А крила його посіріли, опустилися й змарніли.
І думи янгола перемінились:
“Допомагав я й рятував, та хто мене тепер врятує?..”